«Пішла в Збройні сили, бо не могла сидіти вдома» - військова медичка з Шацька
-
-
>
-
>
-
>
3114
«Пішла в Збройні сили, бо не могла сидіти вдома», - так каже у телефонній розмові колишня медсестра Шацької лікарні, а нині солдат Збройних сил України Валентина Марчук.
24 лютого її, працівницю однієї із приватних клінік Києва, в яку вона влаштувалася на роботу наприкінці минулого року, війна застала у столиці. Каже, до 1 березня чекала, що все ж таки цей жах зупиниться, але війна ще більше набирала обертів.
Наступного дня пішла у найближчий військкомат, звідти направили у військовий госпіталь. Там взяли номер телефону Валентини та, відправивши додому, просили чекати дзвінка. Ще декілька днів Валентина пробула у Києві, до часу, коли від вибуху у сусідньому будинку посипались вікна…
Тоді ж вирішила поїхати додому, в рідний Шацьк, бо ж дзвінка з військового госпіталю так і не дочекалася. Та щойно Валентина під’їхала до Ковеля, як на телефоні висвітлився довгоочікуваний номер…
Повертатися з напівдороги вже не стала, однак вирішила, що піде у Шацький територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Приїхала в Шацьк і одразу – у військкомат. Незабаром Валентину та ще трьох медиків її старший син Михайло (до речі, він – працівник Шацького військкомату) відвіз в одну з військових частин Рівненщини.
«Пригадую, як у військкоматі хлопці жартували, звертаючись до сина: «Куди ж ти маму свою відправляєш…», - розповідає Валентина. – Тепер я служу у саперних військах завідувачкою медичного пункту у військовій частині. Надаємо медичну допомогу військовим, котрі до нас звертаються».
«Я ще жодного разу не пошкодувала, що кинула престижну та високооплачувану роботу у Київській лікарні та пішла медиком у військову частину. Я просто не могла сидіти вдома і спокійно дивитись на те, що відбувається в нашій країні. Я чітко усвідомлювала, що однією з найбільших потреб військових будуть медичні працівники. А досвід роботи медиком у мене чималий – три десятки років», - каже Валентина Марчук.
Валентина народилася у селі Пульмо, згодом родина переїхала до Шацька. Потяг до медицини спонукав дівчину піти навчатися у Ківерцівське медичне училище на акушерську справу, після закінчення закладу 10 років пропрацювала фельдшеркою в селі Хрипськ. Потім перейшла у Шацьку районну лікарню, де трудилася медичною сестрою у хірургічному, терапевтичному, пологовому та дитячому відділеннях. Останні роки Валентина була медичною сестрою у поліклінічному відділенні.
Разом із чоловіком виховують трьох дітей. З грудня 2021 року Валентина переїхала в Київ, де влаштувалась на роботу в одну з приватних клінік. Тому, маючи такий досвід медика, Валентина переконана, що більше користі принесе у військовій медичній службі, ніж цивільній.
На жаль, війна змусила багатодітну родину розлучитися: середня донька перебуває у Німеччині, а 18-річний син – у Бельгії. Проте рідні підтримують шачанку, частенько телефонують один до одного.
А з нагоди Дня медика, який відзначили 19 червня, Валентині оголосили подяку за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов'язків від Командувача сил підтримки Збройних сил України, бригадного генерала Дмитра Гереги.
Вітаємо з нагородою та зичимо сили, віри, натхнення та миру!
