«Втрачений час – може коштувати життя людини», – Людмила Носуліч, медична сестра санаторію «Лісова пісня»

13 Травня 2022, 22:15
Людмила Носуліч 1471
Людмила Носуліч

Людмила Носуліч – медична сестра загальнотерапевтичного відділення санаторію «Лісова пісня». Пацієнти здравниці та ті, хто щороку приїжджає підкріпити тут своє здоров’я, кажуть, що це той випадок, коли людина справді знаходиться на своєму місці: відповідальна, чуйна, з чималим багажем професійних знань.

Мрію стати медиком плекала з дитинства і зізнається, що пішла в цю сферу лише за покликом душі, – пише газета «Новий погляд +»

«Бачила, як працює медсестрою в санаторії моя хрещена мама Валентина Забродоцька, як і вона, змалку хотіла приносити користь людям. Тому після 9 класу пішла навчатися у Ковельський медичний коледж на фельдшера. Навчатися було не важко, бо коли тобі цікаво, коли «горять» очі в професії, коли ти знаєш, що будеш допомагати людям  - то вчитися дуже хочеться. Найбільше любила педіатрію, хірургію, терапію», – розповідає Людмила.

Читайте також: Вимушені переселенці знайшли прихисток у санаторії «Лісова пісня»

Її першим місцем роботи у 2012 році став пункт екстреної медичної допомоги в Шацьку, де всім аспектам та нюансам справи вчилася у легенди шацької «швидкої» допомоги Лідії Люшук. Під її керівництвом проходили навчання чи не усі молоді спеціалісти «швидкої», а для декого вона стала другою «мамою» у професійному сенсі. На перший виклик (у пацієнта була гіпертонія, плюс мав алергічну реакцію на деякі медикаменти), зізнається, було страшно виїжджати, адже вперше – без старшого керівника, без сторонньої підтримки мусила надавати людині першу медичну допомогу. Але справилася з цим на відмінно!

Читайте також: Шачанка Люся Терета три десятки років віддавала любов діткам Шацька

Заряд адреналіну на всю зміну – це те, що найперше отримувала від чергувань на «швидкій». Було багато таких викликів, їхати на які було справді важко.

«В цих викликах ти памятаєш місце й час, бо доводилось дійсно рятувати людські життя. Найперше, це виклики, пов’язані з дітьми.Добре пам’ятаю, як у селі Пульмо дівчинка двох років вибігла на вулицю та потрапила під колеса авто. У дівчинки від отриманої черепно-мозкової травми пішли судоми, тож ми її на «кисні» везли в Любомльську лікарню. Дякувати Богу, дитина вижила й от нещодавно бачила її з мамою на вулиці жвавою та здоровою. В такі моменти дійсно бачиш, що недаремно обрала професію медика», – пригадує Людмила. 

Памятає Людмила і те, як не вдалося повернути до життя 55-річну жительку села Кошарі після важкої алергічної реакції на укус шершня: на жаль, жінка втратила час вдома, не одразу викликала «швидку», тож вона вже приїхала до пацієнтки, коли допомогти було вже неможливо.

«Тоді я вперше побачила, як нині покійний хірург Валерій Савчук робив внутрішній серцевий укол, як працював дефібрилятор… Але, на жаль, жінку, яку привезли із зупинкою серця, ми вже не змогли врятувати. На таких випадках розумієш, що втрачений час – може коштувати життя людини», – розповідає Людмила Носуліч.

Шість років роботи на «швидкій» добре професійно загартували молоду фельдшерку, котра у 2017 році пішла працювати у санаторій «Лісова пісня».

Читайте також: «Коли поринаєш у світ вишивки, то забуваєш про все навкруги», - шачанка Катерина Кропивник

«Так склались обставини, що я змушена була поміняти роботу. Тут, в санаторії, дуже подобається спілкуватися з людьми, котрі приїжджають до нас з усіх куточків України. Ти бачиш їх на початку і після того, як вони пройшли курс оздоровлення та лікування у нашому закладі. Результати нашої спільної роботи, нашого колективу лікарів та медсестер дійсно дуже радують. Ти бачиш, що ті методики та способи лікування йдуть людям на користь. Разом з тим ти багато чого черпаєш для себе в плані професійності», – розповідає Людмила.

Зараз у санаторії медперсонал усю увагу приділяє переселенцям, котрих тимчасово розмістили у здравниці, а також чекають на оздоровлення та реабілітацію тих, хто з початком війни змушений був відкласти на невизначений час свій приїзд сюди. Запевняють, що раді будуть допомогти кожному пацієнту та відвідувачу.

Читайте також: Степан Шковорода: чому в його честь називали центральну вулицю в Шацьку

Коментар
14/12/2024 Субота
14.12.2024
13.12.2024