Місія волонтера зі Світязя і його команди - всебічна допомога мешканцям деокупованих територій

Валентин Малінов каже, що слово «волонтер» – це занадто голосна назва для його діяльності, бо ж він просто їздить на деокуповані території наших областей разом із друзями-поляками та допомагає роздавати гуманітарну допомогу людям, які там залишилися. Ну і, звичайно, багато необхідного збирає тут, у селах Шацької громади. 

Зізнається, люди охоче відгукуються на прохання зібрати чи овочі та фрукти, чи інші продукти харчування, консервацію, одяг, різні інструменти, аби допомогти тим, хто живе на територіях, що постраждали від війни – пише газета «Новий погляд+».

Перша поїздка Валентина на Донбас була ще у 2018 році, коли разом зі своїм польським товаришем, пастирем церкви Євангельських християн-баптистів містечка Ілава Мартіном Коженовскім поїхав у Сєвєродонецьк та Лисичанськ просто як гід, перекладач.

Читайте також: Волонтер з Шаччини побував у Херсонській області з гуманітарною місією

«Спершу Мартін поїхав на схід України автостопом, маючи кілька сотень доларів у кишені. Подивився, побачив, як там живуть люди. У другу свою поїздку поляк поїхав одним авто, яким завіз допомогу місцевим. А вже втретє запропонував і мені з ними поїхати як супровід, бо везли вже аж три авто гуманітарної допомоги з Польщі. Тоді у Сєвєродонецьку частину продуктів роздали місцевим людям, частину залишили в церкві Євангельських християн-баптистів», - пригадує Валентин.

З початком повномасштабної війни Мартін відновив волонтерські поїздки до зони бойових дій та деокупованих територій, забезпечуючи місцевих жителів продуктами та одягом. На пропозицію Валентина у травні погодилися поїхати в Ірпінь, бо саме в цьому місті світязянин вчився у біблійній семінарії, тож попередньо зателефонував до ректора академії та запитав про потреби. Виявилося, що самій будівлі Ірпінської богословської академії також дісталося від рук окупантів: під час обстрілів у приміщенні повибивало вікна, спалахнула пожежа…

«Усю допомогу тоді зібрали поляки (генератор, продукти харчування, засоби гігієни, одяг), - розповідає Валентин. – Перші враження від міста – шок. Вцілілих будинків було дуже мало, чи не у кожному – або вибиті вікна від вибухової хвилі, або пошкоджені осколками дах чи стіни. Було багато спалених будинків. Така ж ситуація – і в Бучі, в яку ми також заїхали».

Загалом, як зазначає світязянин, Мартін та його польська команда побували в Україні з волонтерською місією більше трьох десятків разів. І кожного разу вони везуть в Україну два-три буси допомоги. Дещо довантажують тут, у Шацьку, дещо – у Нововолинську, а тоді вже прямують на деокуповані території.

Після перших поїздок на схід та південь Валентин задумався над тим, щоб організувати збір вирощених місцевими овочів та фруктів, консервації. Звернувся з цією пропозицією до Світязького старости Віктора Плейтуха, він же і скерував Валентина до пункту збору допомоги Шацької селищної ради. Виявилося, що продуктів харчування у пункті було вдосталь, а от чим завезти – проблема.

«Того разу ми завантажили цілий бус із причепом, - розповідає Валентин. – Завезли цю допомогу та те, що привезли з Польщі, у Високопілля Херсонської області. Цей населений пункт пів року був під окупацією, є багато спалених та розтрощених будинків, вцілілих – дуже-дуже мало, бо село було практично на лінії вогню. Залишились там переважно люди старшого віку, хоча після деокупації, у жовтні, частина повернулася у свої домівки чи те, що від них лишилося. Вони найбільше потребують продуктів харчування, бо магазини в селах ще закриті, а виїзна торгівля може приїхати у села, а може і ні. Якщо ж території вже більш-менш відновились після окупації, є торгівля, то виникає інша проблема – нестача коштів на дороговартісні продукти».

Велика потреба -  у будматеріалах: дошках, шифері, цвяхах, інструментах (молотках, пилах та іншому) То що ми мали, те і везли. Наприклад, у Нововолинську волонтери-парафіяни Церкви ЄХБ, котрі майже щотижня організовують поїздки на деокуповані території та добре знають про потреби, завантажили цілий бус дошок і … домовин. Бо ж навіть звичайних дерев’яних трун там немає, аби поховати ексгумовані тіла людей.

Іншого разу відгукнулися на прохання зібрати допомогу чимало людей із Світязя, Омеляного, Підманова, Піщі: привозили овочі, інструменти, будматеріали або ж просто кидали гроші на банківську картку. Так, житель Світязя, який нині перебуває у Польщі, переслав 10 тисяч гривень. Інший чоловік – 5 тисяч гривень, дехто дає по 500 чи 1000 гривень. За ці кошти купують те, чого бракує, або ж пальне на дорогу.  

Своїми враженнями від побаченого у поїздках Валентин ділиться і зі мною при розмові. Каже, що обабіч доріг чи в полях доводилось бачити мертвих корів, що підірвалися на мінах, деякі – загинули від обстрілів. Місцеві ж, виїжджаючи з села, випускали на волю всю худобу: корів, коней, свиней, залишали й домашніх улюбленців – котів та собак, щоб вони змогли хоч якось вижити. Не радять місцеві ходити ні до лісу, ні навіть на поле за будинком, бо кажуть, може бути заміноване.  

Та люди не втрачають оптимізму: кажуть, відбудуємо, аби тільки ту нечисть вигнати.

На початку цього тижня Валентин разом із поляками знову поїхав на Херсонщину, куди повезли п’ять бусів з допомогою (1,5 т картоплі, 70 кг цвяхів, два ящики газових балончиків для запалювання, дещо - на лікарню). Планують потрапити в сам деокупований обласний центр, а також у Високопілля, а якщо буде можливість – поїхати і в Бахмут, де тепер точаться особливо жорсткі бої. Куди їхати, в які саме населені пункти – підказує нововолинський волонтер, пастор церкви ЄХБ Алім Здига, котрий з початку війни безперестанку навідується з волонтерською місією на території, де тривали чи тривають бойові дії, а тепер він ще й долучився до місії «На щиті» (привозять додому тіла загиблих воїнів), при потребі – евакуйовують місцеве населення.

«Дякувати Богу, і тут, і в Польщі є такі люди, як Мартін та Алім, їхні команди, які, попри небезпеку, готові знову й знову шукати та збирати продукти та речі, їхати у прифронтові регіони та везти людям допомогу, туди, де вона найбільш потрібна. В такі моменти особливо відчувається єдність та віра в нашу країну», - переконаний Валентин.