Хоча б раз поглянути на світ у всіх його барвах. БЛОГ
-
-
>
-
>
-
>
2191
Джерело: фото ілюстративне
Ти не бачиш. Нічого або дуже погано. Від народження або внаслідок невідворотних змін у твоїх очах через різні причини: спадкові чинники, вік, сильні переживання.
Багато чого віддав би чи поміняв на зір. А так – тільки запах, дотик, смак, звук, спалахи світла й ледь зримі обриси предметів, постатей, облич, як за пеленами туману. Світ існує для тебе немов навпомацки.
Багато речей ти бачиш і впізнаєш без зору. Але ця темрява... Ці кольори, які ти можеш уявити, але нікОли побачити. Навіть слово «бачиш» у тебе асоціюється з «відчуваєш», твої відчуття – це твій правильний індикатор всього того, що відбувається з тобою щодня, щохвилини. Хороше і щасливе відчувати завжди приємно, але разом з тим – жах, жаль, страх, біль, сльози..., яких є аж занадто багато в сучасному світі.
Ти вимагаєш (так, саме вимагаєш, ніяке інше слово не було б відповідником до твоєї рішучої дії) від людей ставлення такого ж, як і до всіх тих, хто бачить, тих, яких від тебе відділяє ця проста, дана природою, властивість – бачити. Звичайні люди не цінують її так, як цінував би ти.
Чи плекаєш ти надію на прозріння? Ти знаєш, що це неможливо. Занадто складно зробити штучне око і відтворити механізм передачі зображення до клітин мозку. Зоровий нерв. Якби можна було його вживити або відновити його належне функціонування. Але десь у глибині душі ти ще плекаєш надію на твоє прозріння. Воно вже сталося якоюсь мірою.
Багато речей ти розпізнаєш і без зору – відрізняєш фальш і брехню від правди, щирість від удаваної улесливості. Найтонші відтінки голосу, тону, гучності мають для тебе величезне значення, можливо, навіть більше, ніж для професійних музикантів. Але тобі так хочеться хоч раз поглянути на світ у всіх його барвах – у тих, які тобі описують. Не всі. А здебільшого лише найближчі. Та навіть їм ти не даєш найменшого шансу на жаль до тебе. Ти ж сильний – і твоя сила в дечому більша за ту, що мають люди, які бачать.
Іванка ВОЛИНЯНКА
Нагадаємо, 4 червня 1933 року було створене Українське товариство сліпих (УТОС) – всеукраїнська добровільна громадська організація інвалідів по зору, яка діє на території України. Організація забезпечує працевлаштування, медичний і соціальний захист незрячих.
