Мистецтво шацьких фотографів – через призму об’єктива

Фотографія – це мистецтво однієї миті, яке змушує глядача через призму фотооб’єктива побачити те, що приховано від стороннього погляду: неймовірні краєвиди природи, чуттєвість людської душі…

Свою частку у розвиток мистецтва фотографії вносить молоде покоління: творчих, талановитих, креативних людей, котрі уже на початках своєї діяльності зуміли вразити глядачів оригінальністю своїх творінь.

Юна шацька фотографка Евеліна Євдокимова почала займатись фотографією три роки тому. Зізнається, що перша її спроба – це фотографування змагань з хокею, які проводились на озері Люцимер. Робила це на телефон, в якому була не дуже потужна камера.

3

Більш серйозно почала задумуватись над якістю своїх робіт тоді, коли почала проводити екскурсії у туристичній компанії «Світязь-Active». Фотографувала усі мандрівки, старалася зафіксувати маловідвідувані куточки Шацьких озер, показати красу незайманої природи, фото яких викладала у соцмережі на сторінці туркомпанії.

Разом з тим опановувала нові грані у мистецтві фотографії, слідкуючи за роботою професіоналів, дивилася відео у ютубі про те, як правильно фотографувати пейзажі та людей, рух, обирати ракурс, працювати зі світлом, як обробляти фото, адже у в кожному виді фото є своя специфіка. Звісно, не все вдавалося одразу: то ракурс не той, то фото обрізане… Але з часом наполегливість та творчий підхід дали свої результати, і з кожною новою спробою світлини ставали більш досконалими.

2

Свій перший напівпрофесійний фотоапарат фірми «Canon» Евеліна отримала у подарунок більше року тому. Починала з пейзажів рідних Шацьких озер. Так, у соцмережах зачаровували фото містичного лісу біля озера Чорне, тиша і загадковість ранкового озера, велич і краса – Світязя.

«Побачивши ці фото у соцмережах, мене запитували, чи візьмусь я за фотосесії. Подумала і погодилась, бо хотілося спробувати чогось нового. Першу фотосесію зробила на озері Пісочне, на пляжі Піцунда для молодої сім’ї – мами, тата і маленької доньки. Хвилювалася, бо не уявляла, як це має бути. Було це у жовтні минулого року, коли надворі були останні теплі дні. Приїхали на пляж о четвертій вечора та працювали майже дві години, адже треба було швидко усе робити, поки було достатньо денного світла та можна було «зловити» захід сонця в кадрі, емоції людей. Результат і мені, і замовникам сподобався, після чого з Софією (так звали жінку) навіть потоваришували. А вже після публікування декількох фото у соцмережах «посипалися» й інші замовлення», – розповідає юна фотографка.

Для новорічно-зимових фотосесій орендувала приміщення в Шацьку та облаштувала зимову фотостудію. Інтер’єр затишної кімнати, де встановили декоративний камін, ялинку, штори, коробки з подарунками, створювали на фото атмосферу справжнього новорічного свята.  Тоді ж, як зізнається Евеліна, в день, переважно у вихідні, доводилось робити по три-чотири фото сесії.

2

Зараз дівчина хоче придбати вже більш професійну та потужну фотокамеру, бо теперішня якість зображень, зізнається, уже не задовольняє творчі потреби юної фотографки.

«Хочеться удосконалюватися, рости, розвиватися, вчитися новому… А це можливо тоді, коли тримаєш у руках камеру, яка дасть тобі змогу відчути найменшу зміну настрою, вручну знайти ракурс та акцентувати фокус камери на тому, що цікаво фотографу», – розповідає Евеліна.

Зараз фото Евеліни активно використовують для своєї промоції бази відпочинку, Шацький національний парк – для оформлення стендів, сайту, випуску календариків, блокнотів та іншої поліграфічної рекламної продукції.

«Я залюбки ділюся своїми фото з різними сайтами, які популяризують туризм на Шацьких озерах. Люблю фотографувати наші краєвиди, особливо озера, хочеться показати екзотику нашого неповторного краю усій Україні, На початку карантину брала велосипед і цілий день могла їздити шукати такі особливі місця. За одну таку поїздку могла привезти більше 500 кадрів», – зізнається дівчина.

З усього, що сфотографує, обирає краще та ділиться результатом своєї роботи з публікою.

«Коли фотографую, в голові вже малюю картину того, що я хочу бачити: ракурс, світло, кольори, емоції, – зізнається Евеліна. – Пейзажі, в більшості, люблю фотографувати тоді, коли сама кудись вибираюсь. Можу довго чекати, коли сонце вигляне з-за хмар чи стихне вітер. В такому разі й на обробку світлин затрачаю мінімум часу, можу лише додати яскравості кольорів».

Евеліна й надалі планує розвиватися, удосконалювати свої уміння у мистецтві фотографії, бо переконана – що фотографу завжди буде що і як показати людям.

21-річний Влад Мальцев – також один з когорти юних фотографів, у світлинах якого Шацьк та його краєвиди постають перед шачанами у зовсім іншому ракурсі. Захопився хлопець фотографією ще у 8 класі.

8

«Розпочинав з того, що телефоном фотографував усілякі квіточки, потім – друзів та тихцем -  однокласників, чим, звісно, їх дратував. Згодом вже більше зацікавився цією справою, в Інтернеті почав шукати інформацію про те, як правильно фокусувати відеокамеру, її можливості та поради відомих фотографів. Поговорив про своє хобі з мамою та вирішили, що купимо професійного фотоапарата. Його я отримав, мабуть, у класі 10. Не міг ним нарадуватися: ходив по озерах, лазив по кущах, фотографував усе, що потрапляло під руку.  Тоді у соцмережі «ВКонтакті» створив групу, куди викладав свої фото», – пригадує Влад.

З часом хлопець зрозумів, що таки хоче своє хобі перетворити у справу життя та займатися цим професійно. І вже минулої осені за гроші, які вдалося заробити, придбав собі дзеркального фотоапарата фірми «Nikon».

4

Потужна техніка дає можливість хлопцеві відтворити не лише красу Шацьких озер, сконцентрувати увагу глядача на маленьких деталях (травинка, листок, камінчик), а й показати загадкове нічне небо над озерами, що важко зробити звичайним фотоапаратом.

5

«Це не так залежить від техніки, як від того, як ти вмієш користуватися фотоапаратом, його налаштувати. Світло – як вода: якщо струмінь води буде падати в каструлю, то вона скоро наповниться. Аналогічно – і з фото, яке роблю вночі: чим довше налаштовується апарат на фото, тим більше світла, яке ми не бачимо, а бачить камера, він забере. Можу один нічний кадр робити 30 секунд, тоді сфотографуєш і зірки, молочний шлях, комети…», – ділиться досвідом хлопець.

Зазвичай Влад працює в парі з шачанином Павлом Солов’янчуком. Зараз хлопці більше починають братися за фотосесії, бо кажуть, що раніше для цього не було технічної можливості. Тепер, маючи професійний фотоапарат, уже провели декілька пробних фото сесій.

4

«Коли ти хоча б годину когось фотографуєш, ловиш у камеру емоції, настрій, вираз обличчя, то здається, що ти знаєш її краще, ніж інші після тижневого спілкування. Дізнаєшся, від чого людина усміхається, чому сумує, від чого ніяковіє…», – ділиться Влад.

Шкодує, що перед початком карантину не вдалося реалізувати один з творчих задумів: у березні хлопці оголосили тиждень безкоштовних фотосесій, на які зголосилося більше 30 осіб. Але усе довелося скасувати через  карантинні заборони.

5

«В більшості люди дякують за фото, хоча я до своїх творінь ставлюсь критично. А коли  бере ностальгія та переглядаю ранні фото, то у порівнянні з теперішніми вони видаються мені смішними», – каже хлопець.

На досягнутому, звісно, юний фотограф зупинятися не збирається. Аби удосконалювати свої творчі й професійні уміння, шукає в Інтернеті курси, купує спеціальні книги. Зараз хлопець вчиться по серії книг відомого світу фотографа Скотта Келбі, творчістю якого захоплюється уже декілька років.

4

А в мріях хлопця – відкрити свою фотостудію, де шачани зможуть замовити серію фото родинних свят, бо саме щасливі миті найкраще та найдовше залишаються у людській пам’яті.

А ми ж бажаємо юним талантам уперто йти до здійснення своїх мрій та дарувати людям свою творчість!

4

Віта ШЕПЕЛЯ