Господар із Залісся розводить здорових і міцних поросят
Віктор Прилепа із села Залісся утримує в своєму господарстві до 30 свиней. Поголів’я значно зросло навесні, коли почали народжуватися поросята. Він один з тих господарів Шацького району, який вже впродовж багатьох років не має проблем зі збутом свиней – постійні покупці самі приїжджають по товар до нього додому. Вони знають, що малі поросята у Віктора Володимировича міцні, здорові і гарно ростуть, а дорослі, вигодувані натуральними кормами, дають багато корисного м’яса і сала з чудовими смаковими якостями.
Про це пише газета «Новий погляд+».
«Маю на сьогодні п’ять свиноматок популярної серед фермерів української породи. Поросят від трьох, народжених цієї весни, я вже продав. Інших, двомісячних, готую до продажу. Ще одна свиноматка опоросилася декілька днів тому. Наступний приплід будемо мати вже в серпні-вересні», – розповідає господар.
Він радить людям купувати саме весняних поросят, бо вони стійкі до хвороб. Вартість пари тварин – 2400 грн.
Віктор Володимирович ще змалку спостерігав, як мама доглядала за тваринами. Знав їхню поведінку, характер. Бачив, що свиноматки бувають агресивними у період, коли в них вилучають поросят, і можуть навіть вкусити. А ще помітив, що кожне порося має в матері-свині свого соска і буде ссати молоко лише з нього. Малі навіть б’ються між собою, буває, що й до крові, але таки відвойовують своє!
Коли Віктор Прилепа почав сам господарювати, то відразу вирощував свиней на продаж. Але це було для його сім’ї дуже затратно: купував на рік по 5-6 поросят, витрачаючи на це до 8 тисяч гривень. Тоді вирішив сам спробувати розводити і придбав свиночку та веприка. Все вийшло: свиноматка виявилася хорошою, згодом вона виросла до 300 кг, приносячи періодично приплід до 12 особин.
У хлівах, де годуються поросятка, чисто, тепло і сухо, долівка встелена соломою. Нещодавно народжені поїли і солодко сплять під лампою, яка їх обігріває. До речі, коли вони приходять у світ, господар ставить біля тваринок «дуйчика», котрий обдуває їх теплим повітрям. Тоді вони швидко сохнуть, міцніють і починають їсти. За таких умов поросята у фермера народжувалися навіть у 25-градусний мороз.
Їсти такому великому господарству треба багато. Тому Віктор Прилепа сіє два гектари зернових (пшеницю, тритікале, жито, овес) і садить до гектара картоплі.
«Торік самого вівса намолотив 150 мішків, а картоплі привіз з поля аж п’ять «газонів». Але й цього не завжди вистачає, бо ще тримаємо дві корови і бичка, птицю. Добре, що за роки господарювання нажив сільгосптехніку, тепер ми з синами за два дні засіваємо всі поля, так само автоматизовано садимо, обробляємо і копаємо картоплю», – розповідає Віктор Володимирович.
Щодо кормів для свиней, то вони мають бути якісні і різноманітні, раціон –багатий на види зернових. Віктор Прилепа дає своїм тваринам мішанку: по мисці кукурудзи, ячменю, вівса, подроблених у млинкові. А ще варить картоплю, влітку – щодня, бо в теплі вона швидко псується, в холодну пору –раз у два дні. В догляді за тваринами основну роботу виконують сам господар і його дружина Таїсія Романівна.
Свині в них добре ростуть, тому й клієнтів у господарів багато. Навіть солідні фермери купують у них поросят. Є такі одноосібники, що вже п’ятий раз приїжджають до Прилеп у Залісся, щоб придбати в них свиночку чи кабанчика на відгодівлю. Кажуть, тварини з їхнього господарства мають добрий апетит, швидко ростуть і стійкі до хвороб.
Віктор Володимирович зовсім не додає в раціон свиней хімії. Знає, що порося на натуральних кормах може вирости до 150 кг за 10 місяців, до 200 – за рік. Був випадок у його житті, коли він з батьком купив поросят, які виросли на біодобавках. «Буквально на другий день батькове захворіло, а моє здохло – це після того, як ми їх нагодували природніми харчами», -розповідає Віктор Володимирович. Більше таких експериментів він не проводить. М'ясо і сало натуральних свиней смачне і корисне – це давно оцінили всі, хто є його постійними клієнтами.
Родина у Віктора Прилепи велика: дружина Таїсія і четверо синів. Двоє старших вже є гарними помічниками для батька по господарству, молодші ще маленькі – 8 і 4 роки. Є для кого жити, трудитися 46-річному фермеру. Кожен день у нього наповнений клопотами і турботами, особливо зараз, у весняну пору, коли треба посіяти, посадити, обробити. Держава не дуже підтримує таких господарів, єдине, на що розраховує Віктор, – це дотація на утримання бичка. Проте в нього є велике бажання працювати, є азарт, енергія, сила і можливості. А ще ж скільки помічників підростає в хаті! Вони – його головна мотивація для того, щоб утримувати і в майбутньому розширювати своє господарство.
Мирослава ЦЮП’ЯХ
Коментарі