Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Історія села Пулемець: Пулемец. Пулеміч. Полмо – Частина ІІ

18:00 05.02.2017
1134

В результаті численних поділів і перерозподілів головною фігурою серед пулемецьких поміщиків був Антоній Мілошевський. Його батько Алоізій придбав маєтки в Пулемці, Хрипську та Вульці Хрипській від спадкоємців Георгія ЕйсмонтаОстапа та Івана Ейсмонтів.

Як свідчать документи, рід Мілошевських боротьбу за право на пулемецькі землі розпочав ще 1717 р.і вже ніколи не припиняв. Розпочав її Алоізій Мілошевський, берестейський коморник (тобто митний службовець), а продовжив син Антоній. Вони обидва судилися з усіма своїми сусідами: Клобуковськими, Ейсмонтами, Хржановськими, а також з пульмівською економією графа Плятера та піщанськими поміщиками Гутовськими. Невичерпна енергія, бійцівський характер та жадоба до наживи дали свої результати, бо згодом землі та угіддя Мілошевських простягнулися від с.Грабаво до с. Кобилки (Білорусь). До володінь Антонія входили сінокоси під с.Грабово (у долині р.Буг), присілок Ритець із жителями і землею до границі з Орховом, ліс ритецький, ур.Плесо (під озером), Гранське, Вируб, Вербини, Дубове, Тучне, Великий ліс, Мокрий ліс (в сторону Селяхів), частина лісу біля Перешпи, хутір Антоборк (можливо, Красний Бір), Ступища, Лошакова, Велика нивка, Крисьове, Шубиста, Млинець, Малашевська, Козлина гора (польське кладовище), Городське, Кописть, Попова гора (Красна), Колдунь (Дубське).

Одержавши у спадок від батька, відсудивши від сусідів і прикупивши ліс, землю і сінокоси, Антоній став найбагатшим поміщиком на пулемецьких землях. Оскільки дітей у нього не було, то все це успадкували його сестри, племінники та більш далека рідня.

Будучи людиною підприємливою і діловою, Антоній намагався примножувати свої статки за рахунок додаткових надходжень. В ур.Млинець була гребля, насипана кріпаками, на якій було збудовано млин і два камені, до якого привозили молоти зерно не тільки пулемчани, а й із сусідніх сіл. Пізніше по цьому насипу пішла дорога від Піщі до Влодави. У 1811 році Антоній засновує с.Перешпа.

Поповнювала скарбницю Мілошевських і корчма, броварня «на 4 котли горілчані», мед із бортей, які давали лише додаткові надходження.

Головними джерелами прибутку були земля, ліс, озеро і селянські повинності: панщина та податі (оброк).

Земля належала або поміщикам-вотчинникам, або Управлінню державних маєтностей (казьонна). В Пулемці адміністраційними (казьонними) селянами опікувалися Ейсмонти і Хржановські. Крім того, ще була земля церковна.

У 1816 році на 37 дворах проживало 300 державних селян. Тепер стає зрозумілим походження двох історичних назв частин села: Пухівщина (місцеві жителі стверджують, що ця назва походить від слова пухнути (від голоду), а південна – Казна.

В 1876 році в Пулемці було 68 дворів та 418 парафіян. За користування землею орною, сінокосом та іншими угіддями селяни виконували різноманітні повинності: крім тижневої панщини, повинні робити засів, закос, обкос по одному з хати, 4 шарварки на репарацію (ремонт) грунтів відбути упряжжю повинні, почергово на двірницьке (у панському дворі) працюють, відбувати нічну варту, давати чиншу за рік, половину меду із бортей, мочити, м’яти і терти коноплю, чесати льон, сікти капусту в калдуби.

Не набагато легшими були повинності казьонців, які повинні були відпрацювати влітку і взимку по 3 дні чоловічої та 2 дні жіночої панщини в тиждень. На панщину повинні були виходити зі сходом сонця, а повертатися – із заходом. Крім того, на плечі селян лягла ще одна повинність – рекрутська. Це в доповнення до казенних податків та земських повинностей. Та найбільше докучали податі. Пухівець, що належав Мілошевському, платив за грунт – 50, за душу – 47, за люльку – 30, за коня – 20, за корову – 17, за вола – 10, за вівцю – 4, за свиню – 3 коп. сріблом. Кріпака цінували нижче робочої скотини: їх можна було програти в карти, виміняти на гончого пса, непокірних карали канчуками або віддавали в рекрути. Навіть не кожен селянин мав прізвище, їх часто розрізняли за професіями, сімейною ознакою або характером. Іноді в списках писали лише імя. Вік кріпаків рідко коли перевищував 60 років.

Продовження буде.

Коментарі
21 лютого
Сьогодні
Вчора
19.02.2019
18.02.2019
17.02.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин