«Робота на круїзному лайнері дає унікальну можливість побачити світ», - шачанка Мар’яна Гірич

13 Квітня 2019, 11:00
Шачанка Мар'яна Гірич працює на лайнері та подорожує світом 6661
Шачанка Мар'яна Гірич працює на лайнері та подорожує світом

Далекі Філіппінські острови, загадкові Бора-Бора (Французька Полінезія) та Мексика… Це той неповний перелік туристичних країн, де вда­лося під час роботи на круїзному лайнері по­бувати шачанці Мар’яні Гірич.

Ще у студентські роки дівчина прагнула до манд­рів та використовувала будь-яку мож­ли­­вість для подорожей Україною та країнами бли­зького зарубіжжя. Наснаги побачити та відк­рити для себе інші країни світу додала робота у готелях Греції, де два сезони проходила прак­тику під час навчання у Київському націона­ль­ному торговельно-економічному університеті на спеціальності «Менеджмент туризму». Там чо­тири роки тому вперше почула про роботу на круїзних лайнерах, яка давала можливість не лише заробити, а й побачити екзотичні ту­рис­­тичні країни.

13
На круїзному лайнері дівчина працює офіціанткою
На круїзному лайнері дівчина працює офіціанткою

«Стала шукати інформацію в Інтернеті, довго придивлялася до різноманітних фірм. Зрештою, «націлилася» на всесвітньо відому американську туристичну компанію «Princess kruises», яка володіє майже 30 лайнерами по всьому світу, та подала туди заявку», – роз­повідає Мар’яна.

Майже три місяці знадобилося, аби належно оформити доку­менти, пройти співбесіду, тести та відбір, адже компанія ставить певні вимоги до персоналу.

11

«Співбесіда, яку проводив іта­лієць – представник компанії, про­­ходила в Одесі. Були тести на знання англійської мови, за­га­льні стандарти обслуговування, пра­вила безпеки. Були запитання і про сам корабель. Обов’язкова умова – мати 2,5 років стажу ро­боти у го­­телях чи ресторанах ви­со­кого класу (не менше «три­зіркових»). По­таланило мені з тим, що я вже мала досвід ро­боти у готелях Гре­ції та у готелі «Хілтон» у Києві, тож цей вишкіл якнайкраще підго­тував мене до того, що чекало на лайнері. З однієї сторони, спроба влашту­ва­тися на круїзний лайнер – це великий ризик, бо потрібно було вит­ратити не одну тисячу гри­вень, аби пройти відбір. Зреш­тою, місце на кораблі виявилося таки моїм», – каже Мар’яна.

Дивувала дівчину і турбота ком­­­панії про своїх найманих пра­ців­ників: їх усіх направили на ме­догляд у клі­ніку, адже це – запо­рука безпеки пасажирів. Також за ра­хунок ком­панії купували квитки на літак для пра­цівників та при пот­ребі – замов­ляли кім­нати у го­те­лях.

12
Лайнер - робоче місце шачанки
Лайнер - робоче місце шачанки

На кораблі Мар’яна працювала офіціанткою та обслуговувала «швед­ський стіл» і пасажирів біля басейнів, інколи допомагали прибирати. Проте спочатку новачків направляли вчилися у їдальні для персоналу, а вже потім – до клієнтів. Загалом робочий графік становив 12 годин в день (з 11 ранку до опівночі з півторагодинною перервою на обід).

«За обідню перерву встигали поїсти й відпочити, робили все на «автоматі». Узагалі життя на лайнері – динамічне та спов­нене руху. Це своєрідне містечко на воді. Хоч там є своє доволі жорсткі правила. Наприклад, не можна було розмовляти по те­лефону у коридорах. Ми суворо дотримувалися правил сорту­вання сміття, економили воду, а обслуговуючому персоналу  забо­роняли мати у кімнатах електроприлади, наприклад, невелику елект­­роп­литку. Якби цих правил не дотримувалися, була б справжня ка­таст­рофа», – ділиться враженнями дівчина.

Перше враження від круїзного лайнера «Еmerald Princess» шо­ку­вало шачанку: велетенське судно, на борт якого могло уміс­ти­тися дві третини населення Шацька, з розкішними кімнатами для па­са­жирів, спортзалами, СПА-салонами, кафе та 8 ресторанами, розва­жальними закладами та казино – усе дихало розкішшю та блис­ком. Кімнати для персоналу були більш скромними (роз­ра­хо­вані на двох людей, з санвузлом на дві кімнати), але чистими та затишними.

10

Серед трьох тисяч пасажирів більшість – американці старшого віку, котрі після виходу на пенсію подорожують та відкривають для себе світ. З обслу­говуючого персоналу лише до 20 українців, решта – вихідці з Сербії, Азії та Філіппін (майже 80%). Траплялося, що на роботу (найнижчі посади з обслуговування та прибирання) йшли люди, котрі зов­сім не розуміли суті своїх обо­в’язків, лише спо­кушалися мож­ливістю поп­лавати на лайнері. Але вони довго не затри­мува­лися, бо їх звільняли через те, що не сп­рав­лялися зі своїми обо­в’яз­ками.

Робота на лайнері була дуже важкою, та все ж була можливість у єдиний на два тижні неповний (до третьої години дня, або як кажуть, тайм офф) вихідний, під час зупинки на великій землі, викроїти час для екскурсій та побачити найбільш виз­начні місця, оцінити красу туристич­них містечок та екзотичних остро­вів. Тому ці вихідні найбільше запам’яталися.

12
На Філіпінських островах разом із місцевими жителями
На Філіпінських островах разом із місцевими жителями

«Наш лайнер виходив із Лос-Андже­леса (США) чи Ванкувера (Канада), зупи­нявся у Мексиці, потім прямував до Бо­ра-Бора та Філіппінських островів. Най­важчими були чотири дні, про­ведені у морі, коли жодного разу не сходили на бе­рег. Спершу від­­чувалися симптоми морської хвороби, але після спеціальних пі­гу­лок усе минало. Огля­нути туристичні місцини ми могли лише зранку: вста­вали о шостій, спускалися на берег і ходили у місця, відз­начені у путівниках. Одного разу навіть поїхали на приватний острів у Бора-Бора, де зупи­нилися у готелі. Враження від цього – просто неймовірні. Зви­чайно, що хотілося побачити значно більше, але була задоволена навіть тим, що є, бо розуміла, що це унікальна для мене мож­ливість відкрити для себе нові країни, по­бачити нове життя. Тому користувалася цим шансом по мак­симуму», – ділиться вра­женнями Мар’яна.

Один із найяскравіших спогадів – свято Хелловіну посеред моря, де на кораблі організували незабутню вечірку в костюмах. В одному з портових містечок в Мексиці ходили у ресторан, куштували страви національної кухні. Хоч, як розповідає дівчина, це країна конт­­растів: дуже гарно у регіонах для туристів, а вглиб – суцільна не­безпека та мафія.

11

Круїзна подорож шачанки у ролі офіціантки тривала шість місяців (відповідно до умов контракту), після чого на два місяці приїхала додому, щоб побачитися з рідними та друзями. Батько Мар’яни Віктор Яко­вич на запитання про те, чи не боялися відпускати доньку на таку роботу, відповідає: звісно, переживали, як і всі, але прочитали відгуки про компанію в Інтернеті, а головне – були упевнені у силах доньки. Спілкувалися з нею по скайпу та через соцмережі, тому знали, що з нею усе добре.

А вже 25 травня Мар’яна знову вирушить працювати на більш по­тужному лайнері (на 5 тисяч пасажирів), але на цей раз її пів­річ­ний маршрут проляже … на Аляску (США).

12
На таємничих та загадкових островах Бора-Бора
На таємничих та загадкових островах Бора-Бора

«Це політика компанії – щоразу перекидати персонал на інший лайнер. Тобто ми не можемо обирати, на який корабель нам іти. Це вирішує керівництво. Буває, що на цих лайнерах люди працюють по 5-7 років, і вже звикли до такого життя. Кажуть, «затягує», – роз­повідає Мар’яна.

Для шачанки робота на лайнері – це не лише можливість заро­бити, а й побачити нові країни. У свої 25 років вона встигла побу­вати у Канаді, США, Німеччині, Греції, Польщі, Чехії, Угорщині. Не вт­ра­­чає надію попрацювати на лайнері, який курсувати європей­сь­кими країнами. Упевнена: у неї все вийде, треба тільки відважи­тися та вірити!

14

12

 

Віта ШЕПЕЛЯ

Коментарі
13 Квітня 2019, 18:02
Вой а чия ж то
13 Квітня 2019, 20:11
Молодчинка...Я у захваті!!!
13 Квітня 2019, 23:59
Гірича з пенсійного
14 Квітня 2019, 03:05
Молодчинка !!! Батькам і близьким пишатися треба а молоді приклад для наслідування. Я у захваті...
14 Квітня 2019, 12:50
Наші слуги найкращі в світі!
14 Квітня 2019, 12:51
Молодчинка! Я завжди захоплююсь такими відважними людьми!
14 Квітня 2019, 17:48
Ще спить увесь район в солодких снах, Чи в будень, чи у свято - неважливо. ,,Сивети'', ,,Мані'' (їх багато) вже не сплять, Уже готують антилайків зливу. Усе не так для них, ніхто не догодить. Не до вподоби їм ні успіх чийсь, ні думка, ні професія, ні творчість, ні робота. Де тільки щось хороше чи потішне є, Вже піднялась у них рука, щоб ,,крапнути'' якусь гидоту. І думка лиш одна: коли вже ,,ложкам дьогтю'' це набридне? Коли нарешті будуть зайняті хоч чимось гідним і корисним, а поки буде все як є - це очевидно.
15 Квітня 2019, 00:34
за сміливий і актуальний вірш - РЕСПЕКТ !
16 Квітня 2019, 04:11
Молодець, що скажеш.А от на рахунок "світу побачить", дуже сумніваюсь :)
17 Квітня 2019, 21:29
А чиїх батьків ти будеш така ніби граматна
18 Квітня 2019, 21:45
Круто!!!! І я так хочу!
Коментар
05/12/2024 Четвер
05.12.2024