Історичні цікавинки села Кропивники

Історія кожного населеного пункту неповторна й цікава. Але є факти, про які не можна дізнатися з книг, якихось інших писемних пам’яток. Є особлива історія –та, яку неможливо всеохопно зафіксувати на письмі. Це історія, збережена тільки в пам’яті старших людей, історія, переказана з вуст в уста при безпосередньому спілкуванні, або історія дуже особиста, історія двох і більше людей, родинна хроніка, збережена, наприклад, у листах, на старих фото, історія, яка частіше за все не підлягає оприлюдненню.

Старші люди зазвичай повагом, не поспішаючи, починають розповідати про минуле, інколи навіть не здогадуючись разом зі співрозмовником, які таємниці приховує історія. У такі миті з’являється відчуття, що і сам населений пункт немов оживає, мимоволі стаючи головним героєм оповіді.

Скільки назв поблизу населених пунктів можуть відтворити в пам’яті події минулого! Цих назв немає на географічних картах – і тим цікавіше чути про них фактично з перших вуст. Багате на такі історичні цікавинки й село Кропивники Шацького району.

На північ від села розташовані урочища Зелене та Ризи. Перша назва досить зрозуміла, очевидно, від кольору зеленого, переважно листяного лісу. Друга ж занурює в ті часи, коли в селі і біля нього жили польські пани. Ризи якраз і розташовані на схід від Панського урочища. На місці Ризів колись був ліс, але пан наказав вирубати його, щоб збільшити площу своїх земельних угідь. На цьому місці вже виріс новий ліс. Біля Ризів і Панського є Броди. Коли ще не були проведені осушувальні роботи, там стояла вода. Щоб дістатися лісу, треба було їхати по воді, тобто вбрід, минаючи Панське й Зелене.

На північний схід від Ризів – Кар’єр, місце, де брали пісок, заросле соснами та ялинами. На північ від Бродів – урочища Ямське (бо знаходиться в низині), Нибуражжє (важкодоступні хащі), Хімхоз (колись на цьому місці було виробництво хімічних речовин). Ще далі – Довгаліс, де з 1930 р. після польської земельної реформи оселилося кілька сімей із с.Кропивники. Неподалік від Довгалісу – урочища Білка, Бір, Загута; місце з пестливою назвою Гребелька.

На північний схід від села – лісові масиви (Лисуха — вивищена місцевість з одноманітною рослинністю), Рогулька (колись тут було поле, яке мало форму рога), Калина (на місці осушеного болота було посаджено кущі калини й малини), Мачт або Машт (на цьому місці стояла дерев’яна вежа, піднявшись на яку можна було побачити навколишні села: Гуту, Мельники, Яревище)) і болота (Галине, Загалине, Теретівське). Після осушування ці болота заросли лісом.

На схід від села – Сухий (ліс), який уже відновлювався з того часу, коли отримав свою назву. Колись, імовірно, була торф’яна пожежа, через яку ліс вигорів і висох. Біля Сухого — Нивка, бо на цьому місці були поля, які засівали зерновими культурами. Далі, на схід від Нивки – Висока гора (вивищене місце, з якого можна було побачити сусіднє село Прип’ять).

Ліси довкола Кропивників і дотепер багаті на різноманітні природні дари. Досвідчені любителі тихого полювання знають багато грибних місць. Поліське золото – чорницю – називають не інакше як ягоди. У лісах на низинних місцях росте бруслина. Також на колишній болотистій місцевості є журавлина, якої порівняно з часом, коли ще не були осушені болота, набагато менше. А скільки запашної суниці можна було назбирати ще років 60 тому в довколишніх лісах! Зараз є більше малини та ожини (ведмедів).

На схід від села є місце під назвою Жорновки (очевидно, від круглої форми цієї частини місцевості, схожої на жорна), розташоване недалеко від того місця, де річка Тенетиска впадає у Прип’ять. Близько від села знаходиться Града – частина лісу, яка має видовжену вузьку форму. А колись це була рівнинна місцевість, яка розділяла Сухий і болото.

На південному сході і півдні від села колись була болотяна місцевість з різноманіттям птахів, яких було так багато, що навесні та влітку багатоголосся цих болотяних мешканців лунало на все село. На болотяних купинах росли вільхи, а навколо вільх весною розквітали сині фіалки та білі анемони. Здаля здавалось, що дерева виростають немов із квітучої дивовижної тканини. Також на цій болотяній місцевості були невеликі пагорби, на яких випасали худобу. Кожен з цих пагорбів мав свою назву: Хліви, Бикова, Харцове, Зубове, Острови...

На захід від села недалеко від Ферми (у мовленні жителів с.Кропивники – Херми) – Березина, Кут, неподалік якого була залізнична колія (її називали колєйка), якою можна було дістатися зокрема й села Заболоття Ратнівського району.

На північний захід від села – Багно, Ліски, а вже далі – Охожа, Ранусове, Вільхове, Кнєзьке (хтозна, з яких давніх часів дійшла до нас ця назва). 

Багато урочищ і місць мають назви, що, очевидно, походять від прізвищ або прізвиськ людей, які жили там: Артисьове (Артисівщина), Борсуки, Заяцьове (Заяцівщина), Зубрицьке, Курдзяби, Радзівонове, Сіґутове, Смолярове, Тихонове (Тихонівщина); Короцьова гора.  

Деякі назви урочищ уже не побутують, але старші люди про них пам’ятають. Завдячуючи також і цій пам’яті, історія села Кропивники збереглася.

А скільки ще загадок і дивовижних відкриттів приховують населені пункти Шацького району?..

  Іванка ВОЛИНЯНКА       

Читайте також: Кропивники запрошують на День села