На варті життя і здоров'я пацієнтів санаторію «Лісова пісня»
-
-
>
-
>
-
>
581
Усе своє трудове життя віддала роботі в санаторії «Лісова пісня» ветеран медичної галузі Людмила Ковальчук. Її, медика-професіонала, чуйну та уважну до кожного пацієнта лікарку, поважали та слухали не лише молоді колеги, а й старші за віком лікарі.
Про уе пише газета «Новий погляд+».
Народилася Людмила Трохимівна в селі Острів’я 11 жовтня 1958 року, тут же закінчила 8 класів місцевої школи, а в 9-10 клас пішла в Піщанську середню школу. Перша спроба вступу у Вінницький медичний інститут була невдалою (не вистачило декількох балів для того, аби пройти конкурс), тож певний час довелось влаштуватися на роботу у колгосп. Та й рік дав змогу більш грунтовно підготуватися до важливих іспитів, тож уже наступного року, склавши перший екзамен на «відмінно», Людмила стала студенткою Вінницького медичного інституту.
-Чому я обрала професію медика – до сих пір пояснити не можу. Знаю лише, що захоплювалася розповідями троюрідної сестри-медика про її роботу, і в 10 класі я вже точно знала, що буду лікарем, - пригадує жінка.
У 1983 році, після завершення шестирічного навчання в медінституті за спеціальністю «терапія», рік проходила інтернатуру у Ковельській центральній районній лікарні. Там, зізнається лікарка, від уже покійного кардіолога Фірчука перейняла багато корисного.
Читайте також: «Успіх медика – в довірі пацієнта» – сімейна лікарка Шацької лікарні
Після інтернатури, у 1984 році, молода лікарка-спеціалістка за направленням приїхала на роботу в санаторій «Лісова пісня», де пропрацювала до виходу на заслужений відпочинок. Першою наставницею та порадницею стала для молодої спеціалістки досвідчена та мудра Надія Петрівна Корнілова. Саме цю людину протягом усього свого життя згадує з особливою теплотою та повагою.
У розмові Людмила Трохимівна зізнається, що робота в санаторії хоч і схожа до тієї, що в стаціонарі лікарні, бо ж люди здебільшого приїжджали на реабілітацію після лікування, проте має певні відмінності.
-Загалом ми мали справу з тими ж хворобами, що й лікарі в лікарнях: інсультами, інфарктами, але сама робота була більш подібна до фізіотерапевтичного спрямування. Ми обстежували наших пацієнтів, призначали певні процедури та медикаментозне лікування, зважаючи на те, які супутні хвороби вони мають. Адже в нашій роботі важливим був індивідуальний підхід до кожного, контроль за тим, чи дають процедури очікуваний результат, - розповідає Людмила Трохимівна.
Читайте також: Наші медики: «Найменше немовля, яке виходили, важило 950 грам», – шачанка Емма Пух
17 років, з 2001-го, Людмила Ковальчук очолювала лікувально-діагностичне відділення здравниці. Ремонти приміщень, впровадження нових методик лікування, щорічне збільшення кількості лікувальних процедур – це те, чим доводилося займатися лікарці на посаді завідувачки відділення.
Людмила Трохимівна, попри те, що у 57 років пішла на заслужений відпочинок (відповідно до норм нової пенсійної реформи, яка запроваджувалася в ті роки), ще понад чотири роки продовжувала працювати у «Лісовій пісні».
Тепер же, на заслуженому відпочинку, увесь свій час присвячує родині, тішиться успіхами трьох доньок, щиро радіє серцем, дивлячись, як ростуть четверо дівчаток-внучок.
А з нагоди професійного свята зичить колегам-медикам миру в Україні та родинах, успіхів, удачі та професійних досягнень.
Читайте також: Військовій медичці з Шацька оголосили подяку
