«Професія медика – моє покликання», – лікарка санаторію «Лісова пісня»
Якщо запитати будь-кого, яка ж з професій є найгуманнішою, більшість, не задумуючись, відповіли б: лікаря. Саме медиків називають посередниками між людиною та Богом, рятівниками людських душ та тіла, завдання яких – налагодити роботу людського організму так, аби він працював як злагоджений годинниковий механізм.
Понад 30 років лікарем-ендокринологом працює Лариса Дудіна. З них останніх сім років – у КНП «Любомльське ТМО Любомльської районної ради» та більше двох років очолює відділення лікування діабету у санаторії «Лісова пісня», пише газета «Новий погляд+».
Розмова напередодні Дня медика (це свято в Україні відзначають у третю неділю червня) з Ларисою Анатоліївною відбулася … у її робочому кабінеті в лікарні, коли перед його дверима вже зникла чималенька черга пацієнтів. Лікарка каже, що такі черги перед її кабінетом – не рідкість, адже в день доводиться приймати від 15 до 30 людей. Та жодного разу за будь-яких обставин Лариса Анатоліївна не відмовляла людям у прийомах, завжди ішла додому лише тоді, коли приймала останнього хворого.
ЇЇ шлях до медицини розпочався ще у дитинстві, коли її прабабуся, знана у селі Підгородне Любомльського району як сільська повитуха (бо ж прислуговувала та допомагала місцевій полячці-акушерці), а згодом бабуся водила малу до лісу та розказувала і показувала трави, що широко тоді застосовувалися у народній медицині. Пам’ятає Лариса Анатоліївна й те, що бабцю у селі називали Милосердна. Можливо, й від неї успадкувала потяг до медицини.
Хоч і народилася пані Лариса аж у Іркутську (Росія), куди її мама у 1950-х роках поїхала на комсомольське будівництво, проте освіту медика приїхала здобувати до Ковеля. Після закінчення училища під час розподілення для роботи обрала місто Дніпропетровськ, де був медичний інститут, бо у планах молодої спеціалістки було й здобуття вищого медичного фаху. У місті на Дніпрі декілька років працювала медсестрою в реанімаційному відділенні в обласній лікарні ім. Мечникова, отримавши статус реанімаційної медсестри вищої категорії. Вступити до інституту вдалося лише з третьої спроби, адже на той час вже мала на руках новонародженого сина.
Після восьми років навчання в університеті та інтернатурі вже на практиці здобуті знання довелося застосовувати у діагностичному центрі Дніпропетровська. Разом із тим – щирим словом, професіоналізмом та хорошою роботою здобувала повагу колег та довіру пацієнтів. Як результат – до досвідченої лікарки до сих пір телефонують колишні пацієнти із Дніпропетровська та частенько просять поради.
У 2012 році доля внесла свої корективи у розмірене життя родини: захворіла мама Лариси Анатоліївни, а сина перевели працювати до Києва. Тоді ж родина вирішує переїхати на малу Батьківщину – у село Підгородно. Висококваліфікованого медика радо прийняли у дружньому та згуртованому колективі тоді ще ТМО Любомльського та Шацького районів, тому й працювати на той час доводилося теж на дві лікарні – Любомльську та Шацьку.
Найбільше, як розповідає лікарка, в останні роки люди стали більше хворіти на цукровий діабет, зокрема, другого типу.
«Це переросло у своєрідну епідемію. Стресові ситуації, неправильне харчування, безгрошів'я, закордонні заробітки – усі ці фактори, хоч ми і не помічаємо, але згубно впливають на наш організм, і, зокрема, на роботу ендокринної системи. Стосовно екології, то вона мало впливає на стан здоров’я місцевого населення, адже вона, у порівнянні з іншими регіонами, у набагато краща. Зараз Волинь – серед областей, де збільшилась кількість людей, особливо молоді, з дефіцитом йоду в організмі, звідси проблеми з роботою щитовидної залози. Навіть якщо в організмі є нестача йоду, то маємо це виправити, розповідаючи людям про елементарні речі, наприклад, те, що на столі для салатів та інших страв має обов’язково бути йодована сіль», – переконана лікарка.
Сьогодні лікарі-ендокринологи – одні з найбільш затребуваних спеціальностей, адже діабет – це світова проблема, а не лише України. Порушення роботи ендокринної системи, своєю чергою, тягне своєрідні «збої» роботи серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту та інших органів. Тому й проблему доводиться вирішувати комплексно, зважаючи на роботу та стан організму пацієнта, шукати методи лікування, котрі дадуть позитивний результат.
Вагомим кроком для людей з порушенням роботи ендокринної системи Лариса Анатоліївна вважає ініціативу керівництва санаторію «Лісова пісня» та відкриття на його базі реабілітаційного відділення цукрового діабету. А очолити його запросили досвідченого ендокринолога з 30-річним досвідом роботи, лікаря вищої категорії Ларису Дудіну. Своєю чергою, лікарка радіє такій довірі з боку керівництва санаторію та взялася старанно виконувати ввірений їй фронт нелегкої роботи з реабілітації людей, хворих на цукровий діабет, котрі приїжджають у здравницю з різних куточків України.
Цукровий діабет – хвороба невиліковна, а в групі ризику опиняються переважно люди старшого віку. Тому для профілактики лікарка радить хоча б раз у пів року робити аналіз на вміст цукру. Для цього потрібно звернутися до свого сімейного лікаря та пройти обстеження, і якщо виявляться проблеми – піти до ендокринолога. Дещо збільшилась кількість хворих з цукровим діабетом і серед дітей. На відміну від дорослих, в яких ця хвороба є набутою, у дітей – це своєрідна «поломка» імунітету. Відтак у них треба шукати причину збою роботи імунної системи та лікувати, в першу чергу, її.
Людям старшого віку при діабеті Лариса Анатоліївна радить займатися руховими вправами – їздою на велосипеді, ходьбою, плаванням та обов'язково перейти на правильне та збалансоване харчування. Бо лише у поєднанні прагнень лікаря допомогти людині та бажанні самої людини виконувати рекомендації медиків можна досягнути високих результатів.
Напередодні свята своїм колегам-медикам Лариса Дудіна бажає, найперше, здоров'я та сили, витримки та натхнення й надалі допомагати людям, адже, не зважаючи на будь-які труднощі, саме вони мають завше стояти на сторожі здоров'я своїх численних пацієнтів, повертаючи їм радість життя.
Віта ШЕПЕЛЯ