«У свої роботи вкладаю частинку душі. Інакше не вмію», –​​​​​​​ Надія Носуліч, вишивальниця з Плоского

11 Березня 2021, 11:23
3578

У жительки села Плоске Надії Носуліч будь-який смуток на душі зникає, коли вона береться за вишивання. Жінка голкою кладе на тканину хрестик за хрестиком, і  душу охоплює неймовірне почуття щастя.

Про це пише газета «Шацький край». 

Свої роботи, яких годі й перелічити, вона дарує рідним та близьким. Надія з впевненістю може благословити своїми вишитими рушниками сімейні пари, адже сама прожила у щасливому шлюбі  з чоловіком Олександром вже 30 років. У кожну роботу вона вкладає позитивний настрій, бажаючи людям лише добра. Ціна за вироби залишається незмінною і має назву «вдячність».  

Українською вишивкою захопилася пані Надія ще з раннього дитинства. До цього часу пам’ятає, як не могла відвести очей від ніжної гладі маминих рушників та строкатих автентичних  сорочок бабусі. Старовинний одяг прикрасив невеличкий музей села Прип’ять, звідки родом жінка. Аби не втрачати зв’язок поколінь та популяризувати прадавні візерунки  цього одягу, Надія відтворила їх у теперішніх роботах. Зокрема, не залишилися поза увагою улюблені тюльпани, які перенесла на рушник похресниці.

Вперше взяла до рук голку у 13 років. На це надихнула бабуся подруги. Спостерігаючи за поважною жінкою у великих окулярах, яка зосереджено та старанно створювала кожен хрестик, не могла  втриматися, аби й собі не спробувати. А скільки було радості, коли мама придбала  спеціальну тканину для вишивання і те, що нитки були штапельні, її аж ніяк не засмутило. Розпочинати слід з малого, тож оздоблення серветки якнайкраще підійшло для юної початківиці. Спочатку на них були нанесені візерунки, а згодом замайоріли червоногруді снігурі та весільні символи. Так з роками народжувалися все нові та нові роботи: вишитий одяг, наволочки подушок та ясічок, рушники, килимки, «доріжки», тощо.

«У свої роботи вкладаю частинку душі. Інакше не вмію. Особливо це стосується весільних рушників. На них повністю відсутній темний колір, а значить немає жодного чорного хрестика. І це є символічно, адже таким чином благословляю молодят на щасливе сімейне життя без смутку. Тож нехай лише яскраві кольори  наповнюють радістю їхнє життя», розповідає про своє захоплення майстриня.

Жодного члена сім’ї та великої родини не залишила поза увагою пані Надія. Кожен з них за бажанням отримав від вишивальниці гарну та неповторну річ. 

Сільське життя – це не лише мальовнича природа та чисте повітря. Звісно, що через безліч господарських клопотів лишається зовсім мало часу на ручну працю. А от довгими зимовими вечорами можна творити й творити. Особливо надихають ті днини, коли за вікном мете завірюха, а в хаті, біля теплої груби, якось по-особливому затишно вишивати. В такі моменти неймовірне почуття щастя та спокою огортає душу.

І так, як вона колись спостерігала за досвідченими вишивальницями, так само зараз приходять подивитися на її роботи односельчанки. Вона пишається результатом своєї творчості, адже за зиму вишиває до десятка одних лише рушників. Це заняття заміняє їй перегляд телепередач та усіляких цікавинок з Інтернету, аби лише не підводив зір.

 «Звичайно, вишивкою зараз мало прикрашають оселі, але, як гарно, коли ікони в будинку обрамляє рушник. Від такої краси не легко відвести погляд. Таку ж магію випромінюють подушки у вишитих наволочках, які зустрічаються в поодиноких  хатах стареньких людей. Усе це хочеться повернути знов та насолоджуватися красою»,  ділиться роздумами жінка.

Матеріалів для роботи не бракує. Їх дають люди, нитки ж використовує зі старих запасів. А коли дещо доводиться вибирати на ринку та у магазинах, то не може залишити без уваги видруки з новими візерунками. Ось тоді Надія й втрачає відчуття часу. Адже майстриня намагається запозичити щось нове, щоб кожен виріб вирізнявся з-поміж інших неповторним орнаментом. На його створення затрачає багато сил та часу, і вечірні посиденьки не одноразово переростають у нічні. Окрім вишивання жінка ще й плете гачком та спицями светри, головні убори, шкарпетки та все що люди попросять. 

Бажаємо сил і натхнення у творчості та Божої ласки за доброту її душі!

Людмила МАКСИМЧУК

1

1


1

 

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024