«Матері твоїй вклонюсь до ніг...» – вірш до річниці загибелі воїна з Шацька
Сьогодні минає два роки, як загинув на Світлодарській дузі боєць 54-ї окремої механізованої бригади Сергій Мокренко із Шацька.
Читайте також: У Шацьку провели в останню путь героя України Сергія Мокренка
Земляку-герою, який віддав своє життя за Україну, присвятила свій вірш Галина Пашечко із села Пульмо. Галина Адамівна – мама воїна Ярослава, який в перший, найважчий, рік війни з честю виконав свій військовий обов’язок у складі Володимир-Волинської 51-ї окремої механізованої бригади.
Пам’яті Сергія Мокренка
З портрета дивиться усміхнений хлопчина. В душі у нього – жага до життя.
Все перекреслила страшна хвилина, і вже в цей світ немає вороття.
Ти загинув зовсім молодим, а тобі ж хотілось жити.
Смерть твоя, як заповідь живим: Україну треба боронити.
І не тільки там, де йдуть бої, де снаряди рвуться щохвилини.
Саме тут, у мирному житті, інша боротьба триває нині.
Ми живемо в ситості й теплі, і далеко від війни на Сході.
Тому більшість вірить тій брехні, що церкви в нас українські зроду.
А куди ж подівсь патріархат, що Московським звався донедавна?
Та невже отримав шах і мат і вернувся у Росію справно?
Ні, на жаль, «святі отці» в церквах стережуть його, немов зіницю ока.
Весь патріотизм їх на словах, і війна для них така ж далека.
Ви ж зберіть прислужників своїх, всіх вірян, кому байдуже, де молитись.
Як туристи вирушіть на Схід, щоби в очі хлопцям подивитись.
І невже вони даремно гинуть там й покалічені вертаються з війни,
Щоби дружно ви молились у церквах за усіх прислужників Москви?
Я чомусь і досі не збагну, де взялось у вас таке мірило?
І чому стоять в однім ряду Герої-воїни, Онуфрій і Кирило?
Вам заплатили чи дали звання? То кар’єристи ви чи сріблолюбці?
Де гроші крутяться – там віри вже нема. Запам’ятайте це, «московські» правдолюбці.
Тобі, Сергію, дякую за те, що ти життя віддав за Україну.
Розсудить все історія. Проте… Багато воїнів не вернуться додому.
А матері твоїй вклонюсь до ніг за сина-воїна, за сина-патріота.
Допоки маємо захисників таких, війна ніколи не постукає в ворота.
Галина ПАШЕЧКО, с. Пульмо
Коментарі