Історія села Пулемець: Пулемец. Пулеміч. Полмо – Частина ІІІ
-
-
>
-
>
-
>
2256
Село знемагало від тяжких поборів, нужди та голоду незалежно від того, під чиєю владою воно перебувало: литовською, польською чи царською. Поміщики залишалися ті ж самі, вони й були найвищими суддями та розпорядниками долі кожного кріпака.
Але є факти, які засвідчують, що існував стихійний опір поміщицькій сваволі. Найчастіше це були втечі за Буг, у Царство Польське, де жили під вигаданим прізвищем, наймалися на роботу; або в сусідні села, як це зробили пулемчанка-вдова Меланія Горунова, котра втекла з малолітнім сином Данилком у с. Пульмо, де удруге вийшла заміж. Поміщик Мілошевський неодноразово вимагав їх повернення, але пульмівська економія не видала. Ревізія 1811 року зафіксувала, що на 30 дворів с. Пулемець з 51 душою було 11 втікачів.
Ще одною формою прихованого стихійного опору були підпали. Пожежі виникали часто: горіли будівлі, посіви, ліс. Часто селяни відмовлялися гасити панський ліс та панське добро. Тягнучи ярмо вікового рабства, вони відчайдушно боролися за своє існування.
Тяжкою та непосильною працею здобували вони хліб насущний. На бідних поліських грунтах вирощували жито, гречку, біб, овес, коноплю, льон. В 1842 році вперше зафіксовано картоплю. Але за іншими джерелами, картоплю вирощували ще у 1812 році. Примітивні прадідівські знаряддя праці не сприяли високим урожаям. Село голодувало.
Без достатньої кормової бази не могло розвиватися і тваринництво. У 1842 році на Пухівщині на 21 двір (140 кріпацьких душ) припадало 4 коня, 50 волів, 36 корів, 23 телят, 67 овець, 33 свині, 7 кіз та 19 вуликів.
Читаючи судову хроніку царського періоду (1815-1872 р), створюється враження, що люди нашого краю постійно вмирали і топилися, замерзали і горіли. Складні кліматичні умови, люті зими з тріскучими морозами, дошкульні тумани і дощові осені підкошували здоров’я людей. Про тодішні зими можна сказати з такого факту: при будівництві Свято-Михайлівської церкви (1861 рік) ліс із ур.Верхи возили по льоду озера. І було це напередодні Благовіщення (7 квітня).
Люди жили у темряві та неуцтві. Серед простого люду письменних практично не було. Переважна більшість протягом всього життя не тримала в своїх руках книжки чи зошита. І хоч начальство вимагало від священиків виконання імператорського указу від 1836 року про відкриття церковних шкіл – «поселянських училищ», у звіті за 1840 рік відзначено, що в с.Пулемець таке училище не відкрите з причини обтяження селян поміщицькими роботами.
Далі буде.
Володимир та Ольга Матвіюки, с.Пулемець.
Коментарі