Духова музика – живий подих радості і сенс життя

17 Травня 2021, 09:51
1398

Василь Кусько з Шацька понад 40 років свого життя присвятив музиці.

Він опанував гру на всіх духових інструментах і на теренах колишнього Шацького району створив декілька оркестрів, прищепивши любов до мистецтва сотням юних дарувань. Його музичні колективи впродовж тривалого періоду були окрасою всіх районних свят, спортивних заходів, парадів, творчих звітів, випускних вечорів, а також предметом захоплення місцевих жителів і яскравим свідченням професіоналізму самого керівника.

Про це пише газета «Новий погляд+».

Ще шість років тому, в 2015-у, районна сцена здригалася від велично-потужних мелодій у виконанні духового оркестру, що діяв під керівництвом Василя Сергійовича у Шацькому лісовому коледжі ім. В.В.Сулька. Сьогодні ж музикант з ностальгією згадує про весь свій яскравий творчий шлях, переглядає світлини з виступів, з великим задоволенням ділиться секретами успіху своїх оркестрів та чуттєво зізнається у всеосяжній любові до музики.

Василь Кусько народився в селі Власюки.  У ранньому дитинстві почув, як один музикант віртуозно грав на трубі, і відтоді ці звуки глибоко запали йому в душу. Рік навчався в Любомльській музичній школі у відділі духової музики, де остаточно зрозумів, що музичне мистецтво – це його стихія. Коли постало питання вибору майбутньої професії, відмовився вступати до лісового технікуму в Шацьку, хоч батьки наполягали на цьому. Натомість успішно склав вступні іспити в Луцькому культосвітньому училищі і поповнив лави студентів-першокурсників.

3

 

Навчання було в радість, тому роки в училищі пройшли легко й швидко. Вже будучи спеціалістом з дипломом керівника самодіяльного духового оркестру, Василь Сергійович поїхав у Львів на прослуховування. Диригент відомого на той час військового оркестру високо оцінив його гру. Тому коли незабаром Василя Куська призвали в армію за спецнабором, він не здивувався, а навпаки, дуже зрадів.

«Я отримав посаду музиканта штатного духового оркестру Прикарпатського військового округу. Це був особливий час наполегливої праці, розвитку, вдосконалення умінь і навичок! Ми виконували військову музику при стройовому навчанні військ, під час відправлення військових ритуалів, урочистих церемоній, парадів, грали на концертах. Словом, хоч це була армія, та я жодного разу не тримав у руках автомата, а займався улюбленою справою», – згадує Василь Сергійович.

В 1979 році прийшов на роботу в Шацьку загальноосвітню школу і відразу почав створювати духовий оркестр. Потрібно було потрудитися: сформувати з учнів єдиний колектив, зібрати докупи всі духові інструменти (адже в попередні роки в школі функціонував духовий оркестр), привести їх до ладу, начистити, щоб змогти демонструвати високу якість звуку. Кістяк першого шкільного оркестру склали Віктор Матвійчук, Василь Карацай, Ігор Верчук, Ростислав Редько, Віктор Редько, Сергій Сидорук, Сергій Дударчук, Володимир Остапук, Олександр Наумич, Вячеслав Лілякевич, Василь Цевух, Віктор Гінайло, Микола Цвид.

2

 

«Це були талановиті діти, які під моїм керівництвом швидко сформували навички музикантів-духовиків і досягли суттєвих успіхів у виконанні. Вони любили музику і мали велике бажання вчитися, рухатися вперед, чистим, дзвінким голосом труби підкорювати серця шанувальників», – Василь Сергійович з захопленням розповідає про своїх підопічних.

На параді 7 листопада 1979 року в Шацьку вперше зазвучав духовий оркестр. Виконання маршів сподобалося жителям селища, а особливо припало до душі  директору лісного технікуму Валентинові Сульку, який сказав після заходу: «Я цього музиканта заберу до себе». І свою обіцянку виконав. З 1980 року Василь Кусько почав працювати в технікумі, де створив ще один духовий оркестр.

Всі директори, з якими трудився, були зацікавлені в існуванні оркестру, тому завжди дбали про костюми для музикантів, допомагали матеріально, фінансово, долучалися до організації поїздок на концерти в інші міста. До речі, і школу Василь Сергійович не залишив – скрізь встигав. Крім того, ще й грав на весіллях. Пригадує, директором Шацької школи тоді був Костянтин Чесноков, який строго наголошував, що весільні заробітки музикантів не повинні зривати проведення парадів та урочистих заходів. А такі накладки у вихідні дні траплялися досить часто. Втім, «лабухи» знаходили вихід із ситуації: в суботу грали на весіллі, в неділю зранку – на параді і звідти знову вирушали розважати весільних гостей!

2

 

Одного разу Василя Куська хотіли забрати в «партизани», а саме в ракетні війська на перепідготовку. Завезли в частину, видали форму, та щойно взнали, що він військовий музикант, відразу відпустили. Взагалі, музиканти в той час користувалися багатьма пільгами і мали суттєві переваги над представниками інших професій. Особливо всілякі заохочення подобалися учасникам оркестру: для них організовували екскурсії, їх звільняли з уроків музики і від сільськогосподарських робіт у позаурочний час, зараховували студентами поза конкурсом, надавали найкращі посади.

В 1987 році розмірене життя Василя Куська в Шацьку змінилося на бурхливо-насичене в …Санкт-Петербурзі. Неочікувано його направили на навчання в вищу профспілкову школу культури цього міста в Російській Федерації. Вчився там цілих чотири роки, опановував теорію, знайомився з цікавими людьми, відвідував театри, музеї, виставки, словом, засвоював уроки життя в мегаполісі і культурно розвивався. Приємним моментом було і те, що Василь Сергійович щомісяця отримував 120 рублів стипендії, а це значно більше за його зарплату в Шацьку. Мав можливість осісти в Петербурзі, але не захотів і повернувся в Україну.


 

На початку 90-х озерний край зустрів його привітно, неначе чекав на приїзд. Музикант, що засумував за живими звуками духових інструментів, з головою поринув у роботу. Знову – два духові оркестри і десятки дітей з бажанням опанувати гру; насичені репетиції і незабутні виступи. А ще ж була робота в Шацькій дитячій музичній школі і районному будинку культури.

Про музику та виплекані роками колективи духовиків Василь Кусько може розповідати годинами:

«Крім здібностей та любові до музики, обраного інструменту необхідна щоденна робота над вдосконаленням умінь і навичок. На мої заняття в Шацьк приїжджали школярі зі Згоран, Острів’я, Підманового. Всі були талановитими і старанними, навіть дівчата грали на трубі! Я сповнювався невимовною гордістю, коли в селищі відбувався парад на 9 травня. Один оркестр ішов зі школи, другий – від технікуму, обидва зустрічалися біля будинку культури і вирушали потужним колективом під урочисті звуки маршу до обеліска Слави!»

…Вже 6 років, як Василь Сергійович відійшов від великих музичних справ, але не повністю. І зараз залюбки виконає на трубі композицію на приватному святі на прохання родичів чи друзів, зіграє на березі озера Люцимер для відпочивальників і зізнається чуттєвою мелодією «Волинь моя…» в любові до рідного краю. Недаремно в духової музики і душі один корінь – «дух». Для Василя Куська вона, музика, була і залишається живим подихом радості і сенсом всього життя…

4

3

2

3

3

3

4

 

Слава КОЛОМІЄЦЬ

 

Коментар
21/06/2021 Понеділок
21.06.2021
20.06.2021
19.06.2021