Без туалету й інтернету: нову школу в Піщі обіцяють півстоліття

Школа у селі Піща Шацького району розташована в мальовничій місцині. Маленькі корпуси, які радше схожі на звичайні хатини, розкидані на відстані кількох десятків метрів один від одного. Навчальний заклад стоїть на березі Піщанського озера. До води – рукою подати. Таке сусідство стало звичним для дорослих і дітей. А тому перед водним плесом – жодної огорожі.

Про це йдеться на сторінках щотижневої газети Волинські Новини (№ 38).

З п’яти корпусів чотири – аварійні

...Ми заходимо у клас до дев’ятикласників. Урок зарубіжної літератури. Вчитель цього предмету Ольга Кудь працює у школі вже 34 роки. Ольга Василівна показує нам магнітну дошку. Це найновіше, що тут є. «Наша школа хоч уже й старенька, але маємо багато успішних учнів», – каже педагог.

Учениці дев’ятого класу Дарина Вовк та Анастасія Рибін зізнаються, що їм хотілося б, аби уроки інформатики проходили за сучасними новими комп’ютерами, аби в школі були додаткові гуртки. Але це аж ніяк не весь перелік проблем сільського закладу освіти.

Піщанська школа працює з 1913 року. Спочатку це був церковно-приходський освітній заклад, де знання здобували лише маленькі діти. З часом із початкової школу реорганізували у середню. Зараз тут 137 учнів – з Піщі, Острів’я та Затишшя.

У найкращому стані нині найстаріше приміщення – червоний корпус. У найближчому до озера будиночку розмістили молодші класи. Неподалік – їдальня. Але те, що ця будівля аварійна, видно навіть зов­ні неозброєним оком. Споруда похилилася на один бік. А всередині підлога у буквальному сенсі їде під ногами. Стеля давно провис­ла і, здається, от-от може впасти... Менше з тим, комісію, яка оглядає заклади освіти перед початком навчального року, схоже, такий стан приміщення аж ніяк не вразив.

Директор школи села Піща Любов Ковальчук розповідає, що опалення у них – пічне, а тому не зав­жди вдається досягнути відповідного температурного режиму.

Нову школу тут обіцяють збудувати ще з 1968 року. У 2007-2008 роках це питання знову активно обговорювали, але вирішили натомість звести школу в селі Ростань. Три роки тому влада знову запевняла громаду, що шукатимуть можливості для будівництва навчального закладу – комфортного та сучасного. Але за ці роки навіть не спромоглися виготовити проектно-кошторисну документацію. Без неї хоча б про орієнтовну вартість будівництва говорити не можна.

До червоного корпусу попередньо планували добудувати 8 класних приміщень, спортивний зал і шкільну їдальню, – ділиться так і не реалізованими поки що планами директор Любов Ковальчук. – У приміщенні, яке зараз використовуємо під їдальню, планували облаш­тувати актовий зал.

До слова, ця будівля колись була будиночком для священика. 50 років тому її тимчасово реорганізували. Але це тимчасово триває і досі. Зараз у цій будівлі також розташовані бібліотека і музей. У споруді немає фундаменту. Вона – повністю дерев’яна.

Навчання – без умов та додаткових можливостей для розвитку

Шкільна вбиральня тут на вулиці. Директор зауважує, що цього року була можливість облаштувати внутрішні санвузли. Але технічно місця в жодному з корпусів немає. Через відсутність внутрішніх вбиралень у дітей виникають проблеми зі здоров’ям.

«Мій син тільки пішов у перший клас, а вже за кілька днів довелося місяць пробути на лікарняному. Мав запалення нирок. Діти біжать у вбиральні без шапок, курток», – каже мама трьох діток Ольга Прилепа.

«Туалет надворі у наш час – це ненормально», – додає мама двох синів Ольга Яковініч.

Мами щиро сподіваються, що хоча б менші діти ще таки повчаться у сучасній новій школі.

Батько семикласника Ярослав Москалюк зазначає, що найбільше турбують батьків умови, в яких навчаються діти.

«У школі зробили поточний ремонт, але є багато нерозв’язаних проблем: убиральня на вулиці, фактично аварійна їдальня, не вистачає навчальних кабінетів, немає спортзалу, – наголошує Ярослав. – Те, що є сьогодні, не влаштовує ні батьків, ні дітей. Мій син хоче відвідувати спортивні, музичні гуртки, але тут немає для цього можливості».

Кошти виділили, а проекту на школу немає Піщанський сільський голова Олександр Бакун запевняє, що сільрада зробила все можливе, аби розробити документацію на прибережну смугу. Саме на ній і мають звести новий навчальний заклад. Кошти на виготовлення цих документів виділили з сільського бюджету, частину надали спонсори.

«Ми неодноразово піднімали питання щодо стану Піщанської школи на сесіях Шацької райради. На сьогодні червоний корпус – єдиний безпечний для навчання. Решта – в аварійному стані: десь прогнила підлога, десь про­висла стеля. Передусім зараз потрібно виготовити проектно-кошторисну документацію на будівництво», – каже депутат Шацької районної ради Лідія Забродоцька.

Голова Шацької районної ради Сергій Карпук розповідає, що рішення про виділення коштів на виготовлення проектно-кошторисної документації у розмірі 290 тисяч гривень райрада ухвалила ще взимку.

«Однак на сьогодні з незрозумілих нам причин проект так і не замовили, – зауважує Сергій Карпук. – Це питання ми вкотре будемо виносити на розгляд депутатської освітньої комісії та на чергову сесію. Маємо намір заслухати начальника відділу освіти райдержадміністрації, що було зроблено за дорученнями у сфері освіти, які надали депутати, а також встановимо конкретні терміни для виготовлення цієї документації».

Замість епілогу

...Ми потрапили у Піщанську школу якраз під час перерви. Нас обступають діти. Наввипередки діляться мріями. Дуже щиро.

Оленка Штандер розповідає, що в їхній школі чудові учителі.

«Стараюся гарно вчитися, хочу бути дизайнером, – каже дівчинка. – Я хотіла б нову школу, двоповерхову, щоб туалет був усередині, щоб класи були просторі, щоб усе було нове. Наша школа зараз дуже стара. А ще в нас немає інтернету».

«Нам бракує спортзалу. Уроки фізкультури відбуваються на вулиці, – додають Іванна Кот, Микола Лукашук та Павло Галазюк. – Хотілося б, аби класи були світліші. У нашому класі стара дошка, є тріщини на стінах. А в червоній школі холодно».

Та чи почують піщанських дітей чиновники? Чи знову дозволять їм ризикувати життями, здобуваючи освіту?..