Про успіхи та досягнення з педагогинею і головою освітянської профспілки Катериною Редько

17 Червня 2021, 09:56
Катерина Редько 2537
Катерина Редько

Нещодавно свій 60-річний ювілей зустріла Катерина Михайлівна Редько – педагогиня з 25-літнім стажем та голова освітянської профспілки, яку очолює вже не один десяток років. Позитивна енергія цієї жінки та вміння співпрацювати з людьми здобули довіру і повагу у спілчан. 

Про це пише газета «Шацький край».

Вона створила згуртовану команду, яка налічує понад 600 однодумців, справжніх новаторів педагогічної справи, які разом з керівницею генерують власні творчі ідеї. В особі цієї людини органічно поєдналися іпостасі педагога-дослідника, вчителя-методиста, профспілкового діяча й мудрої жінки, тому колеги обирають її лідером вже не одну каденцію.

У День народження Катерина Михайлівна отримала не лише щирі вітання від колег, а й подяки та грамоти за сумлінну багаторічну працю від державних, обласних та районних керівників, серед яких особливе місце зайняв нагрудний знак «Заслужений працівник Профспілки працівників освіти і науки України».

У житті кожного з нас щось або хтось спонукає до вибору майбутньої професії. Так у моєї співрозмовниці любов до педагогіки з’явилася ще з початкових класів шкільного навчання в особі першої вчительки Анастасії Іларіонівни Непокупної. Світлий розум та підхід до учнів якої надихнули дівчинку стати педагогинею. А вже у старших класах не менш важливе місце у її житті посіли вчителька української мови та літератури Марія Михайлівна Дзюба та класна керівничка Ольга Денисівна Лисак. 

Мудрі наставниці помітила педагогічні здібності Катерини та робили усе можливе для їх розвитку, зокрема, доручили допомагати у навчанні слабшим учням. Дівчина сумлінно виконувала  цю нелегку справу і вже тоді вперше відчула задоволення від вчительської праці. Вона від природи була наділена любов’ю та співчуттям до інших, а отже переживала за своїх однокласників. Неодноразово на її прохання вчителі давали можливість окремим учням виправити низьку оцінку.

Тож після закінчення Шацької восьмирічної школи без роздумів та вагань випускниця вступила до луцького педагогічного училища імені Ярослава Галана, а після його закінчення прийшла на роботу у середню школу свого селища. Спершу довелося працювати піонервожатою, а згодом – вихователем на групі продовженого дня. І вже на практиці Катерина Михайлівна визначилася, що бажає навчати дітей старших класів природничим наукам. Тож для цього на заочному відділення луцького педінституту здобула спеціальність географа і вже продовжила діяльність за фахом. Вона з особливою вдячністю згадує старшу колегу Устину Степанівну Бондаренко, яка вважала її достойною наступницею та передала неоціненний досвід практичних та методичних знань.

У роботі жінка викладалася на повну, адже вважала цілком природнім той факт, що слід завоювати довіру та мати власний авторитет серед людей, з якими живеш та взаємодієш.

Працювати на теренах вчителя географії було хоч і досить цікаво, але й нелегко. Адже інформацію доводилось знаходити не лише у спеціальних підручниках та методичних посібниках, а й художніх книгах, журналах, тощо. Для того, аби досягти високого рівня своєї педагогічної діяльності вона робила усе можливе: атестувалася на вищу категорію, отримала звання старшого вчителя та перемогу у конкурсі «Вчитель року — 2000 ». Аби заслужено стати у досить молодому віці вчителькою-методисткою, створила підручник «Географія рідного краю».                

Для того, щоб діти із задоволенням вивчали її предмет, вона планувала більше практичних занять, адже вивчати навколишній світ на лоні природи та бачити ті чи інші явища на власні очі значно цікавіше. Особливо подобались дітям туристичні походи, після яких школярі ще більше любили та поважали свою вчительку.

На той час Катерина Михайлівна вела не лише активну педагогічну, а й громадську діяльність, очолюючи профспілку свого навчального закладу. А вже після позачергової освітянської конференції 2004 року була обрана головою районної організації профспілки працівників освіти України. 

«Шкода, що довелося залишити педагогічну діяльність. Я й до тепер сумую за дітьми та вчительською роботою, а особливо за своїм третім набором дітей, з якими було щире спілкування як класного керівника. Але розпочався черговий етап у моєму житті й довелося звикати до нової специфіки роботи, адже головне завдання профспілкової організації –  стояти на захисті соціальних та трудових інтересів і прав працівників освітньої галузі. Слід було опановувати навички роботи з документами, вивчати перелік законів про працю, адже відстоюючи права людей, ти повинен сам бути обізнаним», - розповідає керівниця.                                                                                                 

Результатом такої багаторічної колективної профспілкової праці, яка проводилася за допомогою письмових звернень і навіть акцій протесту, вдалося не допустити збільшення погодинного навантаження робочого дня педагогів (від 18 до 24 годин); домогтися доплати за престижність, прирівняти певні види оплати праці представників дошкільних закладів до вчительських (яким збільшили відпустку з 42 до 56 календарних днів).Також на даний час ведеться профспілкова робота щодо включення до цієї постанови посади директорів та музичних керівників ЗДО, яких туди випадково (помилково) не включили.

«Радісно стає на душі, коли люди йдуть у відпустки та мають при цьому відпускні та оздоровчі виплати. І це є спільним досягненням плідної співпраці з керівництвом селищної ради та відділом освіти. Слід відзначити, що у цьому неабияку роль відіграв Закон «Про соціальний діалог в Україні», що дав можливість розвинути тристоронню партнерську працю», - ділиться власними роздумами Катерина Михайлівна.

Завдяки голові профспілки та керівництву відділу освіти щорічно проходять досить цікаві зустрічі по обміну досвідом з колегами інших районів. Особливо слід відзначити конференцію з ратнівськими колегами у приміщенні дитячого табору  «Супутник». Обмін досвідом та спільний відпочинок – чудовий підхід до роботи, який став прикладом для інших профспілкових організацій.

За участі керівниці двічі на рік на засіданнях районної ради розглядаються важливі питання щодо трудового законодавства, охорони праці, розподілу годинного навантаження, підвищення мінімальної заробітної плати для обслуговчого персоналу, оздоровлення працівників та їх дітей, достойне пенсійне забезпечення тощо.                           

На даний час Катерина Редько разом з іншими профлідерами проводить перемовини з депутатами різних рівнів та фракцій, аби підтримати законопроєкт щодо відновлення трудових прав працюючих пенсіонерів та врівноваження низької заробітної плати найнижчої категорії працівників. Саме до неї з приводу багатьох життєвих проблем звертаються колеги. І як би не було складно, вона вислухає кожного з них, порадить як діяти, або ж допоможе отримати юридичну консультацію в обласних спеціалістів.

Зараз виникають різні думки щодо важливості профспілки. Керівниця вважає, що коли вдалося припинити набуття чинності нових змін до Кодексу законів про працю, який був направлений проти нормальних умов праці людей та їх впевненості у завтрашньому дні, то, звичайно, роль цієї громадської організації досить важлива. Тож радує те, що під час адмінреформ і утворення Шацької об’єднаної територіальної громади не втратилось профспілкове членство, а лише відбулися деякі зміни в положенні, статуті та назві, яка звучить тепер так: «Об’єднана первинна організація профспілки працівників освіти України Шацької селищної ради».

«Хотілося, щоб усі працівники розуміли, що згуртована потужна профспілкова організація є більш успішною. І чим більша її чисельність та єдність, тим прогресивніший результат. Адже, як кожен керівник бажаю своїм колегам гідного життя, умов праці та матеріальних благ. І, аби донести цю істину, повсякчас керуюся мудрими словами Генрі Форда: «Зібратися разом – це початок, триматися разом – це прогрес, працювати разом – це успіх!», - резюмує Катерина Редько.

 

Коментар
27/11/2021 П'ятниця
26.11.2021
25.11.2021