Там, де зароджуєтся пташине життя, людина має бути охоронцем, а не руйнівником – заступник директора Шацького нацпарку
-
-
>
-
>
-
>
6224
Весна для птахів – особлива пора. В цей час їхнє життя підпорядковується єдиній меті – розмноженню. Пернаті готуються до парування, мостять гнізда і відкладають яйця.
На території Шацького національного природного парку налічується 241 вид птахів, з них 42 – занесені до Червоної Книги України. Водно-болотні угіддя ШНПП мають міжнародне значення як місце оселення водоплавних птахів і відіграють велику роль узбереженні і примноженні популяції їх рідкісних видів. Тому період гніздування, який триває до початку літа, тут є особливим. Він називається сезоном тиші, який покликаний забезпечити спокій у місцях масового виведення пташенят, – пише газета «Новий погляд+».
«Про птахів я можу розповідати дуже довго, тому задавайте конкретні запитання. Бажано – не більше двох», – Василь Матейчик, заступник директора Шацького НПП з наукової діяльності, відомий знавець птаства, відповідає жартом на моє прохання розповісти про пташине гніздування. Втім, він направду поспішає на острів озера Світязь, щоб порахувати кількість бакланів – морських птахів, які понад 10 років тому облюбували це місце. Та, зрештою, таки дає згоду на коротку розмову.
«Які рідкісні птахи водяться на території нацпарку? Це сірий журавель, чорний лелека, великий кроншнеп, бекас, гоголь, скопа, сірий сорокопуд, червоноголовий корольок, тетерук, рябчик…На Благовіщення, як каже народна приказка, птах гнізда не в’є. А вже от після свята, коли прийде тепла сонячна погода і на деревах з’явиться листя, почне.
Для тих пернатих, які не мостять гнізд, працівники національного парку до Міжнародного дня птахів (1 квітня) вже вивісили у Пульмівському, Світязькому та Мельниківському лісництвах шпаківні і синичники, для крижня і креха великого облаштували штучні гнізда», – починає розповідати Василь Іванович.
Над Шацьким нацпарком перетинаються два шляхи пташиних міграцій. Пернаті летять з Білого, Балтійського і Середземного морів, і саме тут зупиняються. Одні – щоб перепочити і полетіти далі, інші – щоб залишитися. Загалом через територію Шацького поозер’я щороку пролітає близько 50 000 птахів.
Лишаються тут горобцеподібні, мухоловки, очеретянки, синиці. Облюбували нашу територію гуси, журавлі, білі чаплі. Навіть таким морським птахам, як баклани (минулоріч було до 80 гніздових пар), жовтоногі мартини, крехи великі, підходить клімат регіону. Складніше, зі слів орнітолога, стало виводити потомство куликам, які пристосовані до мешкання в заболочених територіях.Через глобальне потепління води стало дуже мало, крім того, багато ділянок, де вони гніздувалися, нині забудовані або ж використовуються як сільгоспугіддя.
Не всі птахи мостять гнізда. Так, кулики, мартини відкладають яйця у заглибину на землі. Синиці, горобці та мухоловки висиджують потомство в дуплах дерев, дуплянках або шпаківнях. Ластівка ліпить свій «будиночок» з грудочок глини і грязі. Іншим птахам допомагають працівники нацпарку.
Облаштовуючи штучні гнізда для великої синиці, блакитної лазорівки, строкатої мухоловки, горихвістки, фахівці установи дбають таким чином про збереження лісових насаджень. Адже ці пернаті поїдають шкідників, які живуть у кроні дерев: тлю, довгоносиків та інших.
«На заповідній території протизаконно знищувати комах хімічним методом, тому ми вирішили зробити акцент на природному», – пояснює Василь Іванович.
Якщо пернатим вистачає харчів, то вони оселяються на певній території, збільшуючи свою популяцію. Але це не завжди добре. В Шацькому нацпарку побільшало дроздів, які живляться ягодами, наносячи шкоду садам.Зросла кількість омелюхів, зимових птахів, котрі харчуються омелою-паразитом, розповсюджуючи її по інших деревах, що з часом призводить до їхнього всихання.
А от збільшення популяції рідкісногочорного лелеки не може не радувати Василя Матейчика. У рамках міжнародного проєкту «Ciconia-Ukraina» у Шацькому НПП понад 10 років досліджують цей вид птахів. Усього на заповідній території зафіксовано 7 заселених гнізд лелеки чорного, в тому числі штучно облаштованих. Найстаріше гніздо працівники виявили ще у 1988 році.
У птахів тривалість насиджування яєць різна: у дрібних (синиць, горобців) – не більше як 14 днів, у великих (лелек, куликів, мартинів, качок) – близько 20-30.
«Пернаті летять до нас разом із хвилею тепла, бо саме висока температура є головною умовою гніздування. Проте й тут не так все просто. Скажімо, коли прилітають ластівки, і раптом температура повітря знижується, ці птахи впадають у так звану діапаузу: в очікуванні тепла вони ціпеніють на декілька днів. Якщо ж тепло довго не повертається, то ластівки можуть знову полетіти в теплі краї», – зазначає знавець птаства.
Водоплавні птахи гніздяться по всіх озерах Шацького національного парку. Василь Матейчик каже, що варто вдосвіта вийти в центр Шацька, щоб почути пташине багатоголосся з озер Велике Чорне, Люцимер і світязької затоки Лука. Крик пташки бугая нагадує короткий рев бика, щось схоже на «буумм», який повторюється по декілька разів. Такі звуки бугай видає з допомогою стравохода, який роздувається і діє як резонатор. Чути також спів лисухи, очеретянки тощо.
Запитую в Василя Івановича про величних красенів-лебедів і озера, які вони облюбували. У відповідь чую, що його ставлення до цих птахів – неоднозначне. Зі слів фахівця, лебідь робить пару і дає потомство аж на третій рік свого життя. До цього часу холості особини, зазвичай досить агресивні, просто «тусуються», займаючи територію водойми і витісняючи з неї інших птахів. Велика концентрація таких молодих лебедів (до 100 особин) – на озерах Соминець і Карасинець.
При нагоді Василь Матейчик зазначає, що серед пернатих символом цього року в нашій державі експерти Українського товариства охорони птахів обрали горлицю звичайну. Колись цей птах з родини голубиних був пошрений скрізь по Україні, окрім Карпатських гір. Останнім часом його ареал почав стрімко скорочуватись. В багатьох сусідніх країнах звичайну горлицю вносять до місцевих червоних списків.
…На великій площі національного парку саме зараз птахи закладають тисячі гнізд.У цей період важливо не порушувати їхнього спокою, не створювати шуму в лісі і біля озер, не палити сухої трави. Потривожені пернаті можуть покинути гніздо, яйця охолонуть, і з них не вилупляться пташенята. А ті, що вже вилупилися і залишилися без материнської опіки, просто загинуть.
Не забуваймо, що там, де зароджується і розвивається життя: гарне, строкате, дзвінкоголосе, прудке, людина має бути охоронцем, а не руйнівником.
Мирослава ЦЮП’ЯХ
