Петро Ткачук: "Майбутнє в нас є, аби лише не заважали працювати"

Нещодавно п’ятдесятирічний рубіж перетнув Петро Петрович Ткачук. Депутат Шацької районної ради, заступник директора санаторію «Лісова пісня» з господарської частини, який більше тридцяти років віддав лісовій галузі.

Народився ювіляр у Ростані. Після закінчення школи працював пожежним сторожем на вишці в лісництві. Згодом здобував освіту в Шацькому коледжі, пізніше – знову працював у лісництві. Після служби в армії повернувся на посаду майстра в Ростанське лісництво, - пише «Новий погляд +» за 8 квітня 2017 року.

По кар’єрній сходинці піднявся до старшого майстра лісу, помічника лісничого і лісничого. 17 років був на цій посаді, а потім «дьорнуло» стати директором лісгоспу.

– У 2014 році «Свобода» проходить у Верховну Раду. Тоді мені запропонували очолити обласне управління лісового господарства, але розумів, що це – не реально. Не був я готовий до цього. Пішов у Шацький лісгосп. Скоро «з’їли» «Свободу» і мене в тому числі. А за рік вдалося підняти лісгосп, погасити борг, почали будувати, але є люди, яким такі працівники, як я, «неугодні», тому звільнили по статті, – розповідає Петро Петрович.

Його притягнули до відповідальності за збитки державі в один мільйон гривень.

– Це приблизно три машини дров. Одне дерево – три тисячі гривень штрафу. Дерева зрізані низько, а чим нижче, то більші в діаметрі, – коментує колишній лісівник. – Офіційно звільнили тому, що не організував роботи належним чином. Наразі подав позов у суд, що не згідний з таким рішенням.

Звісно, шкода було покидати таку роботу. Але зрозумів, що банду не перемогти. Хотів колись відновити деревопереробний завод в урочищі Венському.

– Там є приміщення, ставиш лінію – і вперед, але є простіші схеми збуту деревини. Раніше, коли на роботу ставав, то все чесніше було, а тепер із кожним роком гірше. Зараз треба банду скинути, взяти нормальних, порядних людей. Та й лісова охорона повинна стерегти ліс, а не вирізати його. Бо саме тоді починаються зловживання. Ліс потрібно зрізувати, ніби урожай збирати, коли вже виріс.

Свого часу буремні події на Сході України змусили його їхати будувати оборонні споруди біля Маріопуля, Широкіно, Сартани, Чемерлика.

– Там напередодні 9 Травня потрібна була робоча сила. Всі думали, що виведуть людей на паради – та почнуть бомбити. Переживав за це, що з дітьми буде. У 2015-му дочка волонтерила, а син служив там.

Також Петро Петрович займається і депутатською діяльністю і представляє в районній раді інтереси «Свободи».

– Я не член цієї партії, але прихильник. Коли йшов до райради, мав на меті, щоб правда таки була на світі, щоб там не проходили всілякі безглузді рішення. Хочеться закінчити війну, та й людям допомагати по можливості. Народ так не може більше жити. Як це виходить? Вкрав два мільярди, а за сто мільйонів випустили. Потрібні серйозніші засоби впливу, щоб люди трохи боялися красти. Правосуддя та поліція повинні бути на своєму місці. А так всі знають, що чим більше вкрадеш, то легше відкупитися.

Після звільнення Петро Ткачук пішов працювати у санаторій «Лісова пісня».

– Вдячний Віктору Наумовичу Карпуку, що взяв до себе на роботу. Обов’язки попередні і нинішні схожі: електрика й техніка на мені. Хоча відповідальність більша, все-таки 200 людей колективу. Працювати легше: гроші є, робимо, а нема, чекаємо поки будуть. А в лісництві треба шукати, де б то взяти.

Хотілося Петру Петровичу, щоб здравниця вийшла на європейський рівень. Господарник розуміє, що є над чим працювати, але санаторій може і надає хороші послуги.

– Часто люди не знають, що ми працюємо не лише влітку. Трошки змінили маркетинг, розвиваємо рекламу, дзвонимо у всі двері, розповідаємо. Цьогоріч роботу розпочали в березні, зараз відпочиває близько 80 людей. Всього одночасно санаторій може прийняти 420 жильців. Майбутнє в нас є, лиш би не заважали працювати.

Ювіляр не збирається сидіти вдома і готовий до роботи. А ще щиро вірить у хороше майбутнє і впевнений, якщо кожен буде починати з себе, то зміни на краще прийдуть в наші краї набагато швидше.

Ірина ХВИСЮЧИК