Веслувальниця з Шацька - про шлях до успіху, великий спорт і плани на майбутнє

08 Серпня 2022, 10:40
Валерія Терета 1649
Валерія Терета

Шацька дитячо-юнацька спортивна школа завжди славилася не лише на Волині, а й в Україні своїми вихованцями-веслувальниками, котрі щоразу повертаються з різноманітних змагань всеукраїнського та навіть міжнародного рівнів з медалями. 

Однією з тих, кому тренери Шацької спортшколи дали старт у спортивне майбутнє, є Валерія Терета – пише газета «Новий погляд+».

21-річна дівчина, попри свій юний вік, вже здобула чимало нагород у змаганнях з веслування на байдарках і каное європейського та світового рівнів. Останній її успіх – дві бронзові медалі на чемпіонаті Європи серед юніорів та молоді віком до 23 років, що відбувався впродовж 23-26 липня у сербському Белграді. Вихованка ДЮСШ олімпійського резерву «Веслярик» здобула дві бронзові медалі у каное-двійці серед молоді (до 23 років) разом з Оленою Циганковою з Рівненської області. На дистанціях 200 та 500 метрів дівчата у фіналах А фінішували третіми. А у вересні 2021 року шацька веслувальниця повернулася з бронзовою медаллю з Чемпіонату світу з веслування на байдарках і каное серед молоді та юніорів у каное-двійці (мікс на дистанції 500 м).

Читайте такожВеслувальниця з Шацька виступить на Молодіжному чемпіонаті світу в Угорщині

Зараз Валерія навчається у Львівському університеті фізичної культури, має звання «Майстер спорту України», здобула диплом «молодшого спеціаліста»у Львівському коледжі спорту та посилено готується до наступних змагань.

А розпочалося все для дівчини у 13 років, коли її подруга вперше привела до спортивної школи, що знаходиться на березі озера Велике Чорне в Шацьку.

«Заохотили мене до веслування наші озера. Тут на березі Чорного було настільки гарно, а серед веслувальників панувала така товариська атмосфера, що мене мов магнітом тягнуло на тренування. А той драйв та адреналін від перегонів на воді не можна було ні з чим порівняти», - розповідає Валерія.

Читайте також:  Шацькі веслувальники привезли медалі з відкритої регати, яка відбулася на Львівщині

Боязнь води швидко зникла, натомість з’явилася упевненість, рішучість та бажання ще більше сили вкладати у тренування, у результат.

«Потрібно вміти працювати на воді, відчувати її, викладатися на тренуваннях на повну, бо навіть соті секунди можуть відділити тебе від такої бажаної та важливої перемоги, - зазначає веслувальниця. – Усього цього мене вчив перший тренер Микола Романович. За перші три роки мені вдалося виступити у складі четвірки байдарочників на Чемпіонаті України, тоді ми були сьомими. А вже після цього я пересіла в каное».

Читайте такожВеслувальниця з Шацька - призерка молодіжного чемпіонату Європи

Дівчина зізнається, що веслувати на байдарці – значно легше, ніж в каное, адже останній вид спорту більш притаманний чоловікам, де потрібно показати не тільки спритність, а й силу та витривалість. Тож Валерія вирішила, що і дівчата можуть нарівні з чоловіками підкорювати ці нелегкі спортивні вершини. Раділа, коли додому приїжджала з медалями, а невдачі, каже, навпаки, ще більше мотивували та змушували з подвійною силою вкладатися у наступні тренування. Це ж і змусило дівчину пов’язати своє майбутнє зі спортом.

Перший серйозний успіх Валерії – на Чемпіонаті України. На цих перегонах вона, тоді вже учениця Львівського училища фізичної культури, була другою в каное-одиночці. А за деякий період в Італії на Чемпіонаті Європи на дистанції 200 метрів стала шостою , що дало їй право тренуватися у складі збірної команди України. Тоді, зізнається, головним завданням для неї було увірватися у шістку каноїстів, чого й зуміла досягти.

А минулого року Валерія на Чемпіонаті світу, що відбувався у Португалії, на дистанції 500 метрів прийшла третьою. Шлях до призерів, зізнається, був нелегким, адже впродовж сезону спортсменка мала чотири четвертих місця, і страх знову не потрапити на п’єдестал медалістів був чималий, навіть не зважаючи на те, що до успіху не вистачало тих таки сотих секунд. Тепер же Валерія усі сили віддає тренуванню, готуючись до Чемпіонату світу, який відбудеться у вересні, аби достойно виступити на олімпійській дистанції 200 метрів в каное-одиночці. Хоча на цих змаганнях вона буде представлена ще у трьох видах: в каное-двійці на 500 метрів, у складі жіночої каное-четвірки, «мікс» в каное-четвірці.

На запитання про те, скільки часу йде на те, аби підготуватися до змагань, Валерія каже: круглорічно. Адже з осені, після завершення сезону, йде активна технічна підготовка, аби якомога більше «накатати» кілометраж, виправити технічні помилки. А вже ближче до сезону потрібно нарощувати швидкість. Для цього щодня Валерія проводить на воді по 2-3 години, також займається більш ніж годину у спортзалі. На самих змаганнях найперше налаштовує себе на те, щоб отримати задоволення від перегонів на воді, щоб бути задоволеною тим, що виклалась на повну. В середньому за літній сезон Валерія бере участь у 4-5 всеукраїнських змаганнях та 2-3 міжнародних.

«Набагато важче змагатися на міжнародних змаганнях, ніж на всеукраїнських. На тих, що відбуваються в Україні, ти знаєш своїх суперників, їхні можливості та потенціал. А на міжнародних для тебе кожен учасник – сильний конкурент, і невідомо, чого варто очікувати, вийшовши на воду», - каже Валерія.

Читайте також

Валерія Терета: «Хочу потрапити в п'ятірку найсильніших веслувальниць України»​​​​​​​

Шачанка представлятиме Україну в складі збірної на змаганнях всесвітнього пляжного футболу

 

Стосовно роботи в парах чи в каное-четвірці, то тут, зізнається Валерія, важливу роль у результатах перегонів відіграє те, наскільки вдасться порозумітися зі своїми напарницями, адже часто у склад команди входять дівчата з інших міст, різних куточків України. Сідаючи в каное, завжди домовляються: повага один до одного – це найперший постулат, якого завжди дотримуються. Якщо ж є якісь проблеми – відверто кажуть про це та стараються вирішити їх спільно.

Цікавлюся у Валерії, як вона відпочиває після напружених спортивних буднів. Дівчина зізнається, що для неї найкращий відпочинок – це побувати вдома, у рідному Шацьку, відвідати «альма-матер» – Шацьку спортивну школу, своїх тренерів. Вона хоче, щоб її перший тренер Микола Романович завдяки її успіхам отримав таки звання «Заслужений тренер України». І для цього щоразу намагається викладатися не просто на 100%, а на всі 200%!

«Після Чемпіонату Європи, де в нас не було права на помилку, адже відборів у фінал як таких не проводилось, настільки була фізично і морально виснаженою, що дала собі слово на декілька тижнів не згадувати про веслування. Приїхала додому і … витерпіла всього лише день. Наступного мені вже хотілося на тренування», - зізнається дівчина.

Враження від останньої перемоги у веслувальниці – неймовірні. Каже, що навіть тоді, коли готувалися виходити на п’єдестал, не могла повірити, що це – не сон. Поки що дві бронзові медалі з Чемпіонату Європи – найцінніші у скарбниці Валерії. Проте перспективна спортсменка вірить, що вже на чемпіонаті світу, який відбуватиметься в Угорщині, покаже гідний результат та зуміє виступити не гірше від суперниць – команди канадців, угорців, поляків, молдовців та німців.

А ми ж побажаємо Валерії здійснення мрій та обов’язково повернутися зі світових веслувальних перегонів з медалями!

Коментар
Код блоку:
01/10/2022 Субота
01.10.2022
30.09.2022