Жителька Пульма присвятила поезії тим, хто віддав життя за Україну
-
-
>
-
>
-
>
2542
Джерело: фото ілюстративне
Жителька села Пульмо Галина Пашечко дві свої поезії присвятила Небесній сотні та загиблим українським воїнам, які віддали життя за єдину і незалежну Україну.
Нагадаємо, до річниці загибелі на Сході воїна з Шацька Сергія Мокренка пані Галина написала вірш «Матері твоїй вклонюсь до ніг...».
Галина Адамівна – мама воїна Ярослава, який в перший, найважчий, рік війни з честю виконав свій військовий обов’язок у складі Володимир-Волинської 51-ї окремої механізованої бригади. Історія Ярослава Пашечка описана в книзі «51/14. Історія нескорених».
Загиблим присвячується
Мені війна болить ще досі.
Щемить у серці, стукає у скроні.
Страшні події в Волновасі
І перші жертви в домовині.
Донецьк. Аеропорт. І стогін
Накритих тоннами бетону.
Від них лишився тільки спомин
Та СМС, надіслані додому.
Дебальцеве та Іловайськ. Події,
Що можливі тільки в пеклі.
Полон, приниження й надія,
Що все ж врятуються від смерті.
Стікає кров’ю, лежачи без ніг.
Востаннє дивиться на фотографію родини.
І все б віддав, аби лиш тільки зміг
Він повернути цю щасливу днину.
Вони пішли назавжди в небуття,
Все ж сподіваючись на диво.
І, як могли, боролись за життя.
В такому віці смерть? Та це ж несправедливо!!!
До вас звертаюсь. До живих:
Цінуйте кожну мить до скону.
Живіть за себе і за тих,
Хто не повернеться додому.
Пам’яті Небесної сотні
Лютий заплакав над сотнею вбитих.
Дзвони скликають людей на Майдан.
Так неможливо далі нам жити.
З колін піднімися, народе, повстань!
Шини палають. Кіптява. Сморід.
Люди у касках тримають щити.
Сьогодні у них – перед совістю сповідь,
Щоб з чистим сумлінням дійти до мети.
Снайпери цілять у голову й шию,
Люди беззбройні йдуть уперед.
Вони вимагають стабільності й миру.
Повзуть і вмирають: ні кроку назад.
Різні за віком, вдачею, фахом…
Та вас об’єднало бажання людське:
Довести продажним своїм олігархам,
Що ви є народ, а не бидло якесь.
Дорого ви за це все заплатили.
Життя віддали за майбутнє дітей.
Небесною сотнею всіх вас назвали.
Ви стали найкращими серед людей.
Крим захопили. Донбас у руїнах.
Стогне від болю рідна земля.
Сильною будь і тримайся, країно.
Важка й безталанна доля твоя.
Все ж сподіваюсь на світле майбутнє.
Хочеться вірити: прийде той час.
Буде держава сильна й могутня.
І це вже залежить від кожного з нас.
Галина ПАШЕЧКО, с. Пульмо
Читайте також: «Хто з нас заробив достаток і шану?» – шачанка написала вірш про нелегке життя пенсіонерів
