Серця шачан поєднала лісівнича професія

Молодь у будь-якій професії чи сфері діяльності – це ті працівники, які активно переймають досвід старшого покоління, синтезуючи його до нових умов та реалій, активно поєднуючи з розвитком новітніх технологій. Без молодого кадрового потенціалу не обходиться й лісівнича галузь, працівники якої своє професійне свято відзначили 18 вересня.

Про це пише газета «Новий погляд+».

Не раз в житті буває так, що, обравши ту чи іншу професію, людина знаходить не лише себе в ній, а й свою долю. Так сталося і з молодим подружжям лісівників – Світланою та Вадимом Семереями, працівниками ДП «Любомльське лісове господарство». І хоч обоє народилися та проживали у Шацьку, познайомилися саме під час роботи у лісовому господарстві.

Світлана після закінчення навчання у Шацькій школі вирішила багато не мудрувати з обранням майбутньої професії – тож, як і старший брат, для подальшого навчання обрала Шацький фаховий лісовий коледж ім. В. Сулька та спеціальність «Лісове господарство». Дівчина зізнається: навчалася у коледжі з охотою, адже цікаві заняття, хороші викладачі, змістовне та веселе дозвілля для студентів давали неабиякого стимулу здобувати нові знання. Під час навчання доводилося проходити практику, працюючи у розсаднику Шацького коледжу, вирощуючи та доглядаючи за новими саджанцями, а також у місцевому лісовому господарстві. Тож як результат чотирирічного навчання - диплом з відзнакою!

«Найбільше подобалося садити ліс, - пригадує Світлана. – На ці роботи ми їздили разом із одногрупниками та студентами з інших груп. І яка це була радість – бачити гектари молодого, висадженого власними руками лісу»!

Після завершення коледжу дівчина вступила у тоді ще Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки (тепер – Волинський національний університет) на факультет лісового та садово-паркового господарства. А магістратуру (до речі, також з відзнакою) Світлана закінчувала уже в Національному університеті біоресурсів та природокористування України у м. Києві.

У 2019 році Світлана вперше прийшла на роботу у тоді ще ДП «Прибузьке лісове господарство», яке базувалося у селі Згорани.  Спочатку працювала діловодом, а згодом, отримавши певний досвід, інженером з реалізації. Тут же і познайомилася зі своїм колегою – молодим помічником лісничого Крушинецького лісництва Вадимом Семереєм. Виявилося, що хлопець – також із Шацька, тож уже разом їздили на роботу та з роботи, якщо випадала така нагода.

«Робота мені дуже подобається, а особливо колектив, де всі дійсно є професіоналами, щиро і віддано люблять ліс», - розповідає жінка.

В обов’язки Світлани входить контроль за виконанням  біржових договорів, підготовка документів для митного оформлення на лісопродукцію, що реалізується на експорт. Об’єм роботи – чималий, та з усім молода спеціалістка справляється на відмінно.

Вадим Семерей – також випускник Шацького лісового коледжу. Каже, що завдяки тим знанням, які отримав у закладі, було дуже легко продовжувати навчання у Національному університеті біоресурсів та природокористування України у м. Києві. –

«Легко давались предмети спеціального лісівничого профілю, тому екзамени складав легко, - розповідає Вадим. – Те ж саме і в Києві в університеті: на третьому курсі, куди я вступив після коледжу, ми майже все знали завдяки тим знанням, які отримали від наших шацьких викладачів».

Після навчання у Києві, отримавши диплом бакалавра, Вадим влаштувався на роботу у Гущанське лісництво помічником лісничого. Разом із лісничим, своїм першим наставником Анатолієм Коцом, займався організацією роботи та безпосередньо садінням лісу, доглядом за лісовими культурами, рубками догляду (освітлення, прочищення лісових насаджень), вів усю необхідну документацію. 

Проте через сім місяців його роботу перервала у 2014 році війна …  Хлопця на рік і три місяці мобілізували до Збройних сил, з яких рік він пробув у зоні бойових дій – у Донецькій області в складі 40-ї окремої артилерійської бригади 19-го окремого мотопіхотного батальйону. Повернувшись, став працювати помічником лісничого у Крушинецькому лісництві.

«Найбільше у моїй професії подобається те, що я весь час перебуваю на природі. Люблю ліс, його тишу, спокій. Радію, коли в лісі вдається помітити якогось звіра, поспостерігати за ним, - ділиться Вадим. – Територія Крушинецького лісництва становить 6,3 тисячі гектарів, тож ходити і доглядати було що. Траплялося, що рідко бував вдома: взимку вдосвіта виїжджав затемна на роботу, а повертався під ніч. 

Доводилось їздити по таких віддалених від Шацька селах, як Крушинець, Заболоття, Головно. Роботи вистачало в будь-яку пору року: ми заготовляли разом із єгерями корм на зиму лісовим тваринам, їздили в рейди, ловили браконьєрів-порушників, складали протоколи про порушення природоохоронного законодавства». 

Створення лісових хатинок, відновлення та будівництво нових рекреаційних пунктів, серед яких – рекреаційно-туристичний комплекс «Лісовичок» у Крушинецькому лісництві – це також входить в обов’язки лісівників. А влітку головне завдання працівників лісової галузі – уберегти зелені насадження від пожеж.

«Лісівники і справді особливі люди. Вони можуть працювати без вихідних і за будь-якої погоди.  Робота для них – це швидше покликання, аніж механічне виконання обов’язків, - каже Вадим. – Ця професія вимагає особливих знань, навичок і… людських якостей».

Лісівник повинен знати технологію вирощування лісу, його догляду і протипожежної профілактики, засоби і способи боротьби з лісовими пожежами, біологію шкідників і хвороб лісу. А для цього він повинен добре знати життя лісу, постійно перебувати там, а не в кабінеті.

Однак, пропрацювавши більш ніж 5 років помічником лісничого, Вадиму знову довелося перервати свою роботу через війну…

«24 лютого, під час мобілізації, мене знову призвали до лав Збройних сил. Тепер я – офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи Четвертого відділу Ковельського РТЦК та СП, маю звання старшого лейтенанта, - розповідає Вадим. – І якщо потрібно буде піти воювати – без вагань відправлюсь в зону бойових дій».

Декілька місяців тому - 22 травня цього року – пара одружилася: офіційно зареєстрували шлюб та відсвяткували весілля у невеличкому вузькому колі. Кажуть, що пишне святкування тепер – не на часі, адже в країні війна, а чимало лісівників-колег воюють у зоні бойових дій.

Колеги сприйняли рішення про одруження Світлани та Вадима з радістю, сподіваючись, що молода родина невдовзі поповниться маленькими дітками, котрі виростуть гідною зміною своїм батькам-лісівникам!