Сад мрії та амбітні плани директора Пулемецької школи

Понад рік тому в Пулемецьку ЗОШ І-ІІ ступенів на посаду директора призначили Олександра Петровича Семенюка. Йому в спадок дісталося столітнє приміщення з багатою історією, традиціями, багажем знань учнівських поколінь і неоціненним досвідом наставників. Із цього часу і для керівника, і для вчителів та учнів почалося напрацювання нової моделі взаємодії, яка, природно, мала вплив на всю школу.

Що змінилося за рік, над чим працює директор і які плани будує – про це в розмові з Олександром Семенюком – пише газета «Новий погляд+».

– Олександре Петровичу, в Пулемці ви живете й працюєте порівняно недовго. Де Ваша мала батьківщина і скільки років Ви в освіті?

– Народився у 1989-му в селі Годовичі Турійського району. Закінчив Володимир-Волинський педагогічний коледж імені Агатангела Кримського, вищу освіту здобув у Рівненському державному гуманітарному університеті. Стаж педагогічної роботи – 10 років. Працював учителем у школі села Соловичі Турійського району, вже от шість років – у Пулемецькій. Викладаю трудове навчання та інформатику. До речі, звідси моя дружина, вона також педагог.

– Чи важко було починати на посаді директора?

– Спочатку нелегко. Втім, упевненості додавало те, що добре знав учительський колектив, можливості учнів та був обізнаний із проблемами школи. Підтримали мене Василь Демедюк, сільський голова, і Людмила Єрофєєва, начальник відділу освіти, молоді та спорту Шацької РДА. Найперше, чого досягли завдяки проекту громадських ініціатив і співфінансуванню з луцькою фірмою «Сонцедар», ми поставили по всій школі нові двері. За підтримки відділу освіти, молоді і спорту запрацювало парове опалення. Нарешті маємо сучасні внутрішні санвузли, які обійшлися нам у 200 тисяч гривень (співфінансування з районного та обласного бюджетів). Словом, у школі стало тепліше і комфортніше, а це вже багато значить.

2

В школі є сучасні внутрішні туалети

– У районі знають, що після вашого приходу на керівну посаду біля Пулемецької школи з’явився молодий фруктовий сад.

– Так – це моя гордість! На території росли старі дерева, які будь-якої миті могли впасти і призвести до трагедії. Дізнався про програму Волинського обласного еколого-натуралістичного центру «Сад моєї мрії», звернувся до них, вони підтримали мою ініціативу. Одночасно ми зрізали старі дерева і на 30 сотих висадили 90 саджанців яблунь (різних сортів), груш та черешень. Сподіваюся, через кілька років садок порадує учнів і вчителів своїми плодами.

– Скільки дітей навчається в школі? Яка їхня успішність?

– У нас 59 вихованців. Діти хороші та розумні. Минулого року гордістю були Тетяна Жучик і Дарина Нагорна, які вже закінчили школу. Вони брали участь майже у всіх олімпіадах, творчих конкурсах і спортивних змаганнях. Зараз перспективи подають семикласники. Наші діти люблять спорт, хоч і не мають повноцінного залу для тренувань. У районних змаганнях з футболу «Шкіряний м’яч» на кубок «Сільмагу» команда школи завоювала І місце. Минулого року наші учні були третіми в районних змаганнях з настільного тенісу. Ці успіхи викликають гордість за вихованців і надихають на нові проекти. Так, ми вже почали будувати біля школи новий стадіон, де передбачили футбольне поле, бігові доріжки. А ще плануємо обладнати необхідним спорядженням спортивну кімнату.

– Чи мають учні навчального закладу повноцінне харчування?

– Так, у школі працює їдальня, у раціоні діти щодня мають гарячі страви. Цього року ми перемурували там грубку, поклали керамічну плитку біля умивальників. Проте хочемо зробити капітальний ремонт, і надії в цій справі покладаємо на проект громадських ініціатив, в якому беремо участь.

– Олександре Петровичу, скільки в школі першачків і чи важко було запроваджувати Нову українську школу?

–У нас п’ять учнів першого класу. Кімната обладнана для навчання у відповідності до всіх вимог: яскраві кольори інтер’єру, новенькі парти, також є ноутбук, телевізор, ламінатор, проектор, принтер. Стенди, наочність, книжки, світлини, настільні ігри, конструктор «Лего» – діти, граючись і навчаючись у такому середовищі, пізнають світ, і це їм дуже подобається!

3

Тут навчаються першокласники

– Які плани в директора школи на близьке майбутнє?

– Як я вже згадував, першочергово хочемо облаштувати спортивну кімнату, побудувати стадіон, відремонтувати їдальню, а ще – перекрити дах старого приміщення навчального закладу, якому вже понад 100 років. На своїй посаді переконався, що держава сьогодні дбає про школу, особливо про її матеріальну базу. Якби таке забезпечення було щороку, а ще не погіршувалася демографічна ситуація в селі і народжувалися діти, то кращого годі й бажати!

Мирослава ЦЮП’ЯХ