Житель Піщі виготовляє «брендові» човни-чайки за дідівською технологією

18 Липня 2020, 11:27
9876

Коли заходить мова про човен, то одразу поринаєш в минуле і уявляєш дерев’яні крипи, на яких веслували по річках та озерах наші прапращури, а ще – козацькі «чайки», завдяки яким українські герої здобули багато перемог. 

І нехай човни, які гойдаються на хвилях шацьких озер мало схожі на своїх попередників, зате через століття пронесли їх енергетику та не втратили своєї значущості до тепер, пише газета «Шацький край».

Майстер із виготовлення човнів, острів’янин Віктор Кот, пишається своїм ремеслом, а зокрема тим, що воно ведеться у родині ще від діда Захарія і поступово переходить до його сина Сергія. І хоч багаторічна служба у прикордонних військах України змушувала інколи полишати улюблену справу, але ні в якому разі не назавжди.

На даний час чоловік живе та працює в селі Піща. Освіта столяра-різьбяра, захоплення рибальством, мисливством посіли головне місце у його житті. Тим паче, коли у сім’ї росте троє дітей – важливо бути поруч та брати участь у їх вихованні.

Читайте також: Юний репер зі Світязя пише пісні та мріє про велику сцену

Дід Віктора, Захарій Шульга, був корінним острів’янином та усе життя пропрацював у Шацькому рибгоспі. Рибним промислом займався на озерах поблизу села Острів’я, а зокрема, озері Луки. Окрім цього він мав золоті руки та самостійно  виготовляв човни різного призначення для своєї організації та односельчан.

Чоловік також плів рибальські сітки різних видів, жаки, ятері та інші професійні знаряддя. Оскільки сини жили далеко від нього, то свою майстерність Захарій передав зятям, одним з яких був батько Віктора. Отак і виник у родині свій брендовий човен. Він вирізнявся з-поміж інших вигнутими бортами та дном, що чимось нагадував козацьку «чайку». Тому дід любив примовляти: «Не хвилюйтесь, корито не зроблю – буде, як «чайка». Розміри виробу досвідченого майстра наступники майже не змінювали, а лише дещо вдосконалили його загалом.

Коли діда не стало, Віктору виповнилося чотири роки, тому  майструвати човни навчався вже від батька. Спочатку спостерігав за процесом, а через певний час й сам долучився до роботи. Від нього було що перейняти. Адже будучи столярем-самоучкою, Микола Кот за допомогою спеціальних станків бездоганно виготовляв з дерева столярку та багато інших виробів. Для односельчан-рибалок та інших замовників, міг за весну змайструвати двадцять шість човнів. Батько та син їздили на цей промисел до Шацька, Пульма, Мельників та інших населених пунктів району.

Читайте також: Медичний туризм на Пісочне та світовий велотуризм біля Світязя: декілька міркувань щодо формування стратегії розвитку регіону

Мій співрозмовник зізнався, що у роботі йому допомагає щось надприродне, адже виміряти та відрізати ‑ це одне, а коли рука сама знає, де і з якою силою потрібно натиснути – це дароване Богом чуття.

2

«Свій перший човен майстрував під пильним батьківським оком і, як зараз пам’ятаю, що дуже хвилювався. Самостійно цього не робив, бо думав, що мій «вчитель» завжди буде поряд і у складний момент дасть потрібну підказку. Та коли тата не стало, я дещо розгубився, адже виявилося, що розмірів та інших  важливих моментів технології виготовлення човнів ніколи ніхто не занотовував. Але відступати не збирався, бо хотів гідно продовжити чоловічу справу своєї родини. І сталося щось неймовірне – тато з’явився уві сні та  підказав певні проміри. Після цього я сміливо продовжив свою роботу, а мої човни й надалі служать людям», - ділиться спогадами Віктор Кот.

За словами пана Віктора, найважливіше у цій справі - вибрати та підготувати соснову або ялинову деревину без сучків та природних дефектів. Як її підготуєш, піддаючи усіляким природнім впливам, таким і буде кінцевий результат. Розподіливши готові дошки за товщиною та структурою, можна розпочинати виготовлення дна, бортів, передньої та задньої частини та всього іншого. Далі на човняра чекають кропіткі процеси стягування дощок, фугування швів спеціальними засобами, зачищення кантів та усієї поверхні, і, нарешті, фарбування.

Весла – невід’ємний атрибут човна. Вони мають бути міцними, надійними та легкими водночас, тож тополя та осика для них підходить якнайкраще.

Спеціальні станки, які дісталися у спадок від батька, значно полегшують та пришвидшують робочий процес. У цьому році пан Віктор змайстрував вісім човнів, і він цілком задоволений таким результатом, адже тепер замовників дещо поменшало.

«Дерев’яні плаваючі засоби поступово замінюють на  гумові та фанерні. Колись човни ще й  слугували жителям села для перевезення вантажу з одного берега на інший: сіна, лози, тощо. На них також діставалися за острів нашого озера у ліси Кам’янки збирати ягоди та гриби, оскільки через зарослі туди було складно потрапити. Великі човни називали «караванами», пливучи на яких за допомогою спеціального засобу, «барана», рибалки тягнули невода, а на малих - доправляли снасті та відвозили рибу до берега. Їх довжину від колись та й до тепер міряють хвилями: дві хвилі, три хвилі. Щоб вони витримали справжній натиск стихії – майструють міцні та високі борти»,  ділиться розповідями чоловік, почутими від своїх попередників.

Працює майстер без поспіху, з душею, знаходячи для улюбленої справи час між буденними клопотами. Та незалежно від швидкості роботи і технічної підтримки, найвищий показник оцінювання власної роботи – якість.

Замовники човняра – це переважно рибалки із навколишніх населених пунктів району та любителі прогулянок по воді. Окрім цього, разом з іншими активістами села, Віктор Кот веде боротьбу з браконьєрством, вболіває за чисте довкілля.

Отак і ведеться, що човни діда Захарія завдяки онукам-правнукам все далі в майбутнє пливуть.

1

Людмила МАКСИМЧУК

Коментарі
19 Липня 2020, 14:16
творчої наснаги,та міцного здоровя.приїдем з сином за човном
19 Липня 2020, 23:36
І в с.Світязь є майстер-човняр. А сини його файні столяри, вікна, двері, ліжка роблять. То Віталік і Валік. ПРОХАННЯ і ро них напишіть !!!!
Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024