Світ мистецтва – мрія художниці-початківиці з Шацька
-
-
>
-
>
-
>
4943
Можливо, колись мистецтвознавці будуть розгадувати феномен маловідомої на даний час шацької художниці Антоніни Хомич, яка зовсім не вміла малювати та раптом почала створювати чудові картини. А поки тридцятирічна жінка впевнено робить перші кроки у малярстві та отримує від творчого процесу неймовірне задоволення.
Нехай її роботам ще не вистачає професійності, проте світлі, щирі емоції, які вони випромінюють, переважають над усіма недоліками, – пише газета «Шацький край».
Звідки ж виник потяг та вміння творити у людини, яка не навчалася ні в художній школі, ні спеціалізованому закладі чи навіть студії? Це запитання залишиться риторичним, оскільки сама Антоніна не може дати на нього чіткої відповіді. Вона мріяла малювати з дитинства – от і все.
Дружина та мама, що має освіту кухаря, а працює продавчинею, добре знає: коли перед тобою відкриває двері доросле життя, доводиться залишити думки про високі матерії та зробити вибір на користь практичних пропозицій. Будь-яка жінка насамперед змушена піклуватися про рідних та затишок в оселі, а її творчим починанням залишається чекати на свій зоряний час.
У навчальному закладі села Пулемець, звідки родом Антоніна, хисту до малювання у неї не помічали. Роботи дівчини нічим особливим не відрізнялися від робіт однолітків. А після закінчення школи й до недавніх пір малювала лише у думках. І ось, декілька місяців тому, купила фарби та все необхідне для живопису, й почала втілювати у життя свої задуми. Аби почути думку оточуючих, розміщувала роботи на сторінці у Фейсбуці. Схвальні відгуки знайомих та друзів надихали продовжувати творити та вдосконалювати свою майстерність. А карантинні умови, спричинені коронавірусом, лише сприяли цій справі.
Одного разу мисткиня спробувала намалювала портрет подруги Олесі, використовуючи при цьому її фотографію. Аби перевірити, чи вдалося передати схожість зображеної людини, виставила на перегляд у соцмережі без підпису і коментарів. Подругу почали впізнавати, а Тоня зрозуміла, що все-таки має хист та більш впевнено продовжила працювати.
Так, неочікувано для новоспеченої художниці, з’явились перші замовлення. Ті, що бажали отримати портрети,були навіть згідні оплатити роботу. Для людини, яка лише розпочала творити, це було справжнім шоком. І якби ще два місяці тому у неї запитали, чи зможе намалювати портрет, то вона заперечно похитала б головою та промовила: «Ні, бо ніколи цього не робила».А тут раптом, неочікувано для самої себе, опинилася у полоні творчості.
Художниця відзначила, що частенько підсвідомо відображає езотеричні знаки у вигляді кола, що є символом безкінечності. На основі документальних фільмів про езотерику трактує зміст зображуваного. І хоч дитячі кружечки, які невимушено виникають з-під пензля, викликають заперечення у її здорового глузду, жінкане стримує природного бажання і продовжує їх малювати.
Думки, які супроводжують творчий процес, Антоніна обов’язково занотовує або подає у вигляді коментарів до виставлених у соцмережах робіт. Вона також любить споглядати репродукції інших художників, спілкуватися з творчими людьми. Не залишаються поза увагою дитячі роботи шестирічного сина, який і собі береться малювати. Окрім цього, він впевнено і неупереджено оцінює роботи мами. Хлопчик з ім’ям Марк, як у Шагала, не виключено, може стати видатним художником.
Усіх, хто відкриває у собі нові таланти та впевнено їх розвиває, Антоніна називає внутрішніми бійцями. Й не дивно, адже таким людям доводиться відстоювати своє творче бачення не лише перед самим собою, а й перед оточуючими.
«Коли душа прагне творити, а розум не може цього осягнути, ів процесі виходить щось гарне, що ще й людям не гріх показати, – це справжнє диво. Мені подобаються нові відчуття і те, що відбувається зі мною. Можливо, й не потрібно нічого пояснювати та усвідомлювати, а малювати, якщо це приносить задоволення та робитьщасливою.Своїм спонтанним захопленням я здивувала не лише рідних, а й колишніх однокласників, друзів та зовсім незнайомих людей. Ми не знаємо, ким є насправді і на що здатні. Головне - бажання безкінця відкривати у собі щось нове, йти вперед та не зважати на думки скептиків», – захоплено передає свої почуття художниця.
На майбутнє Антоніна не будує грандіозних планів, вона задоволена тим, що отримує радість та дарує її іншим. Але художниця вірить у чудеса, бо одне диво вже сталося.
Тож на деякий час залиште буденні справи та прислухайтеся до себе, можливо, десь із глибини душі до вас озветься голос митця і ви, як Антоніна Хомич, почнете творити.
Людмила МАКСИМЧУК
