М'які іграшки, ляльки і прикраси: вироби майстрині з Піщі популярні у двох країнах

02 Лютого 2019, 21:25
Оленятко з фетру - гордість майстрині 5765
Оленятко з фетру - гордість майстрині

Світ обдарованості майстрині Ірини Густирь, яка родом із Піщі, а зараз мешкає в Ковелі, – яскравий, різнобарвний і безмежний. У ньому так багато кольору, позитивної енергії та життя, що вона не уявляє себе без улюбленого заняття.

Виготовляти вироби в техніці канзаші розпочала ще в 2015-му. Тепер у її колекції – прикраси для волосся, квіткові композиції, декоративні букети, оздоблення для пасхальних корзинок, елементи національних костюмів та інше, – пише газета «Новий погляд+».

«Я вже просто не можу зупинитися! Думаєте, чому нас, рукодільниць, називають хом’яками? Бо маємо невгамовний апетит до накопичення всяких «штучок», потрібних для роботи: стрічок, ґудзиків, намистин, наклейок. Витрачаємо на улюблене заняття весь вільний час і значну кількість коштів. Зате яке неймовірне задоволення отримуємо від результату!» – в напівжартівливій формі починає знайомити з тонкощами мистецтва Ірина.

А почалося все з того, що на Новий рік купила маленькій донечці Уляні корону ручної роботи. Оглянула її, зрозуміла, що нічого складного в техніці виготовлення немає, наважилася спробувати сама. Першим виробом став обруч, якого майбутня майстриня подарувала похресниці. Він усім сподобався – це і стало стимулом, щоб продовжити творити в техніці канзаші.

6

4

5

9

 

Вчилася з майстер-класів в інтернеті. Зрозуміла, що чим гарніший виріб, тим більше часу йому потрібно приділити. Адже канзаші – це безліч дрібних деталей. Оскільки Ірина Густирь нещодавно переїхала з Піщі в Ковель і працює музичним керівником в дитячому садку №13 «Веселка», то за улюблене заняття сідає зазвичай після роботи.

«Один вечір у мене йде на обрізування стрічок і надання їм відповідної форми, другий – на обпалювання пелюсток чи листочків, третій – на склеювання квітки. Далі працюю над створенням цілісної композиції. Зараз почала практикувати виготовлення однакових деталей (пелюсток, листочків) по 20 пар», – розповідає рукодільниця.

Як зізналася Ірина, її ненаситний «хом’як» зібрав вдома стільки різноманітного матеріалу для виробів, що, аби все вмістити, потрібно виділяти в будинку кімнату. За чотири роки роботи майстрині завоювали любов сотень волинян і навіть жителів сусідньої Білорусі, адже Піща – прикордонне село. Розмаїття кольорів і чудернацьких форм у дитячих заколках і резинках, дивовижні композиції до 8 Березня, українські віночки, прикраси на корзинки, фантастичні букети і квіти в горщиках: соняшники, маки, ромашки, жоржини.

7

6

5

 

«Найбільшою популярністю серед моїх клієнтів користуються саме оздоблення на пасхальні корзинки. Вже зараз, взимку, я почала приймати замовлення, щоб встигнути до Великодня і нікого не обділити увагою».

Для майстрині не існує того, що не могли б зробити її золоті руки. Зізнається, що мріє виготовити орхідею. Це нескладно, проте на все не вистачає часу. А ще її захоплення – ляльки та м’які іграшки. У молодої мами Ірини підростає допитлива донечка Улянка, яка відслідковує всі модні тенденції на іграшковому ринку. Мотанки, тільди, лоли – хоч і гарні, але вартують недешево. Та дівчинка знає, що вправні мамині руки зроблять ляльку навіть кращу, як у магазині.

5

6

6

 

Особлива любов майстрині – іграшки з фетру, безпечного для дітей екологічного матеріалу. Коли донька захотіла м’якеньке оленятко, то сиділа з мамою до першої години ночі й дивилася, як та працює. А зранку прокинулася щасливою, коли побачила біля себе усміхнену фетрову тваринку. «Мамочко! Дякую!» – і понесла іграшку в дитсадок, щоб похвалитися.

Уляна не лише надихає на рукотворні дива, а й сама допомагає. В Ірини багато незакінчених виробів, от донька якось сіла і приклеїла спеціальним пістолетом резинки до квіточок. Дівчинка любить носити прикраси, виготовлені мамою. В її шафці, що в дитсадку, навіть є місце для резинок і заколок. Щоранку маленька модниця підбирає разом із мамою прикрасу для волосся, яка підходить до вбрання і відповідає її настрою.

Мама Ірини Густирь Валентина Будько – директорка Піщанського сільського будинку культури. Їй донька також допомагає: створює деталі до сценічних костюмів для місцевих аматорів, виготовляє атрибутику для колядників. На новорічний ранок власноруч пошила вихованцям Ковельського дитсадка костюми.

Для дорослих і малечі, для свят і буднів, для душі та для практичного застосування – яскраві вироби майстрині дарують гарний настрій, ваблять затишком і красою. А сама Ірина щаслива, що знайшла себе в житті, що є володаркою неосяжного світу творчості, автором неповторного стилю, провідником прекрасного.

5

6

5

5

5

5

6

 

Мирослава ЦЮП’ЯХ

Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024