Сергій Віннічук: із розмови про особисте та про роботу
Хто хоча б раз в рік приїжджає до Шацька, помічає позитивні зміни у житті селища. Максимально зусиль для розвитку озерного краю докладає голова місцевої об’єднаної територіальної громади Сергій Віннічук, який, до речі, 15 червня святкував день народження.
Про це пише «Новий погляд+» за 17 червня.
Сергій Миколайович із Піщі з сім’ї робітників. Навчався в сільській школі. Коли був у другому класі, помер тато. Через якийсь час мама вдруге вийшла заміж, вони переїхали жити до вітчима у Ковель. Там і закінчував школу.
Після восьмого класу вступив до Шацького лісного технікуму. Хоча було бажання вчителювати, але вибрав ліс. Тоді й не підозрював, що життя подарує можливість об’єднати ці уподобання.
-А далі навчання в Українському державному лісотехнічному університеті у Львові, одруження, робота в Пульмівському лісництві. Потім почав працювати в технікумі і зрозумів, що знайшов справу до душі. Був викладачем, а згодом – заступником директора, - розповідає Сергій Миколайович.
Маючи завжди активну життєву позицію, намагався зробити щось не тільки для себе, а й для людей.
- Розумів, що самотужки зробити можна небагато, вступив до політичної партії «Батьківщина». Обрали депутатом районної ради, а згодом й очолив її. Працював головою 2 роки. Коли почалася виборча компанія, вирішив балотуватися на очільника Шацької об’єднаної територіальної громади. Разом зі штабом золотих гір не обіцяли, але запевняли, що будемо робити все, аби життя громади досягло кращого рівня. Свою першу програму виконав на 100 відсотків.
Найбільшими пріоритетами у роботі було й буде покращення рівня життя дітей. Саме тому таку велику увагу громада приділяє освітнім закладам. Якою була Шацька школа кілька років тому і якою вона стала зараз, бачать усі жителі селища. На досягнутому не зупиняємось, адже питання навчання у дві зміни не вирішилося. Робимо все можливе разом із райдержадміністрацією та районною радою для добудови тієї частини, де зараз їдальня, плануємо поліпшити її умови. Потрібно облаштувати актовий зал і 10 класних кімнат.
З вересня плануємо відкрити ще одну групу в центральному садочку, де вже провели внутрішні ремонтні роботи, утеплення й оновлення фасаду будівлі, замінюємо меблі. Це дасть змогу вирішити питання збільшення місць для діток жителів центральної частини селища. Залучаючи батьків, відновлюємо ігрові майданчики. Проводиться досить велика робота і в дитячому садочку №2.
Оновили приміщення міського будинку культури, придбали апаратуру й інвентар, допомагаємо музичній школі, стараємося розбудовувати інфраструктуру не тільки в самому Шацьку, а й тих селах, які ввійшли до складу громади.
Активно заручаємося підтримкою облдержадміністрації, облради і народних депутатів, особливо вдячні Степану Івахіву та й іншим за допомогу. Намагаємося по максимуму брати участь у різного рівня проектах, їх досить багато і зараз у роботі.
Велику увагу приділяємо освітленню вулиць, ремонту, а подекуди і прокладанню доріг, облаштуванню тротуарів. У планах довести до ладу вулицю Шковороди, відремонтувати трасу, зробити велосипедні доріжки, тротуари.
Було багато нарікань із прокладання каналізації, болюче питання, яке не може вирішитися швидко, але робота в цьому напрямі не зупиняється. Працюємо й над збором сміття в селищі. Вже ввійшли в дію проекти по сортуванню. Тут активно працює наше Шацьке комунальне господарство.
Завжди намагаємося залучати всі можливі установи, організації, підприємців району. Виходимо на обласний рівень, а коли виникає необхідність, шукаємо інвестиції загальноукраїнських та міжнародних фондів і організацій.
Зараз активно працюємо над тим, щоб залучити до нашої територіальної громади села Згорани та Любохини, аби можна було утворити єдину велику зону відпочинку. Це дало б змогу в більшій мірі охопити комплекс послуг з відпочинку й оздоровлення. Важливо зробити все, аби курортний сезон на Шацьких озерах тривав не 2 місяці, а весь рік.
У цьому напрямку є багато задумів, але їх вирішення залежить не лише від нас. Плануємо реконструювати парк у центрі Шацька. Думаємо над ремонтом районного будинку культури, але для цього потрібні великі кошти.
У сім’ї Віннічука підростає два сини – Ігор та Артем, які потребують батьківської уваги.
- Звісно, їм важко, бо вдома буваю рідко. На плечах дружини Людмили лежить більшість домашніх обов’язків. Добре розумію, що їм хотілося б частіше бачити мене вдома, особливо зараз, коли старший син закінчує школу, складає ЗНО. Та й молодшому, який закінчив п’ятий клас, теж потрібно приділяти увагу. Звичайно, стараюся, але ж не завжди виходить. Дуже вдячний їм за розуміння й підтримку. Дружина і сини – мій надійний тил, – підсумував розмову Сергій Віннічук.
З нагоди дня народження хочеться побажати, аби натхнення не вичерпувалося, вистачало здоров’я і сил для здійснення всіх задумів. Достатку та добра Вам, Сергію Миколайовичу.
Світлана ЛОНЧУК