Подружжя Матвіюків: «Той, хто знає минуле села, з любов’ю творитиме його майбутнє»
-
-
>
-
>
-
>
2430
«Хто ж, як не ми?» - цією думкою підтвердили своє рішення дослідити й узагальнити історію села Пулемець його місцеві жителі Володимир та Ольга Матвіюки. Знаменно, що саме в ювілейний для села 2012 рік подружжя педагогів закінчило кропітку роботу зі збору, обробки і систематизації унікальної інформації, презентувавши широкому загалу проект «Пулемець. Полеміч. Полмо. Як це було». Правда, поки що історико-краєїнавче дослідження існує лише в рукописному і електронному варіанті, а також розміщене в інтернет-виданні "Район. Шацьк" та в 2012 році - в районній газеті «Шацький край».
Саме 100-річчя Пулемецької школи і 550-річчя першої писемної згадки про село надихнули Володимира Антоновича та Ольгу Михайлівну взятися за опрацювання багатих на знахідки історичних пластів, літературних джерел, архівних матеріалів і, що найцінніше, опитування свідків.
Першим загорівся ідеєю краєзнавчого дослідження пан Володимир – вчитель історії за фахом. Доля привела його в Пулемець у 1963 році. Вчителював два роки в школі, потім служив в армії. У 1966-му повернувся в село, познайомився з майбутньою дружиною Ольгою Михайлівною – теж педагогом. Через рік одружилися. Поки обоє були зайняті вчительською роботою, вихованням дітей, не було особливо часу для творчості. Утім, цікаві факти все-таки по крупинці збирали.
Ця об’ємна робота є заслугою Ольги Михайлівни – корінної пулемчанки, яка опитала всіх старожилів, віднайшла старовинні фотографії та документи. Багато розповів свого часу і її дід, котрий особисто будував сільську школу. Володимир Антонович опрацював книгу Віктора Лазарука «Світязь», де є цілий розділ про Пулемець, іншу доступну літературу, архівні джерела, використав матеріали Любомльського краєзнавчого музею, люб’язно надані директором Олександром Остапюком. Доповнили цілісність історичної панорами і фотографії унікальних археологічних знахідок, знайдених під час розкопок поблизу села; і копії російських та польських документів, датованих 1906, 1912, 1935 роками; і поезії авторів, просякнуті любов’ю до рідного села.
Коли всі численні історичні факти й свідчення очевидців склались у єдину історію села Пулемець, Володимир та Ольга Матвіюки попросили своїх двох внучок набрати написане від руки на комп’ютері. Російськомовні дівчатка, що мешкають у білоруському Бресті, так надрукували український текст, що дідусь за голову взявся! Та і з цією проблемою справилися – помилки виправили. Нині читачі «Району. Шацьк" із задоволенням стежили за розвитком подій, що охоплюють більше, як півтисячолітній період існування древнього населеного пункту: від 1462-го по 1991-й. А автори мріють про видання книги. Вони заручилися підтримкою громади (про що поки не наважуються сказати на повен голос) сподіваються зустрітися з меценатом-благодійником, який би допоміг увічнити сторінки історії села і донести їх у вигляді книги до нащадків.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
Коментарі