Ловили вугрі і їздили ровером по льоду: як шацькі діти розважалися пів століття тому

23 Липня 2019, 14:30

4633 Джерело: фото ілюстративне

Колись на виїзді з Шацька по дорозі до села Вілиця зліва від озера Люцимер був колгоспний сад. По периметру цього саду густо росли старі верби, поміж яких була зроблена імпровізована огорожа з вербових гілок, що з’єднувала стовбури дерев. По обидва боки дороги були рови з водою і мулом. Їх ніхто не чистив.

Діти брали кошика і йшли до ровів ловити в’юнів. Процес відбувався так: закочували штани, заходили в рів, кошиком ближче до берега глибоко зачерпували мул навпіл із водою. Потім, розгрібаючи мул і зціджуючи воду з кошика, руками вибирали в’юнів – зазвичай невеликих за розміром, непридатних до споживання (хіба для кота), кидали їх у скляний слоїк з водою та несли додому.

Ці в’юни були придатні також для ловлі вугрів на живця. Брали капронову нитку, до якої чіплялися повідки з рибальськими гачками, що на них як приманка використовувалися в’юни. На кінцях капронової нитки прив’язувалися дві цеглини, а посередині теж на нитці – звичайне поліно для того, щоб було видно, де стоїть перемет. Запливали на глибину й опускали перемет на дно озера Люцимер.

Уранці, коли на озері не було хвиль, приходили, бачили, де плаває поліно, пірнали, діставали цеглини, витягали перемет на берег. На перемет із 10 гачків ловилося від 3 до 5 вугрів. Вантаж із олова переплавляли з решіток старих акумуляторів. Розплавляли в канцирці на газові олово (так називали свинець) і виливали в алюмінієву ложку. Цей вантаж чіпляли до линви, а ближче до вантажу 2-3 риболовецькі гачки. На березі розкладали кільцями так, щоб не заплутувалась, коли закидали донку у воду. Насаджували черв’яки або іншу наживку на гачки (саме на дрібних в’юнів найкраще клювали вугрі) й закидали в озеро, зафіксувавши інший кінець на березі. Можна було залишати на ніч, а можна й чекати, коли почне клювати риба.

У колгоспному саду росло багато яблунь сорту антонівка, які були дуже тверді й запашні, а на смак кислуваті й соковиті. Діти любили ці яблука настільки, що їли їх аж до оскоми. Тож спокуса поїсти саме цих яблук була дуже велика, тому менші дітлахи відволікали увагу сторожа колгоспного саду, а старші обтрушували яблуні й збирали яблука. Для того, щоб яблука стали м’якшими, їх били об коліно, а вже потім їли.

Улітку, звісно ж, майже кожного дня ходили купатися на озера. Біля траси, що веде на Брест, справа, неподалік від автостанції, були викопані кар’єри, повні води, де діти теж купалися.

Узимку катались по льоду на Люцимері на роверах, коли ще сніг не припорошив озеро, а лід був міцний і прозорий, як скло. З гори біля озера Люцимер з’їжджали на лижах.

Іграшки діти робили власноруч або з допомогою дорослих із дерева, і не тільки хлопчачі забавки (наприклад, луки зі стрілами), а навіть ключки для гри в хокей.

А які ще розваги з дитинства пригадає кожен із нас?

Іванка ВОЛИНЯНКА