«Пляж біля озера Чорне та піщаний кар'єр на Карасинці заміняють мені мати для приземлення», – юний паркурист із Шацька

У житті немає кордонів, є лише перешкоди, які можна подолати. Це – головний девіз паркуру.

Шачанин Іван Солодуха, на перший, погляд звичайний хлопець, навчається у школі, допомагає батькам. Але у нього незвичайне хобі. Він – фанат паркуру, а отже теперішня розмова із юним трейлером (людина, яка займається паркуром. – Авт.) про те, з чого починав та чого вдалося досягнути, – пише газета «Шацький край».

«Я займаюсь цим практично кожного дня. Мені було 6 років, коли вперше на Ютубі я побачив відео про паркуристів і дуже захотів освоїти цей вид спорту. На задньому дворі нашого будинку лежала куча піску. Я підготовив поверхню і почав відпрацьовувати перший елемент. Після понад ста спроб мені нарешті вдалося зробити свій перший перекид», – починає нашу розмову Іван.

6

Що ж таке паркур? Це не просто вид екстремального відпочинку і розвага, паркур – це мистецтво подолання будь-яких перешкод з використанням різних спортивних навичок гімнастики та легкої атлетики. Заняття паркуром вчить володіти своїм тілом і блискавично приймати рішення. Перші спроби рекомендується починати в природних умовах – з вуличних тренувань. Тоді трейсер звикає до різних поверхонь і матеріалів, розпочинає боротьбу зі своїми страхами. Трейсери -- це вільні люди, що уміють прокласти дорогу крізь будь-які перешкоди: машини, дерева, стіни, будинки, парапети і поручні. Все, що потрібне трейсеру – хороша фізична форма і психологічна готовність до будь яких життєвих ситуацій.

Напрямок паркуру у Івана – це фріран, який включає переважно акробатичні елементи, такі як сальто вперед-назад, бокове сальто, сальто від стіни, різні рухи ногами в повітрі тощо.

«Головне завдання в паркурі, – пояснює мені хлопець, – це дістатися до будь якого приміщення, подолавши перешкоди, і зробити це треба якнайшвидше. У фрірані головне не швидко, а гарно і оригінально.

Фріраном я займаюсь вже майже п’ять років. Коли тільки починав, то багато чому вчився на своїх помилках. В залі я мало тренувався. Певний період часу у Шацькій ДЮСШ був тренер з легкої атлетики Віктор Васильович Пахалюк, який допомагав мені правильно виконувати вправи, підказував, вчив. Навіть у Ковель на змагання возив, де я отримав свій перший диплом. Та, нажаль, він виїхав з Шацька. Ось і навчаюсь всього на вулиці. Пляж біля озера Чорне, кар’єр на горі Карасинець заміняють мені мати для приземлення. Хоча всі сучасні атлети тренуються в залах. Там можна навчитися відпрацювати будь який трюк».

6

Паркуром можна займатися самостійно, але набагато краще, коли поруч є ще хтось. Набагато швидше можна досягнути хороших результатів, коли є на кого рівнятися. Тому зараз Іван займається зі своїм товаришем Денисом, з яким познайомився через Інстаграм. Як згодом виявилося, він брат його однокласниці. Денис для Івана наразі є, так би мовити, наставником, тому що у нього більший стаж у цьому виді спорту. Нещодавно у хлопців з’явився ще один напарник з паркуру.

На запитання, як до хобі Івана ставляться батьки, усміхнувся.

«Мама сказала, щоб при ній цього не робив, а тато вже звик. Адже займаючись чоловічою роботою на вулиці, він постійно бачить мої тренування», – відповідає юний паркурист.

Чому саме паркур вибрав хлопець, запитую Івана.

«Тому що він розвиває. Вдосконалює фізично і духовно. Адже перед тим, як виконати будь який трюк, необхідно підготувати своє тіло і мозок до нього. Щоб відпрацьовувати елемент за елементом, потрібно працювати на витривалість. А для цього потрібно бути фізично підготовленим», – каже хлопець.

Свої заняття Іван знімає на відео і виставляв у Інстаграм. Спочатку це були прості ролики без музики, що мали зовсім мало переглядів.

Наразі це вже гарне відео, з уповільненою зйомкою, де можна побачити всю красу стрибків, перекидів тощо. Кількість переглядів за два дні сягає більше 500 лайків. Як каже хлопець, це дає йому змогу більше спілкуватися з такими, як він, трейсерами, які можуть навчити того, що в нього ще не виходить.

6

Ліана МИСЮРИНА