Захисникам України присвячується: вірш жительки Пульма
-
-
>
-
>
-
>
3700
Джерело: фото ілюстративне
Жителька села Пульмо Галина Пашечко присвятила власний вірш героям Небесної сотні і воїнам – захисникам України.
Галина Адамівна – мама воїна Ярослава, який в перший, найважчий, рік війни з честю виконав свій військовий обов’язок у складі Володимир-Волинської 51-ї окремої механізованої бригади.
У творчому доробку поетки є вірші, присвячені загиблому бійцю з Шацька Сергієві Мокренку, та іншим захисникам, які віддали своє життя за цілісну і незалежну Україну.
Читайте також:
«Матері твоїй вклонюсь до ніг...» – вірш до річниці загибелі воїна з Шацька
Жителька Пульма присвятила поезії тим, хто віддав життя за Україну
Захисникам України
Все тіло розривається від болю,
Коли читаю спогади солдат.
За що вам послано таку нелегку долю,
Якщо в могилах тисячі лежать.
Ми звикли до смертей від старості й недуг –
Це ми сприймаєм як належне,
Та, мабуть, те, що відбувається навкруг,
Без сліз і болю уявити вже не можна.
Максиму було двадцять два…
Загинув він буквально вчора.
У нього безжально забрала життя
Ворожа російська потвора.
Він прагнув жити… Та війна
Враз перекреслила всі плани.
За мир і спокій заплатив сповна,
Прощально дивлячись з екрана.
Ну, скільки треба ще смертей?
Всіх зниклих безвісти і тих, що у полоні?
А скільки ще могло з’явитися дітей,
Яких би зігрівали батьківські долоні?
Як жаль, що гинуть зовсім молоді,
Але хоробрі і такі завзяті.
Дружини голови схиляють у журбі,
А діти не побачать більше тата.
Як холодно і сиро там, на Сході,
Де кожної секунди смерть чатує.
І чи потрібні нам бої в Верховній Раді,
Коли Росія наш Донбас шматує?
Ми хочем, щоб нам Захід допоміг,
Самі ж не визнаєм, що старший брат – агресор.
І в Раду вибираємо таких,
Що потім не знаходимо пояснень.
Ми часто звинувачуєм когось,
І в цьому є хронічна вада.
Та раптом усвідомлення прийшло:
Який народ – така і влада!?
Вітчизну захищати? Ні!
Хай інші помирають десь на Сході.
Вони ж відсидяться в теплі
І протиратимуть штани у Раді.
В народі теж є «патріоти»,
Державу захищали б з вечора до рання.
Та згодні на таку роботу
Частіше на словах або дивані.
В скорботний День пам’яті героїв Небесної сотні
На Сході тривають запеклі бої.
Ми знаєм, що смерть – це процес незворотний.
Та хочем, що хлопці вернулись живі.
Щоб сонцю раділи, зеленій травичці.
Дружин пригортали до мужніх грудей.
Щоб час не давав проявлятися звичці –
Здригатись від стуку і крику людей.
Не треба мовчати, Мовчання нагадує зраду.
Не треба терпіти, бо гідність в нас є.
Ми – спадкоємці козацького роду.
Сміливо ж борімось за щастя своє.
Галина ПАШЕЧКО, село Пульмо
