Повітря в Світязі пахне пончиками

«Смачні, солодкі пончики з чорницею, вишнею, абрикосом, згущеним молоком!..» У відпочивальників, котрі проводять літні відпустки і вихідні на піщаних пляжах Світязя, ця фраза збуджує апетит і викликає непереборне бажання поласувати здобою.

Люди зазвичай озираються навколо, ловлять поглядом велосипедистку з великими лотками на багажнику, махають їй рукою – і вже за декілька хвилин їхні ніздрі лоскоче запаморочливий аромат ванілі, а смакові рецептори вибухають екстазом!

Повітря в Світязі просякнуте запахом пончиків, бо їх тут щодня з’їдають більше тисячі штук, пише газета «Новий погляд+».

«Минулого року я нарахувала на центральному пляжі Світязя понад 30 пончисток. Якщо кожна насмажить і продасть у середньому по 100 пампухів, то це вже 3 тисячі. А таких пляжів у курорному районі немало!» – розповідає Світлана, одна з тих, хто годує армію туристів фірмовою здобою краю Шацьких озер.

Гарячими, ароматними пончиками з різноманітною начинкою, апетитно притрушеними цукровою пудрою, люблять ласувати всі: і діти, і дорослі. З самого ранку гості Світязя поспішають поповнити денний запас харчів пампухами в асортименті – дехто купує відразу по 10-15 штук. Ті, що від’їжджають додому, замовляють солодку здобу цілими ящиками: як подарунок для рідних, друзів і начальства. А деякі взагалі приїздять на Світязь не заради озера, а щоб досхочу наїстися пончиків! Адже, з їхніх слів, вдома навіть у найдосвідченіших господинь вони не настільки смачні, як тут, біля перлини Волині.

4

Пані Світлана (попросила, з певних міркувань, не називати свого прізвища) у команді кулінарних майстринь краю всього третій рік. До речі, вперше світязькому туристу запропонували скуштувати пончика понад 20 років тому.

«Спочатку переживала: як мене приймуть досвідчені пончистки, чи не проженуть, як конкурентку. Чи зможу сама смажити і продавати, бо це направду важко… Чи сподобаються мої вироби відпочивальникам… Втім, пончики вдалися на славу, люди смакували і замовляли ще. Пончистки-колежанки підтримали і прийняли в свою команду. Це і стало головною мотивацією. А сил вистачає, хоч і нелегка це праця, бо мені як багатодітній мамі є для кого заробляти гроші», – Світлана згадує про те, як починала.

Відтоді майже кожного літнього ранку вона поспішає до свого робочого місця на кухні і починає чаклувати над тістом, готувати начинку і виробляти пухку, ароматну здобу. Наповнює свої пончики чорницею, вишнею, малиною, абрикосом, маком, згущеним молоком, шоколадом. А ще смажить пиріжки із сосискою і біляші з м’ясом. Як тільки дріжджове тісто підійде, ділить його на невеликі шматки, викладає на стіл і починає ліпити пампухи. Поки круглі вироби на столі підростають, у двох каструлях на плиті закипає олія.

До 11 години в пані Світлани вся здоба готова і запакована в лотки. Далі вона везе їх велосипедом до місця найбільшого скупчення відпочивальників і буквально кожному пропонує поласувати смачним світязьким пончиком.

3

Мало хто відмовляється від такої спокуси: діти, припудривши цукровою пудрою ротики і носики, аж підстрибують від задоволення, жінки і дівчата забувають про свої дієти, а чоловіки – про правильний режим харчування!

Зазвичай один пончик на пляжі вартує 25 грн – 5 грн пончистки беруть за «доставку». А на ринку такого ж можна придбати за 20. Втім, тим, хто наполегливо торгується, ціну знижують. Має жителька району і своїх постійних клієнтів, котрі телефонують їй, замовляють вироби і купують тільки в неї. Кажуть, що найсмачніші! Зі слів Світлани, якщо вдалий день, то насмажені пампухи можна продати за декілька годин. Якщо ні – намотати велосипедом по пляжу декілька кілометрів і привезти добрий десяток виробів з тіста додому. Ті, що не вдалося продати, Світлана роздає своїм родичам.

Найбільше відпочивальники люблять ласувати пончиками з чорницею. Пончистка розповідає, що третина тіста в неї йде саме на ягідні пампухи, решта, по пару штук, – з іншою начинкою. Чорниці збирають у лісі діти Світлани, вишні і малина в неї свої, з власного саду.  Мак, згущене молоко, сосиски на пиріжки вона купує. До речі, м'ясо на біляші використовує найкращої якості – свинину. Сама варить шоколад з масла, какао і цукрової пудри – пончики з таким наповнювачем дуже полюбляють діти.

До літнього сезону господиня готується наполегливо. Щоб впевнено стартувати, поставивши виготовлення пончиків на конвеєр, потрібно найперше вкласти немалі гроші  в продукти. Минулого року Світлана використала на пампухи 8 мішків борошна і 150 літрів олії для смаження. Загалом вклала у справу 20 тисяч грн. Але сезон був вдалий, тому прибуток покрив усі витрати, а результат порадував пристойною сумою зароблених грошей. Каже, колежанки, котрі мають помічників (один випікає, інший продає), умудряються по декілька разів на день замішувати тісто, виробляючи сотні пампухів. Такі можуть заробити за сезон понад 100 тисяч.

1

Цьогорічний «бізнес» на пампухах менш прибутковий для всіх: дався взнаки карантин, спричинений поширенням коронавірусу. До липня ніхто не знав, чи дозволять відкрити бази відпочинку в Світязі, чи курсуватиме в район транспорт, чи, зрештою, приїдуть до озер люди. Прикро, що нинішнього року не відбувся колоритний фестиваль пончика, в якому пані Світлана також брала активну участь. І хоч на сьогодні вона використала лише 3 мішки борошна, оптимізму не втрачає, бо попереду ще майже місяць гарячого літа.

Наостанок одна з наймолодших у Шацькому районі пончисток поділилася власним рецептом пампухів, за яким вироби виходять пухкими, а тісто буквально тане в роті. Літр води, склянку олії, склянку цукру перекип’ятити і охолодити. В теплу рідину додати 100 грамів свіжих дріжджів, ванілін, просіяне борошно і замісити тісто.

Поради від господині: м’яке легке тісто – головна умова для отримання пухких пончиків; опускати їх тільки в гарячу олію – вона не стрілятиме, якщо перед смаженням додати в неї дрібку солі; щоб здоба отримала рівномірний золотистий колір, олія повинна її повністю покривати; надлишки жиру з готових виробів легко прибрати, якщо викласти їх на паперову серветку, цукровою пудрою посипати лише остиглі пампухи, так вона не буде осипатися.

Смачного!

Мирослава ЦЮП’ЯХ