«Не бажаю збавляти оберти, коли життя вирує наповну» – очільниця відділу освіти, молоді та спорту Шацької РДА

Впевнена в собі, активна, цілеспрямована – у всіх професійних, громадських  проєктах вона проявляє себе успішною менеджеркою і добивається гарних результатів. Дуже сильно сконцентрована на своїй роботі, адже це великий шматок її життя, і водночас є щасливою дружиною, мамою, бабусею. І хоч ці сфери самореалізації вимагають багато часу, сил і невтомної праці, це її не зупиняє.

Поєднуючи кар’єру, депутатську діяльність і сім’ю, вона знаходить між ними баланс. Напередодні свого 50-річчя Людмила Єрофєєва, начальниця відділу освіти, молоді та спорту Шацької РДА, розповідає про особисте, стосунки з людьми, професійні здобутки, а також ті універсальні інструменти, які дозволяють їй успішно розвивати свої таланти на роботі, не відмовляючись при цьому від сімейного щастя, – пише газета «Новий погляд+».

Пані Людмила народилася 15 червня в Шацьку. Її тато все життя працював будівельником, мама – медсестрою в лікарні. Батьки, оточення, а ще Шацька школа, в якій здобувала середню освіту, поступово розкривали в ній задатки лідера, активіста, який вміє працювати з людьми, організовувати колектив.

«У нас був дуже сильний клас, більшість – яскраві особистості, які такими залишилися і до сьогодні. Я була головою учнівського комітету, старостою класу. Ми самі собі організували незабутній випускний вечір, бо так склалося, що класна керівниця Ганна Ціось змушена була виїхати з Шацька. Втім, саме Ганні Володимирівні, яка викладала в нас українську мову і літературу, я завдячую вибором професії і тим, ким я згодом стала в дорослому житті», – розповідає Людмила Степанівна.

В Волинському державному університеті імені Лесі Українки (нині – СНУ), куди вступила на філологічний факультет (російська мова і література), провчилася два роки і на третій курс перевелася до Херсонського вишу. До цього кроку призвело знайомство з майбутнім чоловіком Сергієм, сильні взаємні почуття і бажання бути разом.

«Того доленосного літа група волинських студентів, у складі якої була і я, мала працювати на сільгоспроботах у Білій Церкві. Проте в останній момент нас відправили на Херсонщину. Там ми з Сергієм і зустрілися. На той час він також був студентом, навчаючись на останньому курсі технічного вишу Херсона. Покохали одне одного і більше не захотіли розставатися. У 1989 році ми одружилися. В цьому південному місті я отримала диплом про вищу освіту, здобула перший досвід роботи вчителькою. Там народився наш первісток Святослав».

2

Життєві обставини склалися так, що молода сім’я в 1993 році переїхала з приморської області на Волинь, у рідний для пані Людмили Шацьк. Саме в цей період був створений Шацький район, почали відкриватися нові організації, установи. Чоловік влаштувався на роботу в управління осушувальних систем, а Людмилі запропонували посаду директорки районного Будинку школяра (нині – БДЮТ). І хоч позашкілля було для неї цілком новою сферою освітньої діяльності, без вагань прийняла пропозицію. Разом з невеликим колективом однодумців Людмила Степанівна почала створювати умови для розвитку здібностей і талантів місцевих школярів.

«Дітей до нас прийшло дуже багато, всі були творчі, обдаровані і просто горіли бажанням самореалізовуватися в різних напрямках. Для проведення занять нам виділили невелике, з трьох кімнат, пристосоване приміщення в теперішній автошколі. Працювали гуртки з танців, пошиття одягу, туризму, радіотехніки, декоративно-прикладного мистецтва».

У 1997 році Будинок школяра переселився до більш просторої будівлі, там він розташовується і донині. В той час колектив працівників виконував свою безпосередню роботу й одночасно долучався до ремонту приміщення, яке потребувало оновлення як ззовні, так і зсередини. Керівниця дуже хотіла, щоб дім дитячої творчості не лише вабив до себе школярів, а й цілковито відповідав своїй назві, тобто був красивим, ошатним. А на пристойний вигляд і мінімальну естетику потрібні були великі гроші.

Фінанси вона таки знайшла, вибила, можна сказати, в області. І результат не забарився. Особисто разом з водієм Людмила Єрофєєва їздила на Дубечненський керамічний завод по облицювальну цеглу для фасаду. Всім колективом і не без допомоги добрих людей заносили її (а це 12,5 тисячі штук!) в приміщення, бо боялися, щоб злодії не вкрали. Згодом, як починали мурувати, знову виносили на вулицю. Власноруч заливали фундамент, залучали до робіт родичів, знайомих, аби хоч трохи зекономити кошти. І оновлений Будинок дитячої та юнацької творчості таки постав!

Оскільки місце роботи на посаді директорки БДЮТ було тимчасовим, то Людмила Єрофєєва, при першій нагоді, захотіла змінити його на постійне. Саме звільнилося крісло начальника служби у справах дітей Шацької РДА. Співбесіду перед роботою проводив особисто голова Волинської ОДА Анатолій Француз, який випитав у молодої фахівчині буквально все: де працювала, хто чоловік, яку періодику передплачує, як працюватиме з проблемними дітьми тощо. Опитуванням керівник області залишився задоволений, підсумувавши вголос: «Ну нарешті людина, яка знає, на яку роботу йде».

Роки на цій посаді – з 2003-го по 2010-й – пролетіли для Людмили Степанівни, як одна мить. Робота ця досить складна, морально важко було приходити в чужі сім’ї, бачити, як страждають діти, забирати їх від горе-батьків. Проте неможливо забути і радості від першого усиновлення та щастя дитини, яка знайшла в новій родині турботливих маму і тата.

2

Чергові вибори знову призвели до змін у житті – мешканці краю довірили Людмилі Єрофєєвій право представляти їхні інтереси в Шацькій районній раді. Більше того, на першій сесії її обрали заступницею голови. Проте й після цього доля не перестала дивувати Людмилу Степанівну крутими й непередбачуваними віражами. В 2017-у їй запропонували очолити відділ освіти, молоді та спорту Шацької РДА. В попередні роки вона декілька разів свідомо відмовлялася від цієї посади, а три роки тому погодилася. І не шкодує, хоча зізнається, що працювати тут найважче.

«Шалений документообіг, багатомільйонний бюджет, потужна армія учнів і педагогів… За усім цим стоїть титанічна праця і велика відповідальність. Радує те, що мені завжди, на всіх роботах, щастило на чудових, розумних і компетентних колег. Не став винятком і відділ освіти, молоді та спорту. Кожен працівник знає свої обов’язки і чітко їх виконує, гарно працює профспілка».

Начальниця відділу будує свої стосунки з колегами на довірі, щирому спілкуванні, вона не боїться запитувати в них те, чого не знає, просить у них поради, залучає до обговорення спірних питань і прийняття рішень. Каже, що здорова і доброзичлива атмосфера в колективі, який є однією командою, – це однозначно запорука успіху. 

Життя ювілярки сьогодні вирує на повну. Освітянські справи переплітаються з активною громадською роботою, адже шачани обрали Людмилу Єрофєєву депутаткою Шацької селищної ради. До неї йдуть виборці з проханням посприяти у вирішенні земельних питань, ремонту доріг, встановлення вуличного освітлення. Цей шалений ритм давно став для неї нормою. Їй не дуже вдається збавляти оберти, зменшувати швидкість і спокійно йти по життю розміреними кроками. Та й чи хоче цього ювілярка? Бо рух для неї – це і є життя, його найяскравіші моменти і найсильніші емоції.

2

Проте є і виняток з правил – це  сім’я. Двоє дітей – Святослав і Яна – гордість подружжя Єрофєєвих. Обоє на відмінно закінчили школу, здобули вищу освіту і нині успішно працюють, підкорюючи Львів. Святослав уже має власну сім’ю: дружину Уляну і донечку Вероніку. Запитую в ювілярки, як вона почувається в статусі бабусі. «Неперевершено! – усміхається у відповідь. – Внучка – це наше маленьке диво і велике щастя!».

На запитання, як відпочиває від роботи, пані Людмила відповідає: «Пасивного відпочинку не люблю, чудово відновлюю сили, змінюючи обстановку і вид діяльності. Обожнюю подорожувати. Раніше з сім’єю часто бували на морі. А  нещодавно діти подарували нам з чоловіком на 30-річчя подружнього життя незабутню подорож до країн Західної Європи, за що ми їм дуже вдячні».

В цій родині не конкурують одне з одним, успіхи батьків і дітей є загальною радістю. Тому якщо інші жінки часто змушені вибирати між кар’єрою і сім’єю, то пані Людмила не відмовляє собі в можливості почуватися щасливою в сімейному житті та реалізованою в кар’єрі.

Тому продовжує працювати, дарувати любов своїм рідним і на повні груди вдихати життя! З ювілеєм!

Мирослава ЦЮП’ЯХ