Санаторій «Лісова пісня» у воєнний час: відпочинок, оздоровлення та реабілітація

17 Липня 2022, 11:40
Руслана Дибель, директорка санаторію "Лісова пісня" 5423
Руслана Дибель, директорка санаторію "Лісова пісня"

Споглядаючи на календар, розумієш, що червень – уже позаду, тож і сезон відпочинку на Шацьких озерах мав би бути, якби не війна, у повному старті. Проте воєнний стан вніс свої корективи не тільки в життя, а й відпочинок волинян. 

Тож чи наважуються волиняни та люди з інших областей України їхати на Шацькі озера, про ситуацію в санаторії «Лісова пісня», який майже на кордоні з Білоруссю, як там організували відпочинок, які соціальні категорії забезпечують путівками і яка атмосфера на озері – про це в ефірі 12 Каналу розповіла директорка санаторію Русланою Дибель.

– Руслано Євгеніївно, санаторій «Лісова пісня» практично знаходиться за десяток кілометрів від білоруського кордону, і іноді нам, у Луцьку, страшніше, ніж Вам, бо ми завше переживаємо за ситуацію у прикордонних регіонах. Які там настрої?

– Мабуть, Ви правду сказали, що Вам – страшніше, ніж нам. Ми, місцеві, більше відчуваємо настрої білорусів, адже в багатьох із нас там є родичі, знайомі, друзі. Ми безпосередньо спілкуємося з нашими військовими, усіма службами, знаємо ситуацію зсередини. Тому ми більш спокійні в цьому плані. Іноді доводиться спростовувати прості речі, з яких справді стає смішно. Наприклад, днями телефонували і питали, чи правда, що ми готуємося до евакуації, нас обстрілюють або що до нас зайшли ДРГ… Це все неправд, цю інформацію спростовують і військові.

– Багатьох турбує момент, що на пляжах Шацьких озерах роздають повістки…

– В цьому нічого дивного нема. У нас в Україні – воєнний час, всюди стоять пости, там патрулюють поліція та тероборона. У нас – не виняток. Мабуть, певна тривога була в період, коли правоохоронці та військові проводили відпрацювання території нашої області, велику увагу приділяючи прикордонним територіям. Можливо, це створювало певну напругу для тих, хто приїжджає, але не для нас, місцевих, котрі вже звикли до цього. Багато хто з відпочивальників, котрі приїжджали на нашу територію, змушений був реєструввтися у військкоматі. Але це – вимоги воєнного часу, і коли людина виїжджала з нашої території – вона знімалася з того обліку та їхала додому. Але наголошу ще раз – що такі речі – норма у воєнний час.  Певним чином це спровокувало відтік відпочивальників із нашої громади, адже чоловіки боялися, що після вручення повісток їх відправлятимуть на фронт. Та мушу запевнити, що усе зовсім не так. Військова мобілізація – це проходження медогляду, відбір за спеціальністю і багато інших речей, котрі не робляться в один день.

– Разом з тим, якщо заговорили про безпеку, наскільки безпечна територія санаторію для тих, хто їде до вас?

– Територія цілком безпечна, можна купатися в озері, ходити в навколишній ліс, хоч діють певні обмеження як на прикордонній території щодо збирання ягід та грибів. Але це – територія, ближча до кордону. Та хочу зазначити, що «Лісова пісня» - не просто відпочинок, а в першу чергу реабілітація та лікування. Відпочинок – це як бонус, який отримують пацієнти санаторію.

– Якщо говорити про соціальний аспект, то декілька місяців санаторій приймав у себе переселенців, зокрема, й Маріуполя. Яка ситуація тепер?

– На сьогодні більшість переселенців роз’їхалися, залишились лише ті, кому нема куди повертатися. Наприклад, кияни практично всі повернулися до своїх домівок, люди з Миколаєва, Дніпра, дорогою додому телефонують та питають, чи зможемо знову їх прийняти, бо там – обстрілюють… Є різні ситуації.

– Як переселенці сприймали Волинь та місцевих людей?

– Вони, в першу чергу, були дуже здивовані нашою гостинністю. Попри все, ми щиро допомагали людям, чим могли. Не раз доводилось чути, що якби тут, на західній Україні, була війна, то чи змогли б на сході нас так приймати, як ми їх. Хоча на початку ми не сподівалися на чиюсь підтримку, а просто знали, що повинні прийняти в себе переселенців, надати прихисток. Потім до допомоги долучилися обласна рада та обласна військова адміністрація, за що їм дуже вдячна.  Допомагав Червоний хрест, котрі надавали переселенцям продукти харчування, одяг. Велика вдячність – дитячій скандинавській місії, волонтерам, котрі везли допомогу з Польщі.

 – Які категорії людей на реабілітацію та лікування приймає санаторій?

– Узагалі приймаємо чи не всі соціальні категорії людей. Так, в цьому оздоровлювали чорнобильців, адже ми розуміли важливість соціальної складової. Деякі місцеві громади виділяли кошти на оздоровлення сімей, члени яких служать в ЗСУ, учасників АТО/ООС. Хоч із затримкою, але нещодавно Фонд соціального страхування дозволив проходити реабілітацію після перебування у медзакладах, зокрема, після пережитих інфарктів, інсультів, інших хвороб, травм. Хай там що, а людей треба рятувати після хвороб, інакше будемо мати значно більшу кількість людей з інвалідністю.

Окрім того, в санаторії дуже розвинена травматологічна реабілітація, що буде актуальним у найближчі періоди. Керівництву області варто подумати над тим, щоб розвивати цей напрям у санаторії, адже після війни маємо багато бійців з травмами, котрі потребують саме цього виду реабілітації. «Лісова пісня» має для цього і відповідну матеріально-технічну базу, і хороших фахівців. Разом з тим надаємо можливість психологічної реабілітації в комплексі з іншими.

– Як технічно реалізувати ці кроки?

– Як сьогодні вже думають над відбудовою держави, хоча війна ще не закінчилася, так і ми маємо думати над «відбудовою» людських душ та тіла. В цьому повинні знайти спільну думку і військові, і керівні гілки влади. Питанням реабілітації військових мають зайнятися і на державному, і на місцевому рівнях. Маю на увазі те, що психологічну реабілітацію зможуть пройти навіть ті бійці, котрі прибули на ротацію. В цьому питанні є над чим думати і над чим працювати.

Реабілітаційні потужності «Лісової пісні» доволі великі: маємо в самій здравниці 420 місць та ще 100 – в філії «Світанок» (колишній протитуберкульозний санаторій «Згорани»). Маємо 5 реабілітаційних відділень, чим може похвалитися не кожен оздоровчий заклад. Тим, хто з певних побоювань не хоче їхати на оздоровлення та відпочинок у «Лісову пісню», може приїхати в Згорани, де є дуже хороші умови готельного типу та дуже доступна ціна – 130 гривень за місце), чисте озеро, охорона.

– Свого часу усі говорили про добудову басейну в «Лісовій пісні». В цьому році були перспективи розпочати якісь роботи?

– Я Вам скажу більше, що в день перед 24 лютого, коли почався наступ, мене попросили передати усі документи про оголошення тендеру з початку будівництва басейну. Це вже була п’ята спроба за останні роки. Щороку ми подавали проєкт добудови через Державний фонд регіонального розвитку, поновляли проєктно-кошторисну документацію, разом з тим шукали інвестора, бо розуміли, що санаторій потребує оновлення. Лише власних коштів у його розвиток ми щороку вкладали до 5 мільйонів гривень. Але щоб зробити його справді сучасним, потрібно вкласти чималі інвестиції. Не скажу, що війна перекреслила наші плани, а просто призупинила.

– Багато хто з волинян знає Світязь як місце свого дитинства, що асоціювався із відпочинком, затишком. Як тепер?

– Цей сезон і справді кардинально відрізняється від інших. Найперше, на Шацьких озерах сьогодні дуже зелено, затишно, дуже чиста і прозора вода. Попри все, вважаю, що сьогодні – не злочин їхати відпочити на Шацькі озера, навіть навпаки, в якійсь мірі – це необхідність. Та й наші працівники вже скучили за роботою. Ті, хто в перші дні війни виїхав до Польщі (а їх – одиниці), вже повернувся та готові приступити до роботи. Адже санаторій має до 300 працівників, і є одним із бюджетоутворювальних на території Шацької громади, частку податків сплачуємо і до обласного бюджету. Та основне – що сьогодні ми можемо надати хорошу медичну послугу, коли вона дуже потрібна людям в теперішній час.

– Вважається, що курортний сезон на Шацьких озерах триває два-три місяці, можливо, за хорошої погоди, люди їдуть ще й на початку вересня. Чи у «Лісовій пісні» теж так?

– Зазвичай в Шацьку День незалежності є своєрідним завершенням сезону відпочинку. Але санаторій працює цілий рік, тому для нас літо – це як додатковий бонус, бо маємо прекрасні умови не тільки оздоровлення та лікування, а й відпочинку: чиста вода, окультурений пляж. Сьогодні ми маємо усі умови для якісного та такого необхідного в теперішній ситуації відновлення не лише фізичного, а й психоемоційного здоров’я. Тому «Лісова пісня» завжди буде рада прийняти усіх, хто цього потребує.

 

 

Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024