Дивна казка «Рукавичка», або хто в ній Кабан: іклан, кликан чи неклан

Час від часу кожен із нас повертається в дитинство у власний особливий спосіб – хтось бешкетує сам або разом із дітьми, хтось переглядає старі фотокартки чи поринає в дивовижний світ казок... І все було б добре, та кожна казка має багато варіантів через роботу редакторів. 

І тепер ви маєте змогу не тільки обирати, яку саме казку читати, а й у чиїй редакції. Навіть більше: під час читання можна замінювати слова, перефразовувати на ваш власний розсуд (мабуть, цим правилом керувалися й керуються редактори казкових текстів). Найбільше здивування може викликати переклад деяких слів або їх заміна. Ви скажете: «А яка різниця, які саме слова? Аби було цікаво читати й слухати». Та насправді не все так просто, як може здатися на перший погляд.

У казці «Рукавичка» це особливо відчутно. Беремо до рук п’ять книг казок, щоб порівняти тексти. В одній із них текст взагалі скорочено, що, можливо, хоч якось виправдано форматом видання і яскравими малюнками – книжка у цьому випадку сприймається ще як іграшка.

Ось перше речення казки в кількох варіантах:

 «Ішов дід лісом, а за ним біг собачка, та  й загубив дід рукавичку» (слово собака вжите у пестливій формі);

«Йшов дід лісом, а за ним біг собака. Йшов дід, йшов, та й упустив рукавичку»;

«Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку» (хоч деякі дослідники й стверджують, що слово собака може бути і чоловічого, і жіночого роду, все-таки більшість схиляється до думки, що це слово належить виключно до чоловічого роду).

У двох книгах про собаку немає навіть і згадки: «Був собі дід та загубив рукавичку. От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й сидить».

Далі – цікавіше. У чотирьох книжках звірів названо пестливо: Мишка-шкряботушка (в одній із книг чомусь Мишка-скряботушка, хоча все-таки правильніше шкряботушка — від слова шкрябати), Жабка-скрекотушка, Зайчик-побігайчик (Зайчик-лапанчик), Лисичка-сестричка. У п’ятій книзі чомусь тільки жабка названа Жабою-скрекотушкою. Якась дискримінація…

У двох книгах казковий звір Кабан-іклан чомусь названий Кабаном-кликаном і Кабаном-некланом. Спочатку думалось, що від слова кликати, але кого кличе той кабан?.. І тільки згодом стало ясно, що, ймовірно, слово ікло (у кабана) калькували з рашистської мови — клик. А як розуміти слово неклан: той кабан, який не кланяється?.. З огляду на цей здогад стає також зрозуміло, чому споконвічний Вовк-панібрат або Вовчик-братик раптом отримав назву Вовчок-сірий бочок.

Ведмідь-набрід (в одній книзі для кращого римування з м’яким знаком – Ведмідь-набрідь) названий також як Ведмідь-панотець.

Можна порівняти, як звучить одна й та ж «казкова» інформація різними словами. Який варіант більше до вподоби – вирішує кожен сам:

«Жабка плигає» (у трьох книгах), «А це скаче жабка», «Жабка стриб-стриб»;

«Аж суне вовчик та й собі до рукавички…» (у чотирьох книгах), «Біжить вовк – і теж до рукавички, та й каже…»;

«Де не взявся, біжить кабан» (у чотирьох книгах), «Ось іде кабан»; «Оце лихо! Хто не набреде, та все в рукавичку! Куди ж тут улізеш?» (тільки у трьох книгах, у двох цю репліку вилучено);

«Коли це тріщать кущі, вилазить ведмідь та й собі до рукавички, реве й питається…» (у чотирьох книгах), «Ось і ведмідь до рукавички підходить…»;

«Коли це дід оглядівся – нема рукавички» (у трьох книгах; краще, мабуть, сказати озирнувся), «А тим часом дід похопився – немає рукавички».

У п’ятій книзі, виданій, до речі, 1990 р., чомусь немає згадки про те, що дід повернувся по свою згубу, натомість закінчення казки видається якимось спотвореним і аж ніяк не дитячим (чи не навмисно радянські цензори переробили закінчення і зробили його таким «кривавим»):

«Коли це іде стрілець. Бачить, що рукавичка ворушиться. Він як стрельне – аж там от скільки шкур!»;

«Вони як злякаються, як вирвуться з рукавички – так усі й порозбігалися лісом. Прийшов дід та й забрав рукавичку» (у трьох книгах);

«Звірі злякалися, з рукавички вирвалися – та врізнобіч по лісу. А дід прийшов і забрав рукавичку».

Висновок можна зробити тільки один: уважно придивляймося до казок – на їхній основі діти не тільки розвивають уяву, а й вчать рідну мову і виховуються.

Читайте також: 

Революція в освіті потрібна (?) Після війни...

 Московитська труйка шовінізму в обгортці апломбу панкультурності

#Розкажи мені про війну. БЛОГ

Справжній захисник - це домашній мур-кіт, здатний, коли треба, перетворитися на тигра

Не кожен, у кого на рингтоні мобільного гімн України чи козацький марш, є українцем

Дешева ковбаса, атеїзм і маніпулювання свідомістю - чому українці сумують за радянщиною

Старі поштові скриньки в Шацьку – німі свідки минулого

Вчитель - це людина, яка отримує задоволення від того, від чого інших кидає в холодний піт