Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Останнє інтерв'ю. Cергій Мокренко: "Я хочу воювати, а не заробляти гроші"

18:00 28.02.2017
11852

Понад місяць тому Сергій Мокренко приїхав до Шацька, звідки він родом, де живуть його батьки і сестра. На обличчі - сліди від осколків, накульгував на ногу. Приїхав відразу після госпіталю, де проходив лікування після поранення і контузії в бою на Світлодарській дузі. Під час нашої зустрічі мама розповіла, що вибиває допомогу для Сергія, що мріє про той час, коли син повернеться додому і займеться будівництвом хати. Сестра тихо витирала непрохані сльози. Вони хотіли, щоб Сергій частіше телефонував додому. Сергій сердився: "Для чого? Щоб ви більше переживали за мене?". Наприкінці січня боєць з іще не загоєними ранами повернувся на передову.

28 лютого 2017 року Сергій Мокренко загинув.

Дата першої публікації інтерв'ю з військовим - 27 січня 2017 року.

Сергій Мокренко із Шацька з перших днів на російсько-українській війні.

До початку бойових дій на Сході був на Майдані, де не губився в останніх рядах, а стояв на передовій. Під час Революції гідності отримав контузію – поруч вибухнула світлошумова граната.

Навесні Сергій готувався до поїздки в Крим – захищати територію України від російського агресора, проте так і не дочекався відповідного наказу від керівництва держави.

Щойно сепаратисти разом із російськими найманцями по­чали захоплювати населені пун­­кти Донбасу, як Сергій Мок­рен­ко разом з двома друзями відпра­вився на війну.

Служив у підрозділі «Правого сектору», вийшов живим з Іловайського котла. Фатального серпня 2014-го, коли двокілометрова коло­на укра­їн­ської бронетехніки та 1 500 сол­датів намагалися прорва­тися з подвійного оточення, Сергій отримав пора­нення. 5 осколків потрапило в облич­чя, 2 – в око, 1 – у шию.

Батькам, щоб не хвилюва­ли­ся, Сергій не розпо­відав про те, що воював, що отримав множинні оско­­л­­кові поранення. Побрати­ми дос­тавили його в обласну лі­кар­ню м. Луцьк, де лікарі опера­тив­но встановили Сергієві діаг­ноз, повитягали з тіла осколки і, го­ловне, провели операцію із за­міни кришталика ока, в якому застряг уламок заліза, на штуч­ний. Аж тоді шачанин приїхав додому.

-Коли побачила сина біля воріт хати із заклеєною пластирем шиєю, аж тоді все зрозуміла, - у мами Сергія – Любові, коли починає згадувати той час, з’являються сльози в очах.

Хлопець надовго вдома не затримався. Через місяць, підлікувавшись, поїхав у Піски. Родина, взнавши, де весь час перебував їхній 21-річний Сергій і куди знову поїхав, дуже переживала. Хвилювання не пройшло даремно: за короткий проміжок часу в Сергія померли дві бабусі.

Потому був рік спокою і мирного життя. Сергій жив вдома, навіть влаштувався на роботу. Це був найдовший термін, коли покликаний захищати батьківщину перебував у тилу.

-На початку 2016-го року я пішов на службу в полк «Азов». Пройшов навчання, чекав, що оформлять і відправлять на передову, проте так і не дочекався офіційного оформлення. А високою зарплатою ( а там дійсно пристойна зарплата – 10 тисяч гривень) мене було не заманити. Я хотів воювати, а не заробляти гроші. У вересні 2016-го я підписав контракт на військову службу і став бійцем 54-ї окремої механізованої бригади, - розповідає Сергій.

Нашого земляка відразу, без проходження навчання (командування знало, що це боєць «Правого сектору») відправили на передову. Почався відлік днів на війні: з запеклими боями, суворими умовами життя і постійною небезпекою. Обмундируванням і засобами захисту держава контрактника забезпечила – Сергій каже, що форма і взуття в українських військових вже досить пристойні. Немає чого нарікати і на харчі – на казенних продуктах і тих, що привозять волонтери, Сергій навіть набрав зайвих 4 кілограми.

-Всього вистачає. Є овочі, консерви, крупи, кухарі готують перші і другі страви. Були і справжні свята, коли ми їли екзотичні страви, приготовлені солдатом, що 12 років працював в італійському ресторані. Є дуже багато кави – бійці можуть пити цей напій безкінечно. Правда, я вже кавою переситився, також не п’ю спиртного і не курю, - згадує Сергій.

Солдат зізнався, що бійці найбільше не люблять згущеного молока. Цей продукт масово везуть на передову, до того ж великими банками, а солдати несуть його в магазин і міняють на інші харчі. А ще військові ласують дичиною – впольованими в лісосмугах фазанами, куріпками, зайцями і дикими кабанами.

Живуть солдати у бліндажах. Будують їх самотужки, копають землю (на сході це суміш глини з камінням), укріплюють деревом, утеплюють. Взимку в такому бліндажі досить тепло, особливо коли горять дрова в добротній (від волонтерів) буржуйці.

-Є матраци, ковдри, подушки, проте найбільш комфортно спати в спальному мішку. Правда, часто докучають миші. З першими заморозками вони оселяються на позиціях, лізуть у бліндажі і їдять усе, що можна. Якщо солдат не береже свого майна, то ходитиме в дірявій формі, погризеному взутті. Ці східні миші навіть кевларову каску прогризають, а за ласощі їм служать каремат і цигарки! Тому в кожному бліндажі має бути кіт або навіть два,– земляк розповідає про побутові проблеми бійців.

Коли на фронті затишшя, бійці читають книги, грають ігри, рубають дрова, а найбільше люблять переглядати фільми. Інтернет на передовій – рідкість, тому солдати завантажують кінострічки на телефони, а потім обмінюються з бійцями інших позицій. Зовсім по- іншому відпочиває Сергій: або відсипається, або … розкручує міни і переробляє їх у зовсім інший вид боєприпасів, які можна вистрілити з РПГ. Переобладнує також гранати, щоб вони вибухали відразу, а не через 4 секунди.

Сергій Мокренко в складі свого підрозділу ніс службу на Світлодарській дузі – лінії оборони на Донеччині. Передова, стратегічні об’єкти – там часто відбувалися бойові зіткнення між українськими військовими і терористами. В грудні минулого року російсько-сепаратистські угрупування атакували українські позиції. Хоч сили були нерівні – у ворога була відчутна перевага, утім, військові Збройних сил України відтіснили противника з займаних позицій.

19 грудня на Світлодарській дузі Сергій отримав поранення. Осколки в тілі, легка контузія – Сергія, який навіть не міг стати на ноги, негайно відправили в госпіталь разом з іншими пораненими.

Після лікування наш земляк приїхав додому, в Шацьк, де й відбулася наша розмова. На обличчі – свіжі шрами, накульгує на ногу.

-Деякі осколки видалили з тіла під час операції, а деякі не змогли, - зізнається військовий.

Рідні, які стали свідками нашої розмови, з любов’ю і трепетом дивилися на свого Сергія, який так швидко подорослішав, і час від часу витирали сльози.

-Я нічого їм не розповідаю і забороняю часто телефонувати. А для чого? Щоб переживали більше? Мама хворіє, а коли почує, що з сином біда, то може сісти на скутер і поїхати до мене! – солдат намагається перевести в жарт серйозну тему.

Наостанок задала досвідченому вояку запитання, на яке хочуть почути відповідь усі українці: «Чому не закінчується війна?»

-Немає людського ресурсу. Мотивованого, патріотично налаштованого, готового заради України на все. Зараз на контрактну службу йдуть чоловіки, які, здебільшого, хочуть заробити грошей, отримати статус учасника бойових дій, а також заради пільг і нагород. А як тільки куля просвистить, такі вояки панікують і втікають. А ще 5% солдатів п’ють. З п’яниць на передовій теж толку ніякого, хоча їх і карають за розпивання спиртного. Нас було 28 чоловік, коли ми атакували цілу роту сепарів на Світлодарській дузі і захопили укріплені позиції ворога. От з такими і маємо здобувати перемогу, - зауважив Сергій.

На початку третьої декади січня наш земляк, у якого щойно затягнулися рани, знову вирушив на Схід. Йому важко дивитися на усміхнені і задоволені обличчя людей в мирному Шацьку у той час, коли на фронті йде безперервна боротьба життя і смерті. Сергій має бути там, де побратими, де вирішується доля його країни.

Мирослава ЦЮП’ЯХ

Коментарі

До доктара Шацького

15:08 29.01.2017

А ти навіть за гроші не хочеш на схід...сидиш в теплому кафе за кружкою пива...мовчав би вже...

До доктар Шацький -2

16:58 29.01.2017

Люди , не проходьте мимо - Іобніть привязаного до ганебного стовпа ДОКТАРА.... Так проситься... засраний сцикун.

МАМА

19:24 29.01.2017

Люди добрі! Та помоліться ви за ту дитину, яка свято вірить, що можна ще щось змінити. Таких патріотів на жаль небагато у нас є. Більшість лише декларанти.Ми ж усі в теплі і добрі, а ВІН там.. А як його рідним? А доктарів у нас вистачає, на жаль.Але вони ж перші і втікатимуть в разі чого. Мужик!...

Оксана

19:29 29.01.2017

Це відважна, сильна духом і тілом людина! Герой!!!
В захваті!!!
Молодець!!!
Ми всі повинні дякувати таким хлопцям!
Правду кажуть, що українські воїни найкращі у всьому світі!
А "доктор Шацький" - ну що тут скажеш, обділена людина, таким можна лише співчувати, як язвенна ранка на тілі, такі персонажі в нашому суспільстві!

Той, що був там

17:11 30.01.2017

На таких хлопцях все і тримається. Не на тих, хто не вилазить з "ОПЕР", "ВЕРСАЛІВ", "КОРАБЛІКІВ" та "КАРАБАСІВ". Шкода, що безглузде керівництво від Верховного до Муженка і нижче, не розуміють цього. Для них, ми - м*ясо для пушок, цим все сказано. Щасти тобі незнайомий ВОЇН, повертайся ЖИВИМ!!!

Трохи глибше

19:07 30.01.2017

Щось дивно , не повилазили щурі з нір і не голосять - що то якийсь там переділ бабла, що то міжусобна война , що то щось не поділили - парашенки-ахметови! Насправді як не страшно і пафосно то звучить - війна - то тяжке наше народження , відродження , відновлення з попелу. Облуда спала. і наша держава вперше після козацьких часів ОФІЦІЙНО РЕАЛЬНО з головнокомадувачем ( який вже є - якість упускаєм ) ФАКТИЧНО ВОЮЄ З ОДВІЧНИМ СВОЇМ СХІДНИМ ВОРОГОМ. Так своїх кращих синів мусила приносити в жертву з Московією Фінляндія - три війни у 1917-22роках http://idetperformance.com/mzhnarodn-vdnosini-v-zon-blizhnogo-perimetra-rosjskix-kordonv/177-stosunki_radyansko_ros_z_fnlyandyu.html і потім 1939-40 роках https://uk.wikipedia.org/wiki/Радянсько-фінська_війна_(1939—1940), погугліть побачите

Земляк

18:37 28.02.2017

Вічна память герою!

До рідних

20:37 28.02.2017

Прийміть найщиріші співчуття з приводу непоправної втрати. Тримайтеся.
Герої не вмираютть! Вічна йому память!

до всіх

21:27 28.02.2017

Ось і прийшла страшна звістка в наш маленький район. Більше трьох років - включно з подіями на Майдані Чорне горе торкалося нас- були загиблі Герої, що народилися в районі , навчалися в коледжі. Це не менш сумно. Проте, зараз це горе якось по-особливому відчувається- чи через те , що маму-тата знають майже всі , чи тому , що так яскраво і по-юначому категорично ВІН прокричав на сторінках районки : Я ЗАХИЩАЮ РІДНУ ЗЕМЛЮ , А НЕ ЗАРОБЛЯЮ ГРОШІ ! Справді кажуть - НЕНАЖЕРА- ВІЙНА Забирає найкращих. Може щоб ми всі ставали трохи кращими- чеснішими, сміливішими, вимогливішими до інших і до себе . Вічна слава ГЕРОЮ ! Земля пухом , Сергійку.

!!!

23:32 28.02.2017

Вічна пам"ять((((

ВДВ

09:00 01.03.2017

СЛАВА ГЕРОЮ !....

Алекс

10:20 01.03.2017

Шкода Героя.. Молодець що мав власну стійку позицію та боронив Неньку.. Слава Героям..

ввп

12:02 01.03.2017

хто шукає смерті той її знайде ( , це не війна а бардак , війна була у 41 , даремна смерть, Господи пошли нам мудрого керівника щоб поскоріше це все закінчилось

українець

14:11 01.03.2017

Хтось любить Україну і віддає за неї життя,
А хтось любить гроші і віддає за них Україну.Вічна память.

Ніна сорочук

20:32 01.03.2017

Сергійку,вічна тобі пам'ять!Не дай бог хоронити своїх дітей !Рідним-співчуття та подяка за такого сина!Тримайтеся!!!

Марія

23:17 01.03.2017

Вічна память! Світла память! Герої не вмирають!

до адмінів

00:46 02.03.2017

не витирайте те, що ввп(автор допису зверху) - мудак і свинтус

до адмінів

00:49 02.03.2017

дайте краще адресу того мудила,що написом- даремна смерть бла-бла-бла - принизив ГЕРОЯ-КОЗАКА!

Н

18:11 02.03.2017

Слава герою! Вічна пам'ять!Нехай земля йому буде пухом!..

Соломія 9 років

19:49 03.03.2017

Дуже шкода солдата. Він просто був, молодець боровся за нашу єдину Україну!!!

Яна

11:03 04.03.2017

Дорогі люди допомагайте сім'ї загиблого героя.

Людмила

21:59 04.03.2017

Вічна пам'ять, тобі, герою, пухом земля! Жодна смерть наших захисників не буде марною! Страшна кара накриє всіх ворогів і задушить таких покидьків, як доктар!!!

яна

09:33 05.03.2017

хто такий доктар?

до яни

23:24 06.03.2017

Доктар - був тут мудило - адмыни видалили - що побажав смерты Сергію. До речі , непогано було би вичислити доктора - чи не доктор - псіх Шацький це??

21 лютого
Сьогодні
Вчора
19.02.2019
18.02.2019
17.02.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин