Щоб перевізники не тікали з Шацької громади, потрібна підтримка влади – Сергій Приймук

Важко уявити сучасне життя без автомобільного транспорту. Легковик, вантажівка, автобус, таксі – чи не щодня ми користаємося котримсь із них, щоб доїхати на роботу, потрапити на ділову зустріч в іншому місті, зустрітися з друзями, провідати батьків.

Про це пише газета «Новий погляд+».

У сфері, яка забезпечує цей безперервний рух, працює армія професіоналів, і одним з таких є Сергій Приймук, підприємець, що займається приватними перевезеннями. Його бізнес зареєстрований у Шацьку, оскільки сам він народився і виріс у селищі. Тут і податки сплачує, наповнюючи місцеву казну. А от мешкає Сергій зі своєю сім’єю у Львові, і пасажирські перевезення – віддавна не його особиста справа, а родинна. Бо перевізницею є також його дружина Наталія.

Вперше за кермо «Москвича», на якому їздив його батько, працюючи в лісгоспі, Сергій Приймук сів в 11-річному віці. Не зміг забути те неймовірне відчуття швидкості, свободи, тому, як тільки досягнув потрібного віку, отримав водійські права.  

Коли зародився сімейний бізнес, Сергій з ентузіазмом приступив до роботи. Спочатку була гарна співпраця з місцевою владою, і все складалося якнайкраще. Понад 10 років він від’їздив сільськими маршрутами, бо саме стільки часу підприємця визнавали переможцем тендерів на перевезення пасажирів у межах Шацького району.

Крім того, возив паломників до Почаївської лаври, надавав безкоштовно послуги перевезення пільговикам. Разом з однодумцями (головою районної ради Сергієм Карпуком, підприємцем-екскурсоводом Петром Зубом та іншими небайдужими) долучався до благодійних акцій – організації поїздок на екскурсії дітей з малозабезпечених та неблагополучних сімей – до Дня захисту дітей. З початком війни на Сході Сергій Приймук неодноразово возив мобілізованих військовослужбовців у зону проведення АТО.

А потім у районі змінилася влада, і почалися проблеми, про які сьогодні дуже прикро згадувати. В нього відібрали рентабельні маршрути, в тому числі «Луцьк-урочище Гряда», заборонили брати участь у конкурсі перевізників, розірвали договори. Попри численні скарги, звернення жителів, збір підписів, добитися справедливості було неможливо.

Обласна влада, до якої звертався за підтримкою, перекладала відповідальність на районну – і навпаки. Попсували підприємцю нерви і в судах, рішення яких не мали нічого спільного з законністю. Лише за один 2016 рік його діяльність перевіряли понад 20 разів і при цьому не знайшли ніяких порушень. СБУ ж перевершила саму себе, написавши в одному з документів, що перевізник є загрозою національній безпеці.

«Не дали мені працювати, бо бачили на моєму місці свою людину. Але й чужий тут не втримався. Якщо хтось думає, що перевізники заробляють великі кошти, то він дуже помиляється. В Шацькому районі – декілька вигідних рейсів, решта всі – збиткові. А я був згідний працювати, прислухався до рекомендацій влади, враховував думку пасажирів, змінював на їхню вимогу маршрути, додавав нові. Вважав, що одного рейсу навіть у найвіддаленіше село – замало, потрібно декілька. Хотів за власний кошт встановити скляні автобусні зупинки в населених пунктах. Та не судилося…» – розповідає Сергій.

Нині перевізник має у власності 11 автобусів і успішно здійснює міжобласні рейси. Йому відома плачевна ситуація з перевезенням у Шацькому районі, де люди не мають чим добратися до районного центру і повернутися додому, а перевізники відмовляються від маршрутів через збитковість. Сергій Приймук пояснює це так: маршрут потрібно узгодити з людьми, «накатати» його впродовж хоча б пів року, а щоб підприємці, які надають послуги, не тікали з району, необхідна підтримка влади.

Один з кандидатів на голову Шацької ОТГ хоче серйозно зайнятися розвитком транспортної системи громади, декларуючи в своїй передвиборчій програмі створення на базі комунального підприємства спеціального підрозділу, і пропонує співпрацю Сергієві Приймуку. Громада має на сьогодні свою техніку, і в неї є можливість компенсувати перевізнику втрати за збиткові рейси, пільговиків тощо.

Сергій каже, що в усьому світі перевезення – це дотаційний вид діяльності. Якщо влада допомагатиме, то цілком реально охопити перевезеннями цілу громаду, утримувати в хорошому стані транспорт, надавати якісні послуги (комфорт, безпека, швидкість), платити водіям пристойну зарплату і навіть знизити тарифи.

Наш земляк зізнається, що дуже любить свою роботу: подекуди важку, невдячну, але завжди цікаву. Каже, що в ній є своя романтика, традиції, характер та уклад. Вітаючи Сергія Приймука з професійним святом – Днем автомобіліста, зичу йому поменше проблем, натомість насолоджуватися свободою руху, отримувати незабутні враження, приємно дивувати пасажирів комфортними і безпечними рейсами. Нехай усі дороги будуть рівними  і ведуть лише до успіху!

Мирослава ЦЮП’ЯХ