Історія села Пулемець: Пулемец. Пулеміч. Полмо. – Частина ХІІІ

17 Лютого 2017, 13:10
2527

Значну допомогу колгоспу надавала Шацька МПС. Механізатори, котрі там працювали, прикомандировувалися у колгосп разом із технікою і допомагали в обробітку землі та збирання врожаю. Тоді в селі з’явилися перші трактори: колісні «універсали» з великими зубатими залізними колесами та гусеничні «натіки».

Творці тодішніх сільськогосподарських машин зовсім не враховували, що на їхніх творіннях доведеться працювати людям. Вони не мали навіть кабіни. Тракторист, підстеливши фуфайку на залізне сидіння, в усі пори року був відкритий морозам, дощам, сонцю і всім вітрам. У такому ж становищі був і його напарник на причіпних плугах. Двигуни запускалися вручну, за допомогою рукоятки, т.з. кривого стартера, повернути якого одній людині було не під силу. «Натікам» через кожні два дні потрібно було робити підтяжку. Тракториста завжди можна було пізнати по руках, які неможливо було відмити від мазуту та запаху керосину, яким заправляли тодішні трактори. Особливо вражає те, що серед трактористів були жінки, дві з яких працювали в Пулемці. Це Терета Тамара та Сукач Катерина.

На цей період припадає також поява в колгоспі деяких механізмів і машин, які полегшували працю селян – паровий двигун і молотарка. Цими та іншими механізмами опікувався майстер по всіх «залізних справах» Богута Петро, а пізніше – Нестерук Мартин. В кінці 40-х років колгосп одержав вантажну машину «полуторка», за кермом якої працювали Баранчук П.М., Бурдило Петро, Рябчевський Юхим та ін.

Лише в середині 50-х років у селі почали відбуватися відчутні позитивні зміни. Після смерті Сталіна настала певна лібералізація радянського режиму і село відчуло полегшення. Був послаблений податковий тиск. Податок був замінений держзаготівлею с/г продукції , за яку держава платила хай невеликі, але гроші. Лишки рослинницької і тваринницької продукції можна було збувати на ринку. Введено гарантовану грошову оплату праці колгоспників. Хоч і тут платили мізер, але з’явилася деяка матеріальна зацікавленість у результатах своєї праці.

Легшою і продуктивнішою стає сама праця. Колгосп одержав можливість купувати с/г техніку, яка ставала його власністю. Колишні МТС тепер ставали РТС (ремонтно-технічними станціями) і надавали колгоспам допомогу у ремонті с/г техніки. В колгоспі з’являються більш досконалі колісні трактори МТЗ-50 і гусеничні ДТ-54, автомашини марки ГАЗ-51, різноманітний причіпний інвентар: плуги, культиватори, сівалки, картоплекопалки, льонорвалки і т.д. З’являється нова професія – сільський механізатор. Хлопці закінчували курси при МТС або школу механізаторів у Лукові чи Овадному і ставали трактористами-машиністами широкого профілю. Більшість з них присвятили цьому все своє життя. Це Зіновик Остап, Зіновик Іван, Дмитрук Трохим, Пащенко Павло, Зіновик Ілля, Жучик Степан та багато інших.

Зміцненню колгоспу, його економічного становища сприяла також державна політика щодо підтримки колективних господарств і забезпечення їх паливно-мастильними матеріалами, насінням, мінеральними добривами, засобами захисту рослин та іншим за пільговими цінами. Колгосп ім.Кутузова поступово ставав багатогалузевим господарством. Крім двох рільничих бригад тут створюються тваринницька ферма з качатником, тракторна бригада, будівельна ланка, городня ланка, риболовецька ланка і навіть пасіка. Бригадирами рільничих бригад були Перешпяк Охрім, Гарчук Калина, Дмитрук Трохим, Грицюк Петро, Коваль Микола, Рябчевський Петро, Бурдило Олександр. Рільничі бригади мали у своєму складі кілька ланок. В свій час їх очолювали ланкові Миць Лукерія, Горун Ганна, Коваль Федора, Лагодич Ксенія, Зіновик Євдокія, Сидорук Василина, Пилипчук Софія.

Головним завданням рільничих бригад було вирощування зернових, технічних, кормових і овочевих культур. Найбільше праці потребувало вирощування картоплі, буряків та льону. Для цих робіт залучалися не тільки члени ланок і бригад, а й сільська інтелігенція та школярі. У вересні, жовтні, а часом і в листопаді, заняття в школі майже не проводились, а якщо проводились, то в скороченому режимі. Вчителі разом з дітьми збирали картоплю, рвали буряки, стелили і піднімали льон. Якщо цього було замало, то для інтелігенції влаштовувалися «недільники». До речі, саме в ці роки престиж професій, що належали до сільської інтелігенції, за винятком медпрацівників, різко падає. Минули часи, коли селяни при зустрічі з вчителем низько вклонялися і знімали головний убір. Посилено почала культивуватися думка про те, що люди розумової праці, особливо вчителі, це люди, які незаслужено одержують високі зарплати. Так вважали не лише колгоспники, а й чиновники районного та обласного рівня, в чому переконувався неодноразово автор цих рядків.

З року в рік хороших результатів добивалися городня ланка, яку очолювали Жучик Омелян, Коваль Василь, Костецький Омелян. Овочі та фрукти, вирощені пулемецькими городниками, мали широкий попит у навколишніх селах і районі. В розпорядженні колгоспу був також ліс. Лісниками працювали Перешпяк Охрім, Ільчук Андрій, Миць Максим, Сукач Василь, Зиновик Василь, Сукач Петро, Жучик Юрій, Гацюк Микола.

Далі буде.

Володимир та Ольга Матвіюки, с.Пулемець

 

Коментарі
17 Лютого 2017, 23:06
Большое спасибо за то что печатаете книгу о родной деревне. А где часть 12 ?
17 Лютого 2017, 23:40
виходить трохи романтично- насправді , п"яянство, бідність, шантаж елементарним, свавілля жахливе НАЧЄЛЬСТВА, по-блату простеньки черевички, облуплене і голодне ----- оце реалії 50-60-70 -х.
18 Лютого 2017, 00:24
частина 12 за 16 лютого
Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39