Шацький стоматолог лікував зуби військовим у Ємені та арабській принцесі

У Шацькому районі та за його межами усім відомий приватний лікар-стоматолог Валерій Сергієвич, який відмінно працює у медичній сфері майже чотири десятки років.

Чого тільки не довелося побачити медику, практикуючи з дітьми та дорослими за цей довгий час. Розмірений прийом пацієнтів у кабінеті власного будинку не лише в будні, вихідні, а й у великі свята, не викликає втоми та негативу.

Це зовсім нескладно у порівнянні з роботою військового медика, якому доводиться рішуче діяти у будь-якій надзвичайній ситуації і не завжди у межах своєї компетенції. Саме таких два роки нелегкої служби Валерій Павлович пройшов на флоті Владивостока та в одній з найгарячіших точок світу – Арабській Республіці Ємен, пише газета «Шацький край».

А все розпочалося з того, що після закінчення Львівського медінституту та інтернатури він приїхав на роботу в село Пульмо. Це був 1981 рік. І не встиг молодий лікар облаштувати кабінет, як отримав повістку в армію, незважаючи на те, що мав звання лейтенанта військової кафедри стоматологічного факультету.

В ті часи служби не уникали навіть ті чоловіки, що мали сім’ю.Тож попрощавшись з дружиною Наталією та малою Оленкою, поїхав до військової частини Володимира-Волинського. Думав, що служитиме там та неочікувано для самого себе потрапив у флот Владивостока на артилерійський крейсер «Дмитрий Пожарский». Йому все ж пощастило більше, ніж тим, кого направили в Афганістан.

Коли прибув до головного стоматолога флоту, той одразу вирішив перевірити молодого медика на ділі та наказав надати допомогу бійцю з пошкодженою у декількох місцях щелепою. Коли лейтенант відмінно виконав вказівку, то командуючий аж присвиснув, промовивши: «Нам такі потрібні». Так півтора місяця й служив у щелепно-лицьовому відділенні головного госпіталю флоту.

4

Валерій Сергієвич з сином Іваном

І оскільки за виконання посадових обов’язків не отримував ні копійки, то обурений пішов у відділення кадрів та претензійно заявив, що має сім’ю та зобов’язаний її якось утримувати. Розмова не обійшлася без лайки. Та де таке бачено, щоб лейтенант підвищував голос на майора? Тож молодший за званням замість зарплатні отримав догану. А через декілька днів разом з іншими службовцями «по тривозі», без жодних документів сів у літак та опинився у невідомому місці. Чоловіки побачили пальми, море та пісок, і лише арабські написи на будівлях допомогли визначитись з пунктом дислокації.

Виявилось, що група медичного підсилення з 12-ти лікарів різних спеціальностей, серед яких був ілейтенант Сергієвич, висадилася в порту Аден, що знаходиться на півдні Республіки Ємен.

Довідково: Ємен належить до числа чотирьох найбільш гарячих точок арабського світу разом із Сирією, Сомалі та Лівією. Конфлікт в країні має багаторівневий профіль: тут і боротьба між блоком Саудівська Аравія-ОАЕ та їхнім опонентом Іраном, окрім цього ще й наявне власне внутрішнє протистояння саудитів та еміратців.

«За часів моєї служби Південний Ємен отримав незалежність  та став на шлях радянської орієнтації. Це ще більше розпалило ворожнечу між двома державами єдиного народу, який виявився штучно поділеним, так само, як німці, в’єтнамці та корейці. Тож міжусобиць та внутрішніх конфліктів вистачало.

Я служив на кораблі і до моїх обов’язків входили стоматологічний огляд та лікування по підрозділах більше тисячі офіцерів та мічманів команди корабля. Пишаюся тим, що бачив без бінокля лінкор військово-морських сил США «Міссурі». Це легендарний корабель, який отримавтри зірки за битви у Другій світовій війні, п’ять - у Корейській, а також декілька почесних грамот та медалей за війни у Перській затоці», – пригадує Валерій Павлович.

Служба не обійшлася без маленьких подвигів. Якось довелося стрибати з гелікоптера на натягнутий брезент на палубі корабля, аби врятувати механіка, який страждав від флігмони нижньої щелепи (розлите гнійне запалення м'яких тканин, що швидко поширюється на м’язи). Температура досягала 40 градусів і потрібно було негайно діяти. Це той випадок, коли вперше і в останнє довелося зовнішнім шляхом розрізати тканини щелепно-лицевої ділянки. Після вдало проведеної маніпуляції він сміливо висловив свою думку щодо невпевненості військових медиків, які у такому випадку повинні були б негайно та рішуче  надати допомогу.

Мало не коштувала життя лейтенанту Сергієвичу екскурсійна поїздка на позашляховику, під час якої наші військові потрапили під пекельний обстріл. В той момент він наосліп випустив декілька автоматних черг по піску. Курява піднялася вище голови і що лишилося за її завісою, невідомо. Все обійшлося, але подорожувати більше не кортіло, адже у будь-якому місці чекала небезпека.

Особливо запам’ятався пану Валерію винятковий момент військової служби, що чимось нагадував казку.

«Один арабський шейх домовився з нашим командуванням, аби я полікував зуби його доньці. Він, безперечно, був впливовою людиною, коли зміг потрапити на корабель в оточенні охоронців та з особистим перекладачем. Молода принцеса була гарна на вроду: біле личко, карі очі та чорне густе волосся, чого не скажеш про її зуби. Чому саме обрав нас – невідомо. Можливо, чув хороші відгуки та хотів найкращого для свого чада.

На той час я вже практикував з новим американським консайзом (матеріал для пломбування). По закінченню роботи вдячні гості поклонилися та залишили корабель. Та через певний час аденський шейх передав посланцем футляр, у якому лежало 12 перлин. «Це подяка від шейха, тож обирайте будь-яку», -–повідомив араб.

І скільки я не намагався пояснити, що допомога безкоштовна, він наполягав на своєму. Подібна історія повторилася ще раз, адже не віддячити за зроблену добру справу для них прирівнювалася до гріха. Ні грошей, ні подарунків я не взяв, але прийняв запрошення на обід, що мав відбутися у палаці, та певного дня вирушив туди із замполітом.

У дверях слуга оглянув запрошення та приніс склянку холодної води, виявляючи повагу до гостей, спраглих від спеки. І це приємно вразило. Атмосфера під час бенкету була напруженою через велику кількість гостей та складну сервіровку столу. До цього ми аж ніяк не були готові. Поважні гості, випускники Оксфорда та Кембриджа, спілкувалися англійською і  я більш-менш зрозумів, що вони насміхалися над нашою безпорадністю. Знаючи, який вигляд має виделка для поїдання рибних страв, користувався лише нею, хоча хотілось спробувати всього потрохи», – розповідає з усмішкою пан Валерій.

Відпочити та зменшити напругу військових буднів допомагали відвідини вуличного кафе грека Пападопулоса. Він готував каву на розпеченому кварцовому піску та охолоджував її. Такий напій в думках повертав до Львова та улюбленої студентської кав’ярні.

В Адені Валерій Сергієвич знаходився доти, доки представники служби внутрішньої безпеки не дізналися про рідню у Канаді та направили його назад до Владивостока у санітарну частину школи механіків. Тут отримав службову квартиру та привіз дружину з донькою, яка тільки починала ходити та говорити.

Результатом дворічної служби стало присвоєння звання старшого лейтенанта та чимала сума коштів, яка назбиралася за увесь термін служби. Ці гроші стали неабиякою підмогою молодій сім’ї для облаштування нового життя у Шацьку.

Це була жорстка життєва та професійна школа, яка багато чому навчила та дала можливість на деякий час побути військовим медиком, про що завжди мріяв та не мав можливості втілити у життя.

Людмила МАКСИМЧУК