«Чотириметрові світязькі соми – це не вигадка, а реальність» – іхтіолог Шацького нацпарку

Багато хто, особливо чоловіки, люблять посидіти на озері з вудкою в спокійній обстановці, сподіваючись на хороший улов. Деяким затятим рибалкам, як кажуть, «їсти не дай», аби лишень порибалити. Любителі цієї справи знаходять у ній величезне задоволення, відпочинок для душі і пристойний заряд бадьорості. А ще риболовля в нашому озерному Шацькому краї – це свіжа рибка на столі і копійка до сімейного бюджету. А от що можна сказати про тих, хто займається цим на професійному рівні?

Про це пише газета «Новий погляд+».

Микола Сінчук вже 17 років працює на посаді молодшого наукового співробітника Шацького національного природного парку. Він іхтіолог, і знає про рибу все: її будову, форми життєдіяльності, особливості розмноження, секрети раціональної  риболовлі.

«На території нацпарку є 23 озера, і впродовж цілого року моїй команді вистачає на них роботи. Ми стежимо за ходом нересту, його строками, міграцією риби, здійснюємо меліоративний вилов, проводимо на водоймах змагання зі спортивної любительської риболовлі тощо», – починає розповідати Микола Андрійович.

Навесні увага працівників парку прикута до процесу нересту, який триває з 20 березня по 10 червня. Першою на озерах нереститься щука, наприкінці березня; останнім – лин (на початку червня). Коли випадають посушливі роки, виставляють у воді нерестовища: до гілок хвойних дерев прив’язують тягар, чіпляють поплавки, аби риба мала де відкладати ікру. Після нересту витягають хвою і спалюють. В один з попередніх років так робили для ляща і судака. В нерестовий період рибу дозволяється ловити тільки з берега однією поплавковою вудкою або спінінгом. А влітку любителі цієї справи вже можуть рибалити з човна на три гачки, але лише в світлу пору доби і за умови, що улов не перевищить 5 кг. Варто пам’ятати і про відловочні квитки, які рибалки можуть придбати безпосередньо в парку.

Всі водойми Шацького поозер’я багаті різноманітними видами іхтіофауни, проте найбільше риби в Світязі і Пулемецькому. Як розповів Микола Сінчук, судака можна впіймати лише в Люцимері і Пулемецькому, лящ водиться тільки в глибоководних озерах, а сом – в Світязі і Великому Чорному.

«Мені довелося бачити гігантського розміру сома, до 4 м, у водах нашої перлини. В травні він вийшов у нерест і лежав на глибині 1,5 метра. Вражаюче видовище – риба була завдовжки з човен!» – не приховує захоплення Микола.

Практично у всіх водоймах водиться велика кількість канадського сомика. Це хижак, який з’їдає ікру мирних риб. «Бичка» стало так багато, бо сьогодні практично зник з озер його перший конкурент – вугор, який поїдав ікру сомиків і навіть мальків.

Зараз рибалки Шацького національного парку, отримавши всі дозволи і ліміт на рік, розпочали меліоративний вилов риби, який проводиться задля оптимізації  її кількісного і якісного складу та покращення стану водних екосистем. Група професіоналів у складі 10 чоловік працює на озерах Світязь, Пулемецьке, Люцимер, Велике Чорне і Луки-Перемут. Ловлять ятерями і мережами, в певні дні здають рибу, яку згодом нацпарк реалізовує в державні і приватні заклади харчування Шацького району. 90 відсотків улову – це сомик канадський, під забороною – червонокнижний карась золотистий. На Острів’янському озері попадався рибалкам чебачок амурський – риба, свого часу випадково завезена в Україну з Азії, зараз вона успішно акліматизувалася в водоймах країни. Не стало на Шацьких озерах риби-колючки, зате почали з’являтися ротан і раки. До речі, останні живуть лише в озерах з чистою водою, на сьогодні – лише в Світязі і Люцимері. Інколи в снасті рибалок потрапляє вугор, але він, яку уже згадувалося, зникає з водойм.

«Останній раз вугра запускали в наші озера в 1982 році. Нереститься він у Саргасовому морі на глибині до 1000 м. Личинки, що з'являються з ікри, підхоплюються теплою течією і за 2-3 роки досягають берегів Європи, де заходять у річки і канали. До Шацьких озер доходить мала кількість вугрів, бо їхні меліоративні шляхи попересихали. Крім того, значну кількість риби, яка рухається в напрямку наших озер, виловлюють у країнах Європи», – розповідає мій співрозмовник.

Вистачає працівнику парку роботи на озерах і в зимовий період. Потрібно  контролювати вміст кисню, стежити, щоб на малих озерах не задихнулася риба, рубати лунки і накривати їх очеретом – щоб озерна фауна дихала. Хоча в Польщі, як зазначив Микола Сінчук, на водоймах не проводять таких заходів, називаючи наслідки задухи природним відбором.

«Чи мають рибалки якісь прикмети, забобони, яких дотримуються, коли виходять на озеро?» – цікавлюся. Виявляється, ні на водоймі, ні на березі не можна свистіти, бо не буде ловитися риба!

Миколу Сінчука, рибалок Шацького національного природного парку, які поєднали свої життя зі складною і водночас романтичною професією, а також тих, для кого заняття риболовлею є спортом чи хобі, особливим станом душі чи способом злиття з природою, – з Днем рибалки! Нехай улюблена справа хвилює вас, радує щедрими уловами і спілкуванням з природою.

Мирослава ЦЮП’ЯХ