«Друкована преса під пресом прогресу» та чи лежить він на нашій шацькій районці

Важко уявити сучасне суспільство без інформації, основних засобів її передачі та професійного погляду на події і факти нашого життя. Ще зовсім недавно наші предки обходилися без мобільних телефонів, Інтернету та соціальних мереж. Жили просто та роз­мі­рено, дізнаючись про новини з телепередач та газет.

Відлунням тогочасного життя сьогодні є все ще досить численні друковані ви­дання, які поступово втрачають своїх передплатників і пере­ходять на роботу онлайн, де інформацію читачі можуть отримати швидше і дешевше. Недарма існує такий вислів, що нагадує ско­ромовку: «Друкована преса під пресом прогресу». Але медіа-ана­літики стверджують, що ніякий Інтернет не замінить газету, бо саме вона змушує читача думати, – пише газета «Шацький край».

Одні читають газети вдома за чашкою кави, інші – під час пе­рерви на роботі, чи для роботи, або ж під час довгих переїздів… Вони вважають їх для себе цікавими і мають своє улюблене, пе­ре­вірене роками, друковане видання. Інші ж переконані, що газети – це нудно й немодно та взагалі в них не зазирають. А є й такі, що пе­­ред тим, як придбати чи передплатити газету, довго думають, скі­­­льки й що у неї можна загорнути.

Та йдеться не лише про затребуваність газет у сучасному сус­­пільстві чи перевагу над ними інтернет-видань, а районну газету «Шацький край» та її імідж серед населення. Усім відомо, що головна перевага районки над іншими виданнями – близькість до людей, що народжує теплу атмосферу довіри. Газетярі й спо­живачі їхньої продукції, як то кажуть, варяться в одному казані що­денних життє­вих проблем. Тож люди зацікавлені у передплаті га­­зети, бо хочуть знати насамперед те, що відбувається у Ша­ць­кому районі.

Пройшовши нелегкий шлях реформування, друковане видання «Ша­цький край» на сьогоднішній день є товариством з обмеженою відповідальністю, має для цього всі потрібні документи і працює на подальшу перспективу.

Головний редактор районної газети Віктор Грицюк розповідає:

Віктор Грицюк

«Ми «розійшлися» з владою цивілізовано і демократично, відтак і співпраця проходить злагоджено, згідно з затвердженою прог­­рамою про висвітлення її діяльності. Планів і задумів є дуже багато, але не менше й складнощів, бо ніщо саме по собі не відбувається. Зараз говорять про те, що ра­­­йонним газетам дуже важко витримати конкуренцію з інтер­нет-виданнями. Але от в нашому районі ще є цілі села без Ін­тернету: Ростань, Хрипськ, Вільшанка, Плоске, Вілиця, Адамчуки та інші, й наша газета для їх жителів залишається основним дже­релом міс­це­вих новин, які так детально та масштабно не по­дадуть ні цент­ральні видання, ні сайти. На даний час є ве­лика проблема з не­­достатньою кількістю листонош у відділенні поштового зв’язку Ша­цька, а відповідно і доставкою газет на деякі вулиці селища. Але все це тим­часові труднощі. І хто б там що не говорив, а я вважаю, – ра­йонка поки не­замінна. Поки що».

На основі часткового опитування та керуючись власним досвідом, можу сказати, що частіше до газети звер­­таються посадові особи, дер­жавні службовці, керівники району та державних установ. Але багато чого залежить від самої людини, її осо­бис­тих вподобань, середовища, в якому вона зростала, оточення, про­фесійної діяльності та іншого. Що ж стосується вікових категорій, то най­більшу кіль­кість «нечитачів газети» ста­новить ау­диторія віком від 18 до 34 років, а чи­тачів – люди середнього, перед­пен­­сійного та пенсійного віку.

Хто читає газету «Шацький край», що знаходять в ній цікавого та яким хо­тіли б  бачити своє видання, дізна­ва­­лася у жителів району.

Валентину Денисюк, поетесу та на­родну майстриню, безперечно, можна вважати однією з найвід­да­ні­ших читачів «Шацького краю». Добре па­м’ятає, як газета увійшла в її життя, адже саме тут вперше роз­містили матеріал про її творчі здо­бутки. Сьогодні пані Валентина на зас­луженому відпочинку, але, як завжди, наполегливо творить.

3

Валентина Денисюк

«Люблю місцеву газету і читаю її відтоді, як переїхала до Шацька із рід­них Колок, і за районними нови­нами, в першу чергу, слідкую на її сто­рінках. Не применшуючи вар­тос­ті елект­ронних засобів масової інфор­мації, вважаю, що саме місцеве дру­ко­ване видання виконує важливі гро­мадські завдання, висвітлюючи чи­та­чеві пов­сякденні події та важливі проб­леми районного життя; розповідає про тих, хто живе та працює на Шач­чині, дбаючи про її добробут. Особливо до вподоби розповіді про митців, народних умільців, які творять красу своїми руками. На мою думку, в газеті не вис­­тачає літературної рубрики, де можна було б прочитати вірші міс­цевих поетів та розмістити власні»,– ділиться своїми вра­жен­нями та думками відома шачанка.

Ніна Вирвич, начальниця відділення державного казначейства у Шацькому районі, розповідає:

5

Ніна Вирвич

«Як керівник державної установи я зо­бов’язана знати про те, що відбувається в районі. Але «Шаць­кий край» читаю тому, що він мені дуже подобається. З газет діз­навалися про новини мої батьки, тож ця звичка назавжди увійшла і в моє життя. Особливо подобається рубрика, яку веде го­ловний редактор Віктор Грицюк «У світі цікавих новин».

Підприємиця Наталія Дзядук зізнається:

«Я рідко читаю га­зети, але вони мають перевагу над усіма іншими засобами масо­вої інформації – це запах друкованого паперу. Адже електронні но­сії так не пахнуть (сміється). На перший погляд це несуттєва пе­ре­вага, але підсвідомо змушує звертатися до друкованих ви­дань: загальноукраїнських, обласних, районних, щоб почитати «свіжі», як запах  щойно видрукованої газети, новини. У зв’язку з тим, що ми крокуємо до Європи, читання друкованих ЗМІ, зокрема, га­­зети «Шацький край», має стати правилом хорошого тону і та­кою ж звичкою, як чашка кави вранці».

Пульмівчанка Людмила розповіла про свою маму, Наталію Бебко, 72-річну жительку села Залісся, котра, незважаючи на по­­­га­ний зір, за допомогою окулярів, а інколи й лупи перечитує ра­­йонну газету та ще їй все детально переказує, бо любить. Особ­ливо радіє, коли трапляються нариси про долю односельчан або ж ро­вес­ників, з якими давно не бачилася.

«Раніше завжди передплачував та читав газету «Шацький край». Розумію, що всім не вгодиш, але на даний час вона для мене малоцікава. Про місцеві новини дізнаюся з інтернет-видання «Ра­йон Шацьк». Так простіше і передплачувати не треба. Оскільки час не стоїть на місті, редакційному колективу пот­рібно втілювати в життя нові ідеї та шукати сучасні шляхи, щоб покращити дру­коване видання. Звичайно ж і без суттєвої фі­нан­сової підтримки тут не обійтися», – поділився своїми думками житель села Світязь, не бажаючи називати свого імені.

Шачанин Микола Мелюх розповідає, що без газет не уявляє свого життя. Ще працюючи у меблевому цеху Шацького промис­ло­­­вого комбінату та отримуючи не­ви­соку зарплатню, передпла­чував близько 10 примірників преси, а це – майже 80 карбованців.

«Газету «Шацький край» отри­мую та читаю «від корочки до ко­рочки» з часу її заснування. Без неї я б утра­тив зв’язок зі «світом», а так в курсі всього, що відбувається в ра­йоні. Для кожного знадобляться програма те­лепередач та рекламні оголо­шення. Особисто для мене вона ці­кава та змістовна. Тож пе­редп­лачував рідну газету і буду це ро­бити, якою б вона не була та скі­льки б не кош­тувала, – зауважив чо­ловік та до­дав наостанок, – стра­шенно не люблю, коли рвуть газети, адже сам їх не викидаю, а складаю у шафі».

Його дружина Лідія каже, що у день отримання преси з нетерпінням чекає на «Шацький край» та декілька разів зазирає до поштової скриньки, аби швидше дізнатися про місцеві новини.

«Газета справді цікава – охоплює головні події нашого району та част­ково торкається найважливіших по­дій України, зокрема війни на Сході. Особисто мені подобаються до­писи про історію рідного селища, архео­ло­гічні знахідки району, спо­гади очевид­ців минувшини, нариси про земляків. На мою думку, такі ма­теріали цікаві кожному, особливо до­­помагають мо­лоді більше діз­натися про наше ми­нуле», – розпо­відає із захопленням вчитель історії ОЗ НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – гімназія» смт Шацьк Віта Сулім.

2

Віта Сулім

Одна з прихильниць «Шацького краю» радить завести рубрику, яка дала б змогу ближче спілку­ва­тися з читачами, на зразок: «Нам пишуть», «Читачі повідомляють», «Ре­дак­ційна пошта» тощо, адже такий зворотній зв’язок є важливим для редакції. Це допомогло б досягти більшого успіху у роботі та збі­льшити тираж видання.

Голова Ростанської сільської ради Мирослава Кликоцюк запевняє:

1

Мирослава Кликоцюк

«Районна газета – невід’ємна частинка життя міс­цевих жи­телів і має бути першою у списку всіх інших друкованих видань. Вона знайомить не лише з новинами, а й важливими пос­тановами, роз­порядженнями, змінами в законодавстві, які слід знати поса­до­вим особам. На її сторінках кожен охочий може розмістити вітання з днем народження, ювілеєм подружнього життя та іншими важливими подіями, а також некрологи, присвячені пам’яті рідних та близьких, які пішли з життя. Звісно, у кожного до газети знай­дуться свої зауваження, адже вдоско­на­ленню друкованих видань не­має меж, але особисто мені все в ній подобається і лише хо­ті­лося, щоб події висвітлювалися більш об’єктивно».

Скільки людей, стільки й думок. Тож передплачуйте газету «Ша­цький край», бо вона – своя!

Наостанок бажаю нашим журналістам подальшого професійного зростання, збільшення тиражу, фінансових вливань і, звичайно ж, гідної оцінки влади та поціновувачів газетярської праці, бо ж хто володіє інформацією – той володіє світом! А ще – бути незмінно пот­­рібними й цікавими громаді, на благо якої вони пишуть, жерт­вуючи своїм вільним часом та не досипаючи ночами.

Людмила МАКСИМЧУК