Проживання, харчування і розваги: як у пансіонаті «Шацькі озера» приймають вимушених переселенців

Протягом двох тижнів 70 переселенців із зони бойових дій отримали можливість безплатно відпочити та оздоровитись на Шацьких озерах. Така акція стала можливою завдяки співпраці Федерації професійних спілок України з італійськими організаціями NEXUSER, AUSERER  та організацією CGIL (Європейська конфедерація профспілок та Міжнародна конфедерація профспілок та інші профспілкові партнери) в рамках реалізації проєкту «Солідарність: надзвичайна ситуація і солідарність з народом України».

До речі, італійські профспілки повністю й профінансували відпочинок внутрішньо переміщених осіб, а саме проживання, триразове харчування та розваги.

Серед тих, хто отримав можливість відпочити у пансіонаті «Шацькі озера» - найбільш вразливі групи переселенців, включаючи жінок, дітей, людей похилого віку та людей з інвалідністю.

«Коли розпочалась війна, Міжнародна конфедерація праці, Міжнародна конфедерація профспілок звернулися до нас з пропозицією допомоги. Оскільки Україна має на меті стати частиною Євросоюзу, а наша профспілка подала заявку на вступ до Міжнародної конфедерації профспілок, саме оця співпраця і дала можливість реалізації багатьох благодійних проєктів, – зазначив Сергій Стрілець, голова ПРАТ «Укрпрофтур». – «Волиньтурист» як одна з організацій системи акціонерного товариства «Укрпрофтур» надала прихисток людям, котрі сьогодні змушені покинути свої домівки або через постійні бойові дії, або через окупацію. На сьогодні відпочинок вимушених переселенців забезпечують в Україні в Івано-Франківській, Тернопільській областях та Волині. Так, на Прикарпатті на туристичній базі «Верховина» відпочиває 300 дітей, на базі «Косів» - 200 дітей протягом цілого літа. А «Волиньтурист» надає послуги сімейного відпочинку та оздоровлення. І хто б що не казав, ми вважаємо, що перебування переселенців тут є безпечним, адже Європа – поряд. Відзначу, що ми не зупинялися ні на один день у своїй роботі, аби надати прихисток людям, що постраждали від війни, розвозимо гуманітарну допомогу, медикаменти в зону бойових дій, надаємо фінансову підтримку членам профспілок».

За його словами, у пансіонаті «Шацькі озера» на переселенців чекали комфортні та сучасні номери, комплексне триразове харчування, культурно-оздоровча програма.

«Окрім цього, з початком війни, у березні, в пансіонаті ми організували перебування переселенців, котрі їхали з зони бойових дій до Польщі чи інших європейських країн. Тут вони могли перепочити стільки, скільки було потрібно, - розповів голова ПрАТ «Волиньтурист» Федір Заяць. – Тепер же надаємо переміщеним особам можливість безплатно оздоровитись. Таким чином ми виконуємо дві місії – працюємо, сплачуємо податки та надаємо переселенцям можливість відпочити».

За словами Федора Заяця, серед тих, хто отримав можливість безплатного оздоровлення, 40 переселенців - з Шацької громади, ще 30 осіб приїхало за сприяння голови Федерації профспілок Волині Іванни Дубинки-Філозоф. На їхнє перебування виділили 637 тисяч гривень.

Задоволені відпочинком і самі переселенці. Переважна більшість з них – мами з дітками, пенсіонери, котрі через війну та постійні обстріли покинули свої домівки, які знаходяться в «гарячих точках». У декого з них шлях на Волинь тривав через окуповані території, потім - росію, країни Балтії, Польщу.

«Ми обоє – пенсіонери, жили в Циркунах Харківської області, це три кілометри від лінії вогню, - розповідає пенсіонер Володимир Ковальов. – 24 лютого через наше селище вже їхали танки, потім прийшли «кадировці». Ми майже два місяці були під окупацією. А потім через Бєлгород, Москву, Калінінград, Польщу 7 квітня потрапили вже в Україну. Білорусь нас не випустила в Польщу, хоча у Бресті жив мій брат».

Разом із ним виїхала дружина Людмила. Донька Катерина з дітьми та невістка із сином були на той час у Харкові, жили на околиці міста (район Салтівка), який постійно піддавався обстрілам. А сюди, на  Волинь, молода родина іноді приїжджала, бували на Шацьких озерах в родичів чоловіка. Тому, знаючи місцевість, просили приїхати сюди своїх батьків-пенсіонерів. Їм надали будинок та землю для городництва у Хомичах (Шацька громада). А чи вцілів під обстрілами батьківський будинок у Циркунах, улюблений виноградник пана Володимира – не знають. Тож коли отримали пропозицію відпочити у пансіонаті – залюбки погодились. Окрема велика подяка за це Шацькому селищному голові Сергію Карпуку, західним партнерам, Федерації профспілок України – Григорію Осовому, президенту ПрАТ «Укрпрофтур» Сергію Стрільцю та  голові ПрАТ «Волиньтурист» Федору Заяцю.

«Я дуже зворушена тим, як до нас  ставляться наші сусіди, як добре приймають нас тут, у пансіонаті, - зі сльозами в очах каже пані Людмила. – Головне, що ми не відчуваємо себе тут чужинцями, хоча боялися, бо не знаємо добре української мови».

За обіднім столом у їдальні – переселенка Катерина Гаранекова із села Кічкарівка Херсонської області. Вона приїхала сюди із двома маленькими дітками – сином та донькою. Її село на другий день війни вже опинилось під окупацією, тож через місяць, коли таки випала нагода евакуюватися разом зі знайомими, жінка забрала діток і виїхала з окупованого регіону. Зараз Катерина живе у гуртожитку педагогічного коледжу у Луцьку, а на пропозицію відпочити на Світязі погодилась одразу, бо тут – чисте повітря, ліс, вода – найкращі умови для того, щоб дітки набрались сили. Умовами проживання та харчування дуже задоволена і каже, що відпочинок піде лише на користь малечі, завдяки пропозиції від голови федерації профспілок Волині Іванни Дубинки-Філозоф.

Із містечка Пологи Запорізької області вдалося виїхати двом працівницям Пологівського хімічного заводу -  Альбіні Мінерошниченко та Лідії Дворській. На Волинь приїхали 8 березня, а коли до Польщі їх разом із чоловіками не пустили, вирішили зупинитися у Луцьку.

«Ми давно хотіли приїхати на західну Україну, подивитись, що тут цікавого, адже раніше відпочивати доводилось тільки на морі. Про Шацькі озера почули вперше, дуже тут сподобалось, особливо ліс, озера», - зізнається Лідія.

Багатодітна родина Літників з п’ятьма дітьми раніше проживала у Первомайську Луганської області. У 2014 році, коли розпочалась АТО, а селище опинилось під окупацією, Літники виїхали на Харківщину в Ізюмський район. А вже наприкінці квітня, заледве зумівши виїхати з окупованої території з початком повномасштабного вторгнення, переїхали на Волинь, у село Гороховище, що на Любомльщині. Там родині дали безплатно житло, допомогли облаштуватися.Тут, на Волині, почувають себе у безпеці, господарюють у своєму новому  обійсті. Разом із батьками приїхав відпочивати й син Олександр.

«Ми старалися зробити усе, аби людям було тут затишно. Подбали про здорове збалансоване харчування, комфорт у номерах, розваги, за що дякую місцевим підприємцям Руслані Заяць, яка профінансувала харчування 6 дітей віком до 3-х років протягом 14 днів, та Валентину Дударчуку – за надані катамарани. Організовуємо зустрічі з психологом, – каже голова «Волиньтуристу» Федір Заяць. – Звісно, хотілося б, щоб оздоровитись в нашому краї могла б ще більша кількість людей, котрі зазнали жахіть війни, адже маємо для цього усі умови».