Креативні та неповторні іграшки від Олени Паніної з Омеляного

Майже все життя Олени Паніної з Омеляного тим чи іншим чином пов’язане з творчістю. Жінка ще з ранньої юності любила шити, вишивати, в‘язати, а також малювати. Можливо, тому й обрала професію виховательки дошкільного закладу, яка обов’язково повинна вміти творити та навчати цього дітей. До того ж у літню пору вона продавала сувенірну продукцію львівських майстрів в одному з торговельних відділів ринку села Світязь.

Про це пише газета «Шацький край».

З усіх видів творчості Олена особливо полюбляє в’язання спицями та гачком. Зокрема, надає перевагу створенню невеликих та самобутніх речей. Адже в’язати светра — довго та нецікаво, а от створити за цей час багато різноманітних іграшок —  інша справа.

Коли до її рук потрапляють нитки та гачок, на світ з’являються кумедні звірята, ляльки-балерини, мультиплікаційні герої, різнобарвні овочі та фрукти, тощо. Саме цим і займається вже два роки.

 «Після заміжжя я ще більше захопилася створенням дитячих іграшок. На той час наближався рік щура. І щоб мати новорічну символіку, вирішила зв’язати мишачу сімейку: маму, тата й дитинча. Оскільки ми з чоловіком мріяли про малюка, то під час роботи у своїх думках проєктувала повноцінну сім’ю. А незабаром вже чекали на поповнення. От лише сталося не так, як проєктувалося: Бог щедро нагородив нас двійнею», —  ділиться особистими спогадами майстриня.

Коли малюкам виповнився місяць, рукоділля саме просилося до рук. Жінка навіть пробувала шити на купленій чоловіком швейній машинці.

Та зайві звуки тривожили не так дітей, як маму, яка повсякчас боялася розбудити своїх чад. І Олена повернулася до дещо забутого, але не менш улюбленого заняття, тихого та милого серцю. Ось так і продовжувала плести симпатичних звіряток для власних та чужих дітей. 

Майстриню цікавить не так сам процес, як його результат. Береш до рук нитки та гачок, застосовуєш певні навички та знання, і ти бачиш перед собою  неповторний образ. У цьому й суть роботи – створити оригінальну річ, яка не схожа на партію однакових іграшок з фабричного конвеєра. 

Якось Олена зв’язала чималу кількість виробів на замовлення магазину у селі Пиратин Львівської області, де на даний час проживає з чоловіком. Було надзвичайно складно. Але завдяки цьому майстриня зрозуміла, що хоче створювати щось особливе, не поспішаючи та з любов’ю, а не працювати, як мінівиробництво.

Коли жінка починала освоювати техніку амігурумі, в місяць отримувала лише один готовий виріб, а на даний час —  2-3 іграшки в тиждень.

Для роботи Олена використовує нитки, які в однаковій пропорції  містять бавовну та акрил. Вони не викликають алергії та приваблюють різноманітністю кольорів. Не менш важливим є якість наповнювача. Всі деталі безпечно з’єднані й в жодному випадку не становлять небезпеки для малюків. За такими виробами легко доглядати.

«Створення іграшки для мене – це в першу чергу самовираження. В процесі роботи я відпочиваю і заспокоююсь. Завжди беруся до в’язання з гарними думками й вірю, що цю енергетику передаю через виріб іншим. Тому творю, як для себе, як для своїх діток. Улюблене заняття розглядаю не як прибуткову справу, а джерело задоволення від творчого процесу та кінцевого результату. Але, коли б усе це приносило ще й заробіток, то було б взагалі ідеально», –  відверто зізнається Олена.

Спершу у жінки виникали думки, що у теперішні складні часи людей мало цікавить іграшка, але спілкування з професійними майстринями амігурумі в соціальних мережах довело зворотне. Тому надалі вирішила професійно працювати над створенням власного контенту в Instagram, аби мати ширше коло шанувальників та замовників. Також Олена Паніна бере активну участь у різноманітних вебінарах, марафонах та інших заходах, де представляє себе як самобутня майстриня.

Людмила МАКСИМЧУК