Шачанка Люся Терета три десятки років віддавала любов діткам Шацька

23 Лютого 2022, 12:40
Шачанка Люся Терета три десятки років віддавала любов діткам Шацька 2713
Шачанка Люся Терета три десятки років віддавала любов діткам Шацька

Шачанка Люся Терета 30 років пропрацювала помічницею вихователів у закладах дошкільної освіти. Її заслуги визначають не друковані подяки, а безмежна кількість подарованої любові та терпіння.

Про це пише газета «Шацький край».

Прогулюючись вулицями рідного селища, жінка без вагань впізнає серед перехожих чоловіків та жінок своїх вихованців. При цьому вони обмінюються теплими спогадами, пригадують минуле та не соромляться відверто висловлювати давні почуття. А прощаючись, – обіцяють ніколи не забувати своєї няні.

Після закінчення Шацької середньої школи дівчині з багатодітної сім’ї годі було й думати про навчання. І ким тільки не довелося їй працювати: поштаркою, касиркою, продавчинею морозива та газет. Після ліквідації району Люсю запросили підмінною на роботу у дитячі ясла, а у 1963 році – працевлаштували офіційно. З цього часу й почалася нова історія її життя, пов’язана з турботою про малечу.

Читайте такожЮвілейний підсумок життєвих здобутків шачанина Віктора Білопольця

Вона добре знала, що у ті часи батьки мало приділяли уваги дітям, та й сама була обділена нею, тому ніколи не стримувала власних почуттів.   

«Я неймовірно любила дітей, та так, що не могла без них жити. Бувало, візьму на руки то одне, то друге; обійму, обцілую кожне. Нікого без уваги не лишу. А вони такі раді з цього», – з ніжністю у голосі пригадує жінка.

Середня група знаходилася у приміщенні так званої «старої пошти», а ясельна – у будиночку поряд. Завідувала садочком Раїса Лисак. Саме там пані Люся разом із Дашею Давидюк  доглядали найменших діток.

Читайте такожДівчина з Омеляного знайшла своє кохання в зоні АТО, або історія до Дня закоханих

«Після закінчення двомісячної декретної відпустки мами приносили немовлят у групу та залишали їх до кінця робочого дня. Спершу кожному міряли температуру, а згодом клали у дерев’яні ліжечка. Для заспокоєння дитини слугувала одна-єдина коляска, на яку чекало своєї черги кожне плаксиве дитя. І коли вони кричали хором, то можна було збожеволіти. А я завжди спокійною була та вміла володіти собою, можливо, тому й вдавалося їх швидко заспокоїти», –  продовжує розповідати Люся Терета.

Жінка відверто зізнається, що кожного дня боялася йти на роботу, адже на її плечі лягала величезна відповідальність. Пригадує, яке відчувала сильне моральне й фізичне виснаження в кінці робочого дня. Тоді, мабуть, сам Бог оберігав малюків та працівниць ясел. Батьки повсякчас висловлювали свою вдячність та ніколи ні на що не скаржилися.

Читайте такожКоли поринаєш у світ вишивки, то забуваєш про все навкруги», - шачанка Катерина Кропивник

З 15-ма дітьми слід було не лише бавитися, а й чотириразово годувати молоком, яке самі кип’ятили та наливали у пляшечки; переодягати, слідкувати за станом здоров’я. Але найбільше діставалося прачці, Марусі Жипі, адже у ті часи про памперси й мова не велася. Пелюшки та одяг мінялися щохвилини і їх, до того ж доводилося прати руками та самостійно гріти воду.

Вже в старшій групі працювалося значно легше та цікавіше. Коли садок перевели у нове приміщення (тепер там функціонує відділ освіти), жінка більше працювала на підміні, адже була досвідченою фахівчинею дошкільної сфери. Значно кращі умови праці полегшили робочі будні, які ділила разом з виховательками Вірою Гурко та Ларисою Ващенко.

Діти разом з наставницями гуляли, гралися, навчалися. Великий килим завжди був справжнісіньким тандемом кожного садочка. На ньому особливо любили бавитися дітлахи: дівчатка здебільшого ляльками, а хлопчики — машинками. Вони також приносили улюблені іграшки з дому. Справжнім дивом для тодішніх малюків був акваріум, адже спостерігати за рибками неабияк цікаво.

Читайте такожСпогади: як у Шацьку «хрущовський хліб» пекли

Так само дружно та завзято готувалися до новорічних свят, вирізували паперові прикраси, вчили вірші та пісні. Але не всі батьки мали змогу придбати новорічні костюмчики, тому таким діткам приходили на допомогу вихователі. Спершу навіть не було музичного супроводу, а вже згодом танцювали та співали під баянні мелодії Ніни Фалюш. Люся Мартинівна також допомагала вихователям проводити усі заплановані роботи.  

Хто ж, як не Люся Терета, зміг би краще оцінити затишок та комфорт нового двоповерхового приміщення, у якому працювало майже десять груп. Тут не потрібно було ставити і приймати після сну «розкладушки» та постіль з них, адже вистачало кімнат, що мали різне призначення. Їй та іншим працівницям залишалося лише турбуватися про порядок і чистоту в групі, годувати, виховувати та берегти дітей.Аби кожен з них, бувши дорослим, міг з вдячністю пригадати приємні моменти свого дитинства. 

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024