«Найбільше радію, коли в «Лісову пісню» їдуть відпочивати та оздоровлюватися», – бухгалтерка здравниці Галина Мазурик

Без  роботи бухгалтера не обходиться жодна структура, установа чи підприємство, а від їхнього професіоналізму залежить добробут будь-якої, навіть найменшої організації. Кажуть, що бухгалтер – це друга після керівника людина, бо їхню роботу важко переоцінити в сучасному бізнесі та підприємництві.

Майже 45 років бухгалтерського стажу має  Мазурик Галина Оксентіївна, головна бухгалтерка санаторію «Лісова пісня». Застала її на звичному робочому місці. І з першого погляду навіть важко повірити, що в цій тендітній жінці з приємною усмішкою зосереджені усі фінансові потоки такої потужної  структури, як обласний санаторій «Лісова пісня», де вона вже з 1995 року обіймає цю відповідальну посаду, пише газета «Новий погляд +». 

Родом Галина Оксентіївна із села Мельники, тут народилася, виросла, ходила у місцеву школу, а старші класи – у Шацьку. Потім рік навчалася у бухгалтерській школі у Луцьку.

«За знаком зодіаку я Терези. Мабуть, тому люблю точність, рівновагу, щоб усе було чітко як у рахунках, так і в житті. В школі легко давалася математика, хоча й інші предмети також добре знала. На той час мені здавалося, що професія бухгалтера є дуже вагомою у суспільстві, у кожній організації, що тільки він може проконтролювати, щоб у підприємстві ніде нічого «не губилося», працювало чітко, з доходами та видатками, прибутками, а люди отримували за свою роботу хорошу зарплату. Тому, мабуть, і обрала цю професію», – ділиться спогадами Галина Мазурик.

Після бухгалтерської школи першим місцем роботи молодої спеціалістки став Шацький промкомбінат, де працювала бухгалтером майже 20 років. Заодно на початку 1980-х років здобувала освіту у Березнянському лісному технікумі за спеціальністю «Бухгалтерський облік». Вчитися там, каже, було дуже легко, адже мала практику роботи в установі,  і вже навіть у дечому могла подискутувати з самими викладачами. То й не дивно, коли після завершення навчання та складання усіх іспитів отримала червоний диплом.

На початку 90-х років на базі Шацького промкомбінату латвієць заснував фірму «Артур», а потім – «БремАрт» з іноземним (німецьким) капіталом. Тоді ж нині покійний директор промкомбінату Володимир Гінайло порекомендував взяти на роботу головним бухгалтером молоду та відповідальну працівницю Галину Мазурик, сказавши тому: «Бери цю жіночку головним бухгалтером. Вона тебе ніколи е підведе, бо поки усі документи не «розгребе», із-за столу не встане».

Перший рік на новій посаді для молодої працівниці видався важким, адже робота головного бухгалтера значно відрізнялася від роботи простого працівника бухгалтерії, в першу чергу, рівнем відповідальності. Окрім того, фірма мала справу з іноземним капіталом, і у розрахунках треба було враховувати коливання курсу долара та багато інших нюансів, «пережити» часті перевірки різних контролюючих структур…

Згодом на початку 1990-х років між місцевим керівництвом та іноземними співвласниками розпочались певні непорозуміння, і так сталося, що керівника-латвійця з фірми збулися. Галина Оксентіївна відмовилася працювати з новим керівництвом, бо вважала таке рішення щодо латвійського співвласника, якого поважала за толерантність, виваженість та стриманість – несправедливим.

Без роботи жінка не залишилася, і вже згодом влаштувалася бухгалтером у поштове відділення в Шацьку. Але репутація відповідального працівника та справжнього професіонала своєї справи зіграла неабияку роль у подальшому житті Галини Мазурик.

В той час директором санаторію «Лісова пісня» працював Микола Шидловський. У 1995 році в санаторії була перевірка з аудиторів та КРУ, яка знайшла певні бухгалтерські недоліки.

«Жінка, яка була серед ревізорів, раніше проводила аудит у фірмі «БремАрт». Вона ж і порадила Миколі Шидловському взяти мене на роботу. Пам’ятаю телефонний дзвінок з приймальної санаторію, в якому передали прохання директора приїхати та спеціально прислали за мною авто. Тоді ж і запропонували мені очолити бухгалтерський відділ», – пригадує Галина Мазурик.

 І от уже 25 років незмінним головним бухгалтером здравниці є жінка, котра знає про фінансові потоки установи усе до найменших дрібниць.

«Кажуть, що зі зміною директора з посади має піти й бухгалтер. Але за 25 років я встигла пропрацювати з трьома керівниками здравниці – Миколою Шидловським, Віктором Карпуком, а тепер – і з Русланою Дибель. І жоден з них не мав претензій до моєї роботи чи висловлював намір замінити мене, бо, хоч як би не було, але будь-якому керівникові потрібно мати бухгалтером людину, котрій довіряє. І для мене це неабияке визнання зі сторони цих поважних в районі людей», – розповідає Галина Оксентіївна.

Зараз у її підпорядкування працює 6 бухгалтерів, бо об’єм роботи в санаторії дуже великий: порахувати та виплатити зарплату 250 працівникам здравниці, контролювати та забезпечувати фінансуванням матеріальну групу товарів, харчоблок, вчасно сплатити податки, здійснювати різні проплати рахунків, мати постійний контакт з постачальниками… І весь цей процес неухильно протягом 25 років контролює Галина Мазурик.

За довгі роки роботи навчилася співпрацювати на довірі з колегами-бухгалтерами з інших підприємств та установ. Жінка каже, що це є дуже важливим фактором у їхній роботі. 45-річний бухгалтерський досвід, доведені до автоматизму навики даються взнаки, бо ж тримає в голові зо 20 номерів мобільних та стаціонарних телефонів, які в будь-який час можуть знадобитися у роботі.

«Найбільше радію, коли  в розпал літнього сезону в санаторії багато відпочивальників, – ділиться Галина Оксентіївна. – Тоді здравниця має можливість заробляти, а за ці кошти розвивати лікувальну базу, купувати нове обладнання, робити ремонти у кабінетах та спальних корпусах, виплачувати людям достойну заробітну плату чи премії, аби ті не тікали за кордон на заробітки… Приємно, коли люди їдуть на оздоровлення до наших лікарів. І якщо наша медицина з кожним роком буде все більше розвиватися, тим більше людей сюди приїжджатиме».

На запитання, чи не хочеться відпочити від цифр та розрахунків, каже, що в її житті є певний баланс: коли втомлюється від клопіткої домашньої роботи, бо тримає чимале господарство - то відпочиває на роботі біля цифр та звітів. Коли ж на роботі втомлюється – відволікається вдома фізичною роботою на полі чи городі.

Окрім колег, поважають Галину Оксентіївну й односельчани, котрі двічі обирали її депутатом у Шацьку селищну раду, довіривши їй відстоювати їхні інтереси. Хоч і не мала стосунку до колгоспу, але мельниківці також довірили їй бути головою групи з розпаювання земель та майна колишнього КСП.

Чотири роки тому Галина Оксентіївна досягла пенсійного віку, але улюблену роботу поки що залишати не хоче, бо переконана, що поки є сили працювати – доти є сили й натхнення жити!

А ми ж, своєю чергою, щиро вітаємо Галину Оксентіївну та увесь її бухгалтерський відділ з професійним святом – Днем бухгалтера, який відзначають 16 липня, та зичимо міцного здоров’я, успіхів у нелегкій справі заради процвітання перлини Волині – санаторію «Лісова пісня»!

Віта ШЕПЕЛЯ