В Шацькому національному парку дбають про збереження водно-болотних угідь
У Шацькому національному природному парку наголосили на важливості збереження водно-болотних угідь і їх раціональному використанні.
Про це інформують у прес-службі Шацького НПП.
2 лютого – Всесвітній день водно-болотних угідь. Ця подія покликана привернути увагу громадськості і урядів різних країн світу до цінності водно-болотних угідь (ВБУ) для підтримки сталого розвитку нашої планети. Конвенція про водно-болотні угіддя, які мають міжнародне значення в першу чергу в якості середовища проживання водоплавних птахів, була підписана 2 лютого 1971 р. в місті Рамсар (Іран), і з тих часів носить назву Рамсарської конвенції. День її підписання в 1997 р. було оголошено Всесвітнім днем водно-болотних угідь. Головною ціллю конвенції є збереження і раціональне використання водно-болотних угідь як засіб досягнення сталого розвитку в усьому світі. На сьогодні до Рамсарської конвенції приєдналося 144 держави, а загальна кількість Рамсарських угідь перевищила 1400, із загальною площею 122 млн. га.
Секретаріат Рамcарської конвенції визначив тему 2019 року:
«Водно-болотні угіддя та зміни клімату» і запропонував серію лозунгів:
«Водно-болотні угіддя - ключ до вирішення проблем, пов’язаних зі змінами клімату.
Ми не безсилі у протидії змінам клімату. Водно-болотні угіддя допомагають нам.
Годі виснажувати водно-болотні угіддя.
Зупинимо втрату водно-болотних угідь».
Основна ідея цих лозунгів - підкреслення важливості екосистем водно-болотних угідь у протидії змінам клімату, поглинанні вуглецевих сполук, пом’якшенні впливу посух, зменшенні впливу повеней та штормів.
У 90-х роках минулого століття набула актуальності проблема збереження й вiдтворення ВБУ як у Шацькому НПП, так і на Західному Поліссі в цілому. Це викликано інтенсивним осушенням боліт у регіоні у 70-ті роки, що призвело до втрати багатьох ділянок цих екосистем: зникнення локалiтетiв низки гiгрофiльних видiв рослин, місць оселищ водоплавних птахів, нерестовищ риб.
Роботи по осушенню боліт Шацького поозер’я мають давню історію і проводилися неодноразово, у різні часові та суспільно-політичні періоди. Антропогенні зміни рівня обводненості взагалі типові для Полісся, де змагання людини з водою за сушу велося здавна, і проявлялося воно у побудові гребель, гатей, обвалувань берегів річок та водойм, прокопуванні каналів та канав тощо. Причому, пониження рівня обводненості впливало не лише на болота, а й на ліси, сприяло зміні породного складу прилеглих до боліт лісових угруповань. Осушення боліт регіону проводили і в період царської Росії, і в період польського володіння цими землями.
Потужнішого впливу екосистеми Шацького поозер’я зазнали у 70- ті роки ХХ-го століття, коли були проведені великомасштабні, і вже механізовані, роботи по осушенню заболочених лісів Західного Полісся. В цей час (1963-1967 рр.) були осушені такі лісові болотні урочища як «Князь-Багон», «Мельоване», «Замошення», «Криницький багон», а також відкриті болота «Бойова», «Став», «Вуницьке» (Підкомори), «Луки-Перемут», «Герасимове» та інші. Було поновлено канал від озера Люцимер до озер Кругле, Довге, а також Силенський канал до озера Кримно, введено в дію Копаївську осушувальну систему, осушено болота навколо озера Кримно. Як заключний етап осушувальних робіт, що стосуються території Шацького поозер”я, слід розглядати побудову у 1974-80 роках Верхньо-Прип’ятської осушувальної системи.
Потреба збереження бiологiчної рiзноманiтності ВБУ регіону шляхом їх ренатуралізації (відновлення екосистем до природного стану), зокрема у природоохоронних об’єктах, стала очевидною.
У межах Шацького НПП ренатуралiзацiйнi процеси в осушених лiсах розпочалися фактично з початку його створення, коли постало питання про перспективи подальшого функціонування гідромелiоративних каналів. Дирекцією парку, за погодженням із науково-технічною радою, у 1985-1986 роках було прийняте рiшення про обмеження функцiонування каналів у лiсових масивах шляхом припинення поновлювально-очисних робіт природного їх заростання. У результаті бiльшiсть каналiв почала функцiонувати частково, не на повну потужнiсть, а деякі майже втратили свою дренуючу функцію. Вздовж кавальєрів каналів сформувалися стрiчкоподібні природні березняки (як правило вересові чи біднопокривні). Разом з тим домелiорацiйний рiвень води в озерах i на прилеглих болотах не було відновлено.
Всебічний розгляд цієї проблеми показав, що основний засіб ренатуралізації – це затримка весняних вод для пiдтоплення окремих дiлянок трав’яних боліт навколо озер та лiсових болiт у заповiднiй зонi парку. Посилення обводненостi болiт мало сприяти вiдновленню на них провідної ролi гiгрофiльного компонента флори та підвищити рівень вод в озерах.
Слiд зазначити, що експериментальнi роботи щодо ренатуралізації боліт шляхом їх обводнення на той час вже були проведені в Польщi, на територiї Полiського парку народового. Було з’ясовано, що забезпечення стiйкостi озерних екосистем можливі лише за умови пiдтримання середнього багаторiчного рiвня води в них. Озернi екосистеми краще функцiонують, маючи додатковий запас вологи у навколишнiх болотах. З урахуванням цього у Шацькому НПП з 1998 року було застосовано побудову водопiдпiрних та водопереливних споруд на магiстральних каналах.
За підтримки EEconet Action Fund було здійснено практичні заходи щодо відновлення оптимального рівня обводненості боліт, зокрема, прилеглих до озер Кримно, Люцимер, Пулемецьке та Острів’янське - побудовано водопереливні споруди, розраховано рівні можливого затоплення прилеглих до озер боліт, зафіксовано вихідний стан рослинності. Спостереження за змінами фітобіоти як сенсорного покажчика реакції екосистем на зовнішнє зворотнє збурення, стало провідним напрямком природоохоронних досліджень у Шацькому НПП в кінці 20-го століття.
Перші чотири роки спостережень за рослинністю ренатуралізаційних ділянок засвідчили стабілізацію високого рівня обводненості – рівень води і в літні місяці не опускався нижче 30 см. На ділянці ренатуралізації біля озера Кримно домінують угрупування гігрофільних видів рослин, що підтверджує правильність прийнятих у свій час наукових рішень та ефективність застосованих методів ренатуралізації ВБУ.
Інші переливні споруди – на озерах Пулемецькому, Люцимері та Острів’янському також ефективно забезпечують високий рівень вод в озерах та на прилеглих болотах.
Заходи з ренатуралізації боліт свідчать, що побудова переливних споруд і підняття рівня обводненості підтверджують можливість відновлення оселищ природних видів флори і фауни у природоохоронних об’єктах.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром