«Ліс мене оточував з самого народження» – інженер лісового господарства з Шацька

15 Вересня 2019, 12:15
2693

Щоб виплекати ліс, потрібні десятиліття нелегкої праці лісівників. Пишні зелені насадження, якими зусібіч оточений Шацький район, вирощені фахівцями і цілими династіями тих, хто любить ліс. Ці люди дарують життя саджанцям, доглядають за ними, бережуть від хвороб, стихії і браконьєрів, а потім передають досвід, знання й любов до природи власним дітям.

Можна сказати, що Володимир Львович, інженер лісового господарства І категорії державного підприємства «Шацьке УДЛГ», любов до лісу успадкував від свого батька – заслуженого лісівника України Михайла Львовича. З кожним роком це почуття міцнішало, а згодом трансформувалося в улюблену професію і справу всього життя, – пише газета «Новий погляд+».

«Ліс мене оточував з самого народження, – з усмішкою починає розповідати Володимир Михайлович, – бо я народився на хуторі на Хмельниччині, віддаленому від населеного пункту. Гриби, ягоди, спів пташок, вітер у верховіттях дерев, загадкові стежки лісових мешканців – це було моє дитинство».

Життя склалося так, що Володимир починав здобувати середню освіту на Львівщині, а закінчив школу в селищі Шацьк. «Наша сім’я тоді часто змушена була переїжджати, бо тата перекидали з однієї роботи на іншу», – пояснює мій співрозмовник.

Ще в школі зрозумів, що хоче працювати в сфері лісового господарства, – велику роль під час прийняття доленосного рішення зіграв приклад батька, лісівника за покликанням, справжнього професіонала. Відомий у районі і далеко за його межами фахівець галузі Михайло Львович починав з посади майстра по захисту лісових масивів, а на завершення кар’єри йому доручили найвищі посади: керівника лісгоспу, директора Шацького лісного технікуму і Шацького національного природного парку. Син пишався успіхами батька, вчився на його досвіді і прагнув стати таким, як він.

У 1986 році Володимир здобув вищу освіту, отримавши диплом Львівського лісотехнічного інституту. Першим робочим місцем став Маневицький лісгосп, де протягом трьох років працював помічником лісничого. На довше не затримався – рідний край покликав додому, в Шацьк. Для дипломованого фахівця в селищі відразу знайшлася робота – інженером лісового господарства  в місцевому лісогосподарському підприємстві. Цю посаду Володимир Михайлович обіймає вже понад 30 років.

Серед основних обов’язків – відведення лісосік під рубки головного користування, їх передача і приймання, звітність тощо. Це, в основному, робота з документами, яка виконується в кабінеті біля комп’ютера. В ліс інженер виїжджає тоді, коли потрібно оглянути місця заготівлі деревини, відвести лісосіку в натурі, здійснити перелік дерев тощо – аби дотриматися всіх правил розробки і не зашкодити природі.

Для поліпшення якісного складу лісів у ДП «Шацьке УДЛГ» проводять рубки догляду. Як пояснив Володимир Михайлович, періодично вирубуються дерева, подальше збереження яких у складі насаджень недоцільне. «На певних ділянках мають рости ті породи дерев, які відповідають умовам зростання. В нашій місцевості – це здебільшого сосна, в понижених місцях – вільха».

Великим лихом, яке нищить соснові ліси, є шкідники-короїди.

«Це проблема Шацького району, України і навіть Європи. Глобальне потепління, зменшення кількості опадів призводять до ослаблення захисних функцій дерев та сприяють розмноженню стовбурових комах. Сосняки хворіють і відмирають. Для боротьби з нашестям у нашому підприємстві збільшили кількість рубок ушкоджених ділянок і зменшили рубки головного користування», – розповідає про наболіле інженер лісового господарства.

Проблем у лісовій галузі вистачало завжди: як 30 років тому, так і зараз. І якщо від кількості інформації, отриманої на робочому місці, часто голова йде обертом, то виїзд у ліс завжди діє на лісівника цілюще і заспокійливо. У хвойному лісі легко дихати, сили відновлюються, тіло наповнюється енергією. Володимир Михайлович знає про шацькі ліси все, бо обійшов їх уздовж і впоперек.

«Є в нас і унікальні масиви, як от ялинник біля Ростані природного походження. Основний ареал ялин знаходиться в Білорусі, проте частина дерев росте на українській території. Маємо штучно створені географічні культури сосни – це насадження різних сортів, які були поширені на території колишнього Союзу: від Прибалтики до Сибіру».

Добре, наголошує Володимир Михайлович, що підприємство в останні роки почало впроваджувати європейські стандарти ведення лісового господарства. На підтвердження цих слів мій співрозмовник показує стенд на стіні робочого кабінету із переліком міжнародних норм. Так, лісівник повністю підтримує те, що в Європі надають перевагу природному відновленню лісів, а не штучному. З його слів, з самосіву виростають сильні рослин, вони стійкі до хвороб і швидко розвиваються.

В одній установі з чоловіком працює і його дружина Валентина Михайлівна. Вона бухгалтер. У подружжя є троє дітей і двоє внуків. Коли випадає вільна від роботи хвилина, Володимир Львович присвячує її сім’ї. А ще любить активний відпочинок. Взимку з задоволенням грає в хокей, бере участь у турнірах, які організовуються на озерах. А нещодавно разом з колегами з підприємства побував у Карпатах, де підкорив найвищу гору України – Говерлу.

Ліс – це скарб нашої планети, її жива душа. Лісівник із Шацька, який десятки років стоїть на сторожі гармонії і порядку в лісовому господарстві, заслужив на глибоку шану і повагу серед колег та односельців. До речі, в червні цього року Володимиру Михайловичу виповнилося 55 років. Гарний вік, коли за плечима – роки практики й досвіду, а попереду – гарне майбуття з амбітними планами і безліччю корисних справ для сім’ї, навколишнього середовища і України.

З Днем працівника лісу!

Мирослава ЦЮП’ЯХ

 

Коментар
19/03/2024 Вівторок
19.03.2024
18.03.2024