Історія села Пулемець: Пулемец. Пулеміч. Полмо. – Частина ХVІ

20 Лютого 2017, 19:00
2359

От і наблизилася до кінця наша подорож історичним минулим села Пулемець. Останньою зупинкою на цьому шляху буде період з 1965 по 1990 рік, тобто двадцятиріччя «брежнєвського» застою і роки «горбачовської перебудови». У ці роки ми з величезним піднесенням зустріли звістку про те, що «нынешнее поколение советских людей будет жить при коммунизме», а потім ми побудували «развитое социалистическое общество» і приступили до будівництва «социализма с человеческим лицом».

От тільки омріяний комунізм все далі віддалявся за лінію горизонту. Замість нього ми одержали тотальну кризу економіки, всеохоплюючий дефіцит, при якому товари і послуги вже не купляли, а «діставали», дешевий хліб по 14-16 копійок, яким годували свиней, тоді як зерно для нього купували в Канаді та Австралії за золото, безглузду, безкінечну війну в Афганістані. Процес пішов так стрімко, що держава втратила контроль над ним і вся світова соціалістична система затріщала по всіх швах. Це супроводжувалося кризою суспільної моралі, втратою духовності. У 70-80-ті роки село почало швидко втрачати молодь, а значить – старіти.


 

Найбільш працездатна частина населення кидала село і шукала кращої долі за його межами найчастіше в сусідній Білорусії. Багато хто знаходив роботу на підприємствах Бреста, цілими сім’ями виїжджали на новостворені відгодівельні тваринницькі комплекси у Брестській області. Кожного ранку автобус із села віз до Бреста молодих чоловіків і жінок, де вони працювали на залізниці вантажниками, ваговиками, охоронцями, водіями автонавантажувачів і т.д.

Місцевий колгосп вже гостро відчував дефіцит робочої сили. Якщо із механізаторами ситуація ще була більш-менш нормальною, то знайти доярку або просто дядька з косою чи вилами було завданням нелегким. Нерідко бригадир рільничої бригади, одержуючи наряд на виконання певної роботи, не міг її виконати, бо не знайшов одного-двох чоловіків. У кращому випадку він міг знайти пенсіонера.

Господарювати в таких умовах було непросто, але певні успіхи все-таки були. Впровадження в рільництво досягнень агрономічної науки, нових технологій вирощування сільськогосподарських культур, широке застосування мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин від шкідників і бур’янів, впровадження високопродуктивних сортів – все це дало змогу значно підняти урожайність сільськогосподарських культур. Найбільш прибутковим було вирощування льону. Саме льон давав найбільше грошових надходжень, тому голова колгоспу Корень Нестор намагався зробити все, щоб забезпечити переробку льонотрести на місці. З цією метою в колгоспі побудували льонопереробний пункт (завод).


 

Зросла урожайність зернових культур. Весь виробничий цикл з виробництва зерна був механізований завдяки повному набору сільськогосподарської техніки. Так само були механізовані майже всі роботи з вирощування, збору та сортування картоплі. Найбільше праці потребувало все-таки вирощування кормового буряка.

Непогано ішли справи і в галузі тваринництва, особливо відгодівлі ВРХ. З виробництва м’яса колгосп ім.Кутузова займав одне з перших місць в Любомльському районі. Високих надоїв молока (понад 2800 л) досягла доярка Мегель Ярина, за це і була нагороджена високою урядовою відзнакою - орденом «Трудового Червоного прапора» у 1973 році. У цьому ж році орден «Знак пошани» одержав комбайнер Гацюк Микола Дмитрович. В 1975 році такий же орден одержав і голова колгоспу Корень Нестор, а доярка Жучик Текля одержала орден «Трудової Слави» ІІІ ступеня. У наступному 1976 році медаллю «За трудову відзнаку» нагороджений тракторист, фронтовик Дмитрук Трохим, а комбайнер Гацюк Микола в 1977 році одержав ще одну нагороду – орден «Трудової слави» ІІІ ступеня. Медаль «За трудову відзнаку» одержали телятниця Божук Таїсія у 1982 році і доярка Суходол Тетяна у 1986 році. Орденом «Знак Пошани» нагороджена також технік штучного запліднення Буцерко Ліза. 

Далі буде.

Володимир та Ольга Матвіюки, с.Пулемець

Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024