Валентина Пугач: 35 років у будівництві

13 Серпня 2021, 15:05
Валентина Пугач 2673
Валентина Пугач

Більше ніж 35 років у будівельній сфері працює шачанка Валентина Пугач.

Про це пише газета «Новий погляд+».

-Скільки себе пам'ятаю, я ніколи не могла, йдучи зі школи, пройти байдуже повз нового будівництва: я заходила туди, роззявивши рота, дивилась, як працюють будівельники. Дядьки тоді сміялися з мене, мовляв, чого ти тут ходиш, мала, - починає свою розповідь про «будівельне» життя Валентина Пугач, інженерка-будівельниця санаторію «Лісова пісня».

Після закінчення восьмого класу Шацької школи в дівчини не виникло жодних сумнівів, куди піти вчитися: лише на будівельницю. Подала документи у Брюховицький технікум на спеціальність «промислове та цивільне будівництво», де разом з іншими 25 такими ж студентами (в групі було до десятка дівчат), окрім професії майстрині з будівництва, освоювала інші робітничі професії. Тут навчилася зварювати, тинькувати, мурувати, класти плитку та навіть столярувати. Усе це, каже проходили на практиці при будівництві висотних будівель.

— А ще більше вміння знадобились тоді, коли в хаті затяли ремонт. Я і грубки перемуровувала, і плиткою обкладала їх. Батько все сміявся: от подивишся – хлопчисько хлопчиськом, — пригадує Валентина Давидівна.

Після навчання студентку-відмінницю Валентину Пугач направили працювати в Ригу на завод ЖБІ майстринею арматурного цеху. Саме місто, робота, колектив настільки сподобалися дівчині, що вона подумувала не вступати на навчання до Брестського інженерно-будівельного  інституту навіть без іспитів, що давав їй право червоний диплом технікуму. Проте батько переконав дівчину здобувати вищу світу.

Там же, у Бресті, навчаючись в інституті в одній групі, зустріла свого майбутнього чоловіка – Миколу Михайловича Пугача. Вже подружжям після інституту поїхали працювати в один з колгоспів недалеко від Мінська.

— На той час будівельники у колгоспах мали дуже хорошу зарплату. Пішовши у декрет, отримала чималу суму, що дозволило мені після смерті батька та повернення в Шацьк повністю замінити меблі в будинку, облаштувати його.

Вже у Шацьку влаштувалася майстром у комунальному підприємстві, яке виконувало підрядні будівельні роботи на замовлення різних організацій по всьому Шацькому району, виготовляли будівельні матеріали. 

Потім перейшла працювати у Шацький кооператив «Прогрес» спочатку інженеркою виробничого відділу, а згодом - головною інженеркою. Після трагічної загибелі керівника організації, жінці пропонували очолити підприємство, проте вона відмовилася, бо зізнається, не мала амбіцій бути начальницею, а ще – усвідомлювала відповідальність та обсяги роботи.

Найважче, зізнається, було працювати у 90-ті роки, коли перестали виплачувати зарплату, хоч і були замовлення. Але за них – боргували виплати. У 1997 році тодішній керівник санаторію «Лісова пісня» загорівся бажанням збудувати басейн, а контролювати увесь процес зголосилася Валентина Пугач. Займалася документацією, контролювала будівельні роботи. На жаль, чи то замах на 25-метрову довжину споруди, чи то фінансова ситуація тодішніх часів не дали завершити масштабні роботи.

Та окрім цього, будівельна бригада здравниці займалася ремонтом кімнат совдепівського типу з перетворенням їх у номери «люкс-класу» та «напівлюкси», ремонтом терапевтичного відділення, кабінетів для процедур. І це - лише неповний перелік робіт, за яким стояла робота професійної бригади будівельників з майже 60 людей.

У 2012 році Валентині Пугач запропонував перейти працювати до його будівельної організації Володимира Гурко. На той час Шацька селищна рада взялася за перекриття дитячого садочка, тому виконувати роботи доручили перевіреній та надійній будівельній фірмі.

— Ми добре спрацювалися з тодішнім головою селищної ради, на жаль, нині покійним Сергієм Віннічуком. Окрім садочка, зробили ремонт у міському клубі, освітлення по вулицях, ремонт тротуарів (вкладання бруківкою), - пригадує Валентина Пугач.

У 2017 році Валентина Пугач знову повертається на посаду інженерки-будівельниці у санаторій «Лісова пісня», де на неї чекає новий фронт роботи, адже з будівельної бригади на постійній основі залишилось працювати 5 людей. Протягом цих років будівельній бригаді довелось працювати над капітальним ремонтом  приміщення маркетингу, яке стало окрасою здравниці, виробничих приміщень їдальні, кабінету з підводного витяжіння хребта, душ-масажу, утепленням лікувального корпусу, доброустроєм території (викладання бруківки) та її окультурення альтанками та лавочками.

— Зараз при потребі над ремонтними роботами в санаторії залучаємо до 25 людей, — розповідає Валентина Давидівна. — Роботи завжди стараємося проводити якісні, матеріали також обирати лише відповідної якості. Наприклад, кімнати, над якими ми працювали ще у 2003 році, досі немов після вчорашнього ремонту. Буває, важко повірити, що колишні номери та коридори тепер перетворилися на сучасні комфортні. Окрасою є і відремонтований в минулі роки ресторан здравниці.

У будівельній справі, каже, потрібно постійно слідкувати за новинками на ринку: з'являються нові сучасні будівельні матеріали та технології, застосування яких є більш виправданим.

— Тепер у будівельних супермаркетах є величезна кількість того, що потрібно для найбільш вибагливих будівельно-ремонтних робіт. Не те, що в радянські часи: найелементарніше можна було тільки дістати, а не купити, — розповідає Валентина Пугач.

Найбільше свою роботу у здравниці Валентина Давидівна любить за те, що тут потрібно застосовувати комплексний підхід: прораховувати кошторис робіт, підбирати матеріали, робити схему-дизайн, контролювати хід робіт. Головне – аби проєкт був нестандартним!

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024