Волонтер та блогер з Шацька Сергій Пех розповів про життя в Польщі
-
-
>
-
>
-
>
4619
Волонтерська діяльність, декілька робіт за кордоном, сім'я, блогерство – все можна поєднувати. Українець Сергій Пех є прикладом людини, якій це вдається.
Про це розповідає 24 канал.
Він вже 4 роки проживає у Польщі, де паралельно із заробітком коштів для своєї сім'ї встигає волонтерити для українців, які цього дійсно потребують, особливо зараз.
Сергію, розкажіть більше про себе. Ким ви є за фахом?
Народився в 1993 році в невеликому селі Пехи Волинської області. Після того, як закінчив 9 клас, вступив на навчання до коледжу в місті Шацьк на спеціальність «Лісозаготівля та первинна обробка деревини». Навчання тривало 4 роки та було досить цікавим, адже коледж – це перший крок дорослого життя.
Я закінчив з відзнакою та увійшов до п'ятірки найкращих студентів 2012 року випуску. Після коледжу продовжив навчання у Львівському лісотехнічному університеті за спеціальністю «Інженер лісових доріг». Отримавши диплом спеціаліста, зрозумів, що потрібно більше вивчати світ, тому покинув навчання і спробував себе реалізувати як заробітчанина.
Що вас спонукало поїхати саме в Польщу?
Взагалі першою країною тривалих заробітків був Ізраїль. Так, платили там непогано, але ця країна досить далеко від рідного дому, тому, попрацювавши там 11 місяців, повернувся до України. Тут я і прийняв рішення переїхати до Польщі.
Чесно кажучи, я не сам прийшов до думки сюди приїхати. Мене намовили друзі, з якими ми потоваришували вже в процесі реалізації бізнес-проєкту, який просували в Польщі. Фактично, метою переїзду знову ж таки був заробіток та пошук нових можливостей.
Як вам вдалось зареєструвати свій бізнес в Польщі та на які труднощі натрапляли після переїзду?
Першим кроком і найважчим був процес реєстрації власної компанії. Без знання мови і, тим більше законів важко одразу інтегруватися в суспільство.
Комунікація з поляками також давалася непросто. Специфіка нашого бізнесу полягала у спілкуванні винятково з українцями, і праця була дистанційною, фактично я працював з дому, а в таких випадках вивчити іноземну мову практично неможливо. Тому я вирішив спробувати щось нове і пішов на підробіток – як працівник в магазині, який розкладає товар на полиці. Там я зрозумів, що мене чекає довгий шлях з вивчення мови.
До речі, пропрацював там лише два тижні й в останній робочий день познайомився зі своєю майбутньою дружиною, яка є громадянкою Польщі. Після цього знайомства вивчення польської мови мені давалося значно простіше.
Часто вам доводилося міняти роботу? Що впливало на ваш вибір вакансії?
В Польщі я проживаю 4 роки – тут одружився, став батьком чудової дівчинки, якій вже 4 місяці. Також маю карту побиту на основі шлюбу.
Роботу змінював декілька разів, перший – коли працював у магазині, а другий – був водієм доставлення їжі. Зараз в мене декілька робіт, працюю, де можна щось заробити в ці тяжкі часи інфляції.
Теперішня робота у сфері транспорту мені дуже подобається, так само як і волонтерство, яким ми займаємося з командою. Адже, коли тобі дякують від щирого серця за допомогу, це найкращі відчуття, які можна пережити.
Фактор зміни робіт в мене практично не відрізняється від більшості людей – більша зарплата. Ми щодня збираємо досвід, а це означає, що наш час дорожчає, тому ми й змінюємо роботу. До того ж розширення сім'ї відіграє важливу роль, ти повинен працювати та заробляти більше.
Чим ви зараз займаєтесь? І чи у вас є відчуття, що ви знайшли справу свого життя?
Напевно, ні для кого не секрет, що основна моя діяльність, хобі – висвітлення правдивої та корисної інформації щодо легального перебування українців в Польщі на різних платформах, зокрема, YouTube, Facebook та TikTok.
Також зараз ми спільно з командою розробляємо безліч проєктів для допомоги та інтеграції українців в Польщі, які евакуювалися від війни в Україні. Не слід забувати, що я ще працюю і в транспортній компанії.
Тому, якщо підсумувати всі мої заняття, то можна зрозуміти, що часу на відпочинок майже немає. Але цілі не дають шансів опускати руки, і, як дехто говорить, всі ми відпочинемо на тому світі, а цілі – поза межами нашого життя.
